Золотий голос Єнакієво

Якщо талановиті люди обдаровані в будь-якій справі, можна припустити, що нездари є нездарами у всьому. І наші державні мужі це доводять.

Пропоную насолодитися, не побоюся цього слова, солов’їними співами мера Єнакієво. Дітей, правда, жаль.

via dn.vgorode

Прес-секретар прокурора

Побачила тут і сторію про нову прес-секретарку прокурора Сум і скандал через її приватну фотографію.  Так от що я вам скажу, хороша прес-секретарка! Ну хто з вас до цього задумувався про існування прокурора Сум, а тепер про нього усі знають! Мо-ло-дець!

via dancor.sumy.ua

Про пасажирів

Так виходить, що почнемо ми цей ранок з двох історій про пасажирів. Ну для того, щоб ви згадали, в якій країні живете, а то раптом може забули.

Перший пасажир – найголовніший. Для того, щоб він мав змогу поусміхатися і сказати фразу “До речі і вєртольотна площадка побудована…Да…Для всіх…ха-ха-ха-ха”, не жаль виділити з бюджету коштів на 100 вертольотних майданчиків, не кажучи вже про нещасний один.

5 канал відзняв з цього приводу сюжет, можна подивитися на маразм в дії.

– Я хотєть лєтєть Кієв!

– І чьо?!

Друга історія

Атракціон від ПР

А тим часом у Луганську дуже весело святкують Масляну. Аж захотілося поїхати туби і приєднатися до цього свята життя.

Більше веселощів!

Кремль отакує: інформаційна війна, дубль 100500

Один день – і одразу два україноненависні сюжети новин із “близького закордоння”, а точніше – з батьківщини найчесніших медіа в світі, Росії.

Перший – сюжет програми “Вєсті Орєнбуржья” про Тараса Шевченка, який, на думку авторів, необґрунтовано користується популярністю в Оренбурзі, адже ненавидів Росію, а фашисти любили його не менше Гітлера (автоматичне пов’язання нелюбові до Росії з фашизмом уже давно ввійшло в “рашен традішен” і не дивує; вражає тільки винахідливість росіян, які додумались, яким боком приткнути до Гітлера навіть Шевченка – часові рамки існування одного й другого не виявилися перешкодою, див. сюжет нижче на хвилині 04:07).

Більше російської дурналістики

“Вижу сиськи и уверенность возвращается!”

“Тиждень” продовжує досліджувати життя дітей наших слуг народу та і самих слуг народу не оминає. Я вражена. Який геноцид… ой, тобто, генофонд!

Не можу не відмітити дочку комуніста Сергія Топалова: «Когда я теряю уверенность в себе, я просто смотрю вниз. Вижу сиськи и уверенность возвращается». Залишається лише позаздрити. Дивіться і заздріть!

 

 

Такий маленький, а уже син депутата.

Хочу поділитися лінком на статтю видання “Тиждень” про підростаюче покоління, яке має всі шанси отримати у спадок від своїх предків владні повноваження. Сумно те, що величина владних можливостей ніяк не залежить від інтелектуальних здібностей, тож залишається лише ж сумом спостерігати за новим поколінням мавп з гранатами чи то пак з пістолетами.

14 років, а уже навіть без підпису зрозуміло, що син депутата…

фото (с) tyzhden.ua

Донецька область – це практично Петербург

Українські державні мужі мислять такими примітивними категоріями, що залишається лише захоплюватися їхньою незакаламутненістю. От нещодавно Борис Колесніков у інтерв’ю сайту rsport.ru видав чергову мудрість. З такими темпами Петербург в нашій країні може з’явитися будь-де, головне зібрати там достатню кількістю людей. От тільки головне не забувати, що “по большому счету”, а ви ж знаєте, як у нас в Україні добре вміють “по большому”:)

Дорогий наш президент

Ну що, вітаю вас з триріччям президентства нашого неповторного Ягупопа. Ці папірці, які я побачила у фейсбуку Дмитра Чигрина, чомусь роздають у Верховній Раді. Мені здається, що їх треба було б роздавати електорату. Ви – електорат, тож роздаю.

 

Українська хата жлоба

“Укрпошта” проводить конкурс для усіх бажаючих долучитись до процесу створення УКРАЇНСЬКОЇ МАРКИ – 2014. І я б не дізналася про це, якби не одна робота, яка настільки добре ілюструє сучасне українське міське жлобство, що аж сльози в очах. Ось вона. Знайшла в спільноті “Неинтересный Киев”, автор Daniel Breivik. Браво!

Я не думаю, що цю роботу в “Укрпошті” визнають вартісною, але зрештою можна буде надрукувати це диво і власним коштом і продовжити логічну послідовність. Хоча звичайно у випадках друку останніх мотивація була іншою.

 фото (с) tsn.ua