Виєбіть нас будь-ласка!

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

Я завжди приділала багато уваги “міським божевільним”. І зараз, коли Євро вже проходить, а “Фемен” такі тихі, навіть дивно читати старі пости.

***

Новий “протест проти секс-туризму” від Фемен виглядає як заклик “приїжджайте вже й виєбіть нас”.

Ви скажете, що у дєвучок був інший посил? Ха! Що таке посил поряд з таким візуальним рядом?!

Ще

Сучасний аристократизм

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

Потроху рагу.лів обростають різними темами, але головною все одно залишається питання “сучасного аристократизму”, бгг.

***

Отже, Glam Classic Fair або простими словами “об’єднання нового соціального прошарку успішних, спроможних людей загальною ідеєю сучасного аристократизму”.


Глінка з сумом дивиться на сучасний аристократизм і я до нього приєднуюся. У нас дуже люблять організовувати “грандіозні статусні заходи світового масштабу”, які на ділі виходять величезним пшиком, тому що насправді є нічим іншим як ярмаркою марнославства. Від подібних подій я нічого не очікую, окрім хіба що можливості написати черговий пост на рагу.лі, от і Glam Classic Fair абсолютно заслужив своє місце на сторінках цього блогу.

Сучасний аристократизм

Рагу.лям 3 роки!

Ура! Ура! Ура!

Рагул.ям 3 роки і в зв’язку з цим я хочу трошки поностальгувати і згадати деякі епізоди з історії цього блогу. Тож хочете ви цього чи ні, але вас очікує 24годинний марафон спогадів – кожну годину я публікуватиму щось зі старенького. Тим, хто почав читати рагу.лі, думаю, буде цікаво почитати, що я писала раніше, а тим, хто зі мною давно, маю надію, так же приємно згадати минуле, як і мені.

Отож, почнемо з початку.

Сайт я відкрила широкому загалу 19го червня, але напередодні, готуючись до відкриття, поставила перший пост, який, як мені здавалося, дуже точно передавав настрій блогу. І цей перший пост був таким.

Про що цей блог?

Шаленчиха. Привіт, “Компана”! Я вам почитати принесла!

Йонатан. А ти вмієш?

Шаленчиха (сідає і без зайвої церемонії наливає собі гранчака). Ти перед Людкой виябуйся, Йонатан. (Шаленчиха миттєво заливає гранчак в горлянку і смачно хрумкає огірком). От дивіться, що тут написано (розкриває журнал “Парад” і читає вголос). “Я, конєчно, нєкотороє врємя очєнь плотно тусовала. Но єслі хто думає, шо бить суперлєді лєгко, то ето ашибка”.

Вєнік. Но і трудного тоже нема ніхуя.

Шаленчиха. Це тобі, Вєнік, всьо лігко в жизні дається. А в жінок жізнь трудная. Осьо, дивись! (Читає). “Кстаті, благодаря опщенію з тусовкой я розширіла круг своїх інтєрєсов, а ето ізбавіло міня от снобізма в манєрє одіваться. Хотя порой, когда я надіваю Дону Каран, мінє кажется, что міня ето взросліт”.

Йонатан. А тебе зато Шаленчиха всьо молодіт, яку б хуйню ти не наділа.

(с) Лесь Подерв’янський

Три роки потому я так же підписуюся під кожним словом.

Кольки!

Ви, мабуть, помітили, що дедали частише на рагу.лях з’являються вірші. Маємо надію, що вам подобається їх читати, настільки  ж сильно, наскільки нам подобається обирати теми для них і власне писати:)

Відтепер повністю зануритися у чарівний поетичний світ рагу.лів ви можете у спеціально виділеній для цього категорії, яку ми назвали “Кольки“, змішавши в одному слові ім’я автора, гостроту тем і кольки, які беруться від сміху при прочитанні віршиків.

***

Ну і щоб два рази не вставати, ми потрохи працюємо на створенням ще однієї категорії, правда поки що не придумали для неї назви, будемо раді, якщо ви нам допоможете. Я маю на увазі  стилізовані цитати, наприклад, отаку:

Жінка-краб

Читачі пишуть. Смішно:)

Все утро искала имейл сайта ragu.li, но не срослось, а настроение такое, что не могу молчать. Я тут по долгу службы часто получаю разные рассылки и смотрю разные сайты. Иногда хочется перекреститься, но креститься я не умею. Потому лучше поделюсь с людьми. 

Надежда Васина открыла сезон бикини
Даже не догадываюсь, кто это, но назовем ее женщина-краб. Вопрос “Зачем?” – сложный, конечно, но еще более сложное вот это предложение: “Причем присутствующие разделились на две категории – одни украдкой наблюдали за гимнасткой, другие же за теми, кто наблюдает за опять же Надей.”

Ну і фото:

P.S. Пишіть мені через фейсбук чи вконтактікє. Або просто в коментах. Я їх і правда читаю)

 

За чий рахунок живуть рагу.лі?

Знаєте, мені тут написали (звичайно жартома), що я так часто пишу про Камалію, що мабуть рагу.лі існують за її рахунок. Прошу додати до цього переліку ще й Санатана. Коли я бачу його на події про інших писати вже не хочеться.

фото © e-motion

Летючий фалос, або новини культури і мистецтва

На черзі – свіжий репортаж прямісінько з лігва Вельзевула, з вечірок “Європи Плюс” і не тільки у клубі “Сорі, бабушка”.

Цієї суботи на сцені третього поверху виступали “Чорнобривці”. Щасливцям, які не знають чи забули, що воно за одні, повідомляю: кілька темношкірих людей співають українські пісні.  Я обіцяла  даремно не тривожити ваші тендітні душі звичайними хроніками вечірок, а повідомляти лише про вопіющі факти людського рагулізму. Отже, присвятимо кілька здивованих рядків присутнім на танцполі. Посеред виступу гурту з натовпу вилетів якийсь предмет і, не попавши у вокаліста, незграбно брякнувся об сцену. Здаля було помітно, що це чорний фалічний символ особо крупних размєров, причому Фрейд тут ні до чого – на сцену залетів з попутним вітром справжній чорний фалоімітатор.

В принципі, можно зрозуміти тих людей, котрі, побачивши афішу про виступ гурту, не полінувалися завітати у спеціально відведений магазин, придбати цю огидну штуковину і пожбурити у ненависних хлопців. Але про що свідчить форма протесту, обрана анонімним мєтатєлєм? Думаю, про їх абсолютно синхронний та ідентичний розвиток в розрізі еволюції. Мавпи жбурляються лайном в інших мавп (це чиста алегорія, жодного расизму).

Я просто відмовляюся вірити, що літаючий пісюн був посланий на сцену якоюсь відданною фанаткою чорних людей.

Такими були на сьогодні новості культури, а я прощаюся з вами і закликаю померти незайманими, ібо мір страшен і жерстОк.

Ну і речення на випадок якщо “Сорі бабушка” случайно промоніторе інтернет і вигуглиться ця замєтка: в завєдєнії представлено два чюда пріроди: суп із копчоностями і бармен Дєніс, продавший душу за ріцепт безалкогольного мохіто.

А тепер – фото. Припадошним і завтракающім прозьба закрить вкладку.

Україна тоне?

Я дуже сподіваюся, що це лише популізм або спроба замили очі Росії. Бо якщо до цього й справді дійде, то це кінець. Особливо “приємно”, що такі новини випливають майже відразу після дня народження (і смерті) Тараса Шевченка.

Україна тоне. А як відомо – коли корабель тоне, то треба валити. І якщо хто думає, що мовляв “пацюки тікають першими”, то мушу розчарувати – усі пацюки втекли ще в 90-х і побудували свою власну Україну в Канаді, США, Іспанії та інших країнах. Ті, хто залишились – не латали дірки в корпусі; не прибирали палубу; не зважали на наближення штормів. Вони просто пливли за течією й таки допливли до самого краю.

Маючи такий потужний лобістський центр, як Росія, російська мова в Україні й так завжди буде мати сильні позиції (особливо беручи до уваги, що Україна є частиною її інформаційного простору). А закріплення другої державної мови призведе до поступового витіснення української з усіх сфер життєдіяльності (оскільки Україна за роки незалежності не спромоглася ані захистити свій інформаційний простір від зовнішніх впливів, ані створити свою власну масову культуру). У гуманітарній сфері наша країна – калічна. Незалежність була шансом на виправлення. Але ми його не використали. Навіть навпаки – теперішня влада хоче законсервувати ситуацію й остаточно закріпити “завоювання русифікації” в Україні (навіть незважаючи на те, що російська вільно розвивається та ніяких утисків їй не чиниться).

Я не хочу жити в калічній країні.

Поки цей корабель ще не повністю потонув – я залишаюсь на його борту. Адже в силу своєї дитячої наївності я ще досі вірю в дива.

Та після того, як усе закінчиться, і ми відспіваємо небіжчика – Чекай на мене! Моя омріяна Канадо! Мій рідний Вінніпег і Торонто! Країна емігрантів і відставних моряків!

П.С. Ось що він говорив два роки тому http://www.youtube.com/watch?v=s46hYKZ4ZeA

Автор © Сашко Мимрук

Конкурс

А у конкурсі у нас перемогла тададдадам! Оксана.

Оксано, напишіть мені на [email protected] як з вами зконтактувати.

Також прошу мені написати Устю, яка виклала це чудо.

Конкурс

Отже, я назбирала-таки трошки фотографій і викладаю їх на ваш суд, щоб визначити хто вам подобається найбільше. Нижче є форма для голосування, буду вдячна на активну участь в ньому.

1.

Більше фото

Сторінка 10 з 13« Перша...89101112...Остання »