Червона доріжка Одеського кінофестивалю

В Україні червона доріжка завжди така червона доріжка) Добре, що Одеський фест запрошує зарубіжних зірок, хоч так вони взнають, що ж воно таке гламур і віайпі.

А гламур і віайпі в України жорстокий і нещадний.

Більше рагулів

Державна жінка: начос, гіпюр, жабо і ніякої приязності.

Нещодавно я дослідила, хто ж вона така українська “державна” жінка. Вийшло, що їх стиль переважно у виразі обличчя. Втім є ще й інші деталі:)

Корпулентна жінка з претензійною пишною зачіскою і великою кількістю аксесуарів, яка з вигляду і коня на скаку зупинить і в палаючу хату зайде, але на ділі навряд чи зацікавиться вами якщо тільки від вас щось не залежить чи хтось за вас попросив. Звичайно ж типажі українських чиновниць цим не обмежуються, завдяки гонитві за красою, віянням моди і назвичайно цікавому їх трактуванню ми маємо неймовірно широкий спектр образів, подекуди й зовсім космічних. Про все це ми сьогодні і поговоримо.

В сучасних реаліях приязне обличчя за просто так в держструктурах не знайдеш. Причому для того, щоб в цьому переконатися зовсім не обов’язково глибоко занурюватися у світ української чиновниці, достатньо навіть незначного контакту: це може бути візит до паспортного столу, податкової чи ЖЕКу, який подарує вам невимовну радість спілкування з жінками, що для широкого загалу не надягають ніякого іншого виразу обличчя, окрім як “мені воняє, а тут ще й ви”. Це і є головна складова їхнього стилю.

Продовжити читати.

 

White Party

В Києві пройшла “Біла вечірка”, яка довела те, що наш бомонд ще й кольори не дуже розрізняє. Ну принаймні не всі знають, що таке білий колір.

(більше…)

Пиздаускас року

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

Ну і на завершенення давайте згадаємо пиздаускас року і зрозуміємо, що нічого не змінюється і це сумно.

***

Видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюся на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину“. Це Мольєр і до сучасного українського бомонду вищенаведені рядки можна застосувати хіба що вибірково – “видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться“.

Уже 15-й рік поспіль всі ті, кого природа обділила елементарною порядністю і нагородила неприродним марнославством та рівноцінним йому баблом, мають змогу купувати собі звання “Людини року”, щоб додати його до постійно поповнюваного переліку регалій. Чи ригалій (?), тут же навіть не у правописі справа. Я не хочу сказати, що прямо кожен отримує цю нагороду виключно завдяки грошовим внескам в 100 тисяч чи близько того, втім глибоко співчуваю тим виключенням, яких вписують в історію, ставлячи на один щабель з абсолютними пиздаускасами…

Ті, хто цікавляться буквами, можуть продовжити читати тут, а для прихильників картинок я викладу весь квітник в ілюстраціях просто на рагу.лях.

Пиздаускас року

“Таланти” мають Україну

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

Ви помітили, що я не згадувала у своїх спогадах політику? Ну а що, це надто сумно, бо “таланти”  мають країну.

***

В принципі те, що наша бидлоеліта давно нас має ні для кого не таємниця, втім сумно визнавати той факт, що окрім того, що вона нас має, вона ще й декларує це великими буквами – як це сталося під час концерту присвяченому ювілею Яна Табачника, який щиро вірить, що звання депутата – це нагорода, а не обов’язок (що, в принципі, й видно з його “активної” депутатської діяльності).

Тож пропоную вашій увазі кількох талантів, які активно і глибоко нас мають.

Відомий поет-пісняр Толя Толстоухов. Блядь! Ви подивіться на ці натхненні обличчя глядачів.

Нюся Шуфрич, який ніби й співає, а по суті промовляє текст пісні по складах (та же й з “грузинським” акцентом?!). Причому текст вивчити не зміг, читає з листочка.

А у Вахтанга Кікабідзе там натурально почалося нервове посмикування. І у мене тут теж.

Ну і блатняк у виконанні заступника генпрокурора України. Раніше це були взаємовиключні речі, а зараз тільки взаємодоповнюючі. Звикайте.

 відео censor.net.ua

Несамовите українське необароко

 День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

В принципі закінчення на “-алія” стало для рагу.лів фатальним. Ось ми згадали про Камалію, а ще є Карнавалія.

***

На днях відбулася подія, яку деякі дурналісти називають “українським необароко”, я ж це назву традиційно несамовито жахливим видовищем (про Карнавалію ми вже писали раніше). В даному випадку тішить лише те, що з будівлі КМДА подію перевезли до будівлі залічничного вокзалу і це дає нам надію на те, що наступну Карнавалію вивезуть за межі Києва і таким чином зникне ще один привід червоніти за столицю.

Повна Карнавалія

Село і люди

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

Історичний момент. Та-да-да-дам. З цього все і почалося.

***

Давно хотіла написати про стильних і не стильних публічних людей України. Відкрила Таблоїд і зрозуміла, що про кошмарно вдягнених писати буде набагато легше, тому сьогодні познайомлю вас з першою частиною списку “Позорище від природи”.

Ще до того як ви заглянете під кат хочу сказати, що побачите ви найочевидніших кандидатів і Америку я вам не відкрию, проте, коли бачиш це одночасно і в такій кількості, розумієш, що зі смаком у нас у “світських колах” швах. Одразу хочу умовно розбити піддослідних на категорії: “хочу, щоб було по-багатому”, “хочу, щоб блищало”, “товар ліцом”, “я сашла с ума” і “вродє і непогана дєвочка, але не вєзьот, прічьом хранічєскі”.

Поїхали!

Сучасний аристократизм

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

Потроху рагу.лів обростають різними темами, але головною все одно залишається питання “сучасного аристократизму”, бгг.

***

Отже, Glam Classic Fair або простими словами “об’єднання нового соціального прошарку успішних, спроможних людей загальною ідеєю сучасного аристократизму”.


Глінка з сумом дивиться на сучасний аристократизм і я до нього приєднуюся. У нас дуже люблять організовувати “грандіозні статусні заходи світового масштабу”, які на ділі виходять величезним пшиком, тому що насправді є нічим іншим як ярмаркою марнославства. Від подібних подій я нічого не очікую, окрім хіба що можливості написати черговий пост на рагу.лі, от і Glam Classic Fair абсолютно заслужив своє місце на сторінках цього блогу.

Сучасний аристократизм

Альошині гості

Ледь не забула. Гості на концерті у Альоші теж були нівроку. З Козловським явно щось страшне останнім часом відбувається – він обливався горілкою на сцені.

Маша Гойя виглядає як Маша Дойа, від слова “дойарка”.

Ну і взагалі якесь непорозуміння.

фото © dusia, absurdu.net, e-motion

Fashionday у Луцьку

Не знаю навіть з чого почати. Почну з показу купальників, бо він якраз і був найяскравішим.

Фешн такий фешн

Сторінка 20 з 30« Перша...10...1819202122...30...Остання »