Правила життя мудака Пояркова

Поки український фейсбук гуде в коментарях до фотографій мудацього паркування Сергія Пояркова на вулицях Києва, хлопці з Українського Щитоносця спільно з художником Георгієм Сагітовим зробили серію плакатів про мудака Пояркова “Ад перфекціоніста або правила життя експерта з паркування Сергія Пояркова”.

машинка в мене дуже ярка
і сам я ахуєть чувак
мене сірожа звать поярков
і я паркуюсь як мудак

(більше…)

Рагу.лі на інстаграмі

Не пройшло і 5 років, як я нарешті почала заливати вуличні фото випадкових радостей рагульства на instagram.com/ragu_li

Там поки що усього мало і хаотично, але, гадаю, буде цікаво.
Ну і ви ж знаєте про функцію посилання повідомлень, тож якщо ви хочете, щоб якась фоточка потрапила на цю сторінку, надсилайте, з задоволенням буду розповсюджувати прекрасне.

Бал є бал

Друзі, дякую за те, що надсилаєте мені лінк на статтю про феєричний бал Допи і Гепи, але навіть сама та стаття посилається на рагу.лі. Я писала цей бал трохи більше року тому, втім логічно, що ті, хто тоді ще не читав рагул.лі пропустили як цей запис, так і той факт, що “Офіцерський бал” став, на думку читачів блогу, подією 2012 року.

Продублюю лінк на той запис ще раз – http://ragu.li/?p=9338

І це не заклик не писати мені з побоюванням, що я вже про щось писала. Я ж все-таки “санітар лісу”, маю бути в курсі справ:)

Відповідаю на ваші листи

Пост із серії “Відповідаємо на ваші листи”.

Мене тут запитали чи не законодавство спровокувало затяжну тишу на рагу.лях.

Ха-ха, скажу я. Не законодавство (хоча яке то законодавство). Просто так вийшло, що все, що я роблю я роблю з огляду на те чи самій мені захочеться це читати. І протягом останніх днів мені здавалося, що поява будь-який постів тут буде виглядати недоречно і чужерідно.

Але я ж пишу не лише для себе, але й для вас, тому буду продовжувати, бо бомонд живіший за всіх живих. Маю надію, що пости не будуть дуже дратувати тих, хто визначив на ці дні собі інші пріоритети, бо я розумію, що конкурс журналу “Віва” на найкрасивіших українця і українку виглядає зараз особливо абсурдно.

Так, журнал “Віва” знову взявся за своє. Традиційно нашкребли достатню кількість учасників конкурсу з усіх усюд. Це важко, тому найкрасивішим нам пропонують обрати, наприклад, Володимира Гришка. Ну я не знаю чи можна бути совістю нації і найкрасивішим одночасно.

І ще. Атракціон. Якщо ви хочете, щоб я про щось написала, залишайте коменти. Спробую прокоментувати усе, стосовно чого ви залишите коментарі під цим постом.

Повелителі інстаграму

Друзі, а порекомендуйте мені цікаві інстаграми нашої еліти.

Фоточка для привернення уваги не з інстаграму гепарда59, я знайшла її у http://instagram.com/khvostick

З НОВИМ РОКОМ!

Любі мої!
Поки цей рік не дійшов кінця хочу подякувати вам за те, що були зі мною і виразити надію, що і надалі залишатимитеся. Дуже хочеться вірити в те, що сміх все-таки може продовжувати життя і що ви собі таки тут додали не один день)
Останні кілька тижнів я писала дещо менше ніж звичайно, але це просто тому, що не завжди все залежить від одного лиш бажання. Втім, обіцяю наступного року писати частіше і цікавіше. Мені і справді дуже цього хочеться, тому критикуйте, пишіть, я все читаю, а відповідаю нерегулярно, бо дещо розпиздяй.
Але знайте – завжди ціную!
Обіймаю і бажаю вам наступного року рагу.лів зустрічати хіба що у спеціально відведеному для них місці, тут.

На фото, на превеликий жаль, не я, але мені здається, якщо вже Камалія сама підібрала такий знімок, щоб привітати своїх прихильників, то не поділитися ним з вами буде просто злочином.

Підсумки року. Тізер.

Підсумки року – це завжди феєрверк і вас, як читачів рагу.лів, це ще чекає.

І щоб вам було не так сумно чекати, пропоную почитати інші підсумки, які я вже встигла написати для партнерського проекту.

Підсумовувати рік завжди непросто, а особливо якщо намагатися систематизувати щедру палітру проявів відвертого, відбірного та елітного несмаку – чого-чого, а цього у нас настільки багато, що докупи усі враження і не збереш. 2013 рік (як і всі попередні) абсолютно заслужено можна вважати черговими перегонами з рагульства. Так вже сталося, що самоназвані еліта та бомонд міряються між собою чим можуть і як можуть, і головне, що жлобством у всіх проявах у них виходить мірятися чи не найкраще. Хто на що вчився, що тут скажеш. Тож ми вирішили підсумувати способи, якими відблискують на сонці наші “кристали Сваровськи” і хочемо представити вашій увазі ті явища, які або вже міцно вкоренилися в умах передових робітників світського і іншого показушного життя, або пускають молоді паростки.

Простим смертним ці аспекти гламурно-бомондного життя є недоступними, причому в першу чергу недоступними у плані нездатності збагнути нащо весь цей золотий пил кому треба? Звичайно, золотий пил є компенсацією за потужний багаж різного плану комплексів, але здається, що якщо він їх навіть і притрушує, то аж ніяк від них не позбавляє. Притрушений же бомонд набагато страшніший за звичайний, бо пристрасть з якою він щось комусь доводить зростає в геометричній прогресії…

Читати далі – pl.com.ua

Eurointegration Yanukovych style

Євроінтеграційний курс Україні засяяв новими кольорами. Гадаю, більшість з вас уже бачили репортажі і ще подивиться не один.

Я ж хочу щоб ви подивилися просто цей маленький епізод і зробили для себе висновки. Мені здається, що не в натовпі, поведінка товстомордих мальчиків з кийками є набагато більш промовистою.

“А остальноє додумайтє самі”

Повне відео можете подивитися тут – https://www.facebook.com/photo.php?v=10202592364199067

4 роки

Побачила сьогодні випадково фотожабу, яку колись давно виклали на рагу.лях у коментах і згадала, що сьогодні виповнюється 4 роки з моменту як я прийняла вольове рішення створити альтернативний таблоїд. Хоча чому альтернативний? Адекватний до реальності, скажемо так.

Тож у цьому пості буде трошки пафосу)

Дякую всім-всім-всім хто читає, коментує, сміється, реагує, підтримує, критикує. Завдяки вам мені веселіше жити останні 4 роки:)

Запрошую у коменти з побажаннями. Я весь час забуваю, що ж я тут хотіла нового зробити, то нагадайте вже нарешті мені, щоб я зібралася і за довгі вихідні зробила все те, на що ви давно чекали.

Дякую!

“Тепле – холодне, сухе – мокре, інь – янь, жлоб – гламур…”

Друзі, сьогодні пропоную вам подивитися лекцію Антіна Мухарського про жлобів, рагулів, одним словом про той мікрокосмос, частину якого я теж пробую тут вивчати. Для привернення уваги ось вам робота Івана Семесюка і цитати Леся Подерв’янського:

 Не з відео: “Я зрозумів, чому жлоби полюбляють гламур. Це настільки очевидно. Це фізичний закон, як Ломоносова-Лавуазьє. Жлоб, по суті, – корявий, а гламур – гладенький. Коряве тягнеться до гладенького по природі своїй, як інь до янь, холодне до теплого, мокре до сухого. Це закон. Тут нічого не поробиш. Чим корявіша країна, тим більше в ній гламуру, бо гламур – гладенький, лакований. У Парижі жоден мудак не купуватиме собі сумочку Louis Vuitton за 2 тисячі євро, бо Франція – гладенька країна, тому вона експортує гламур у коряві країни. Адже гладеньке на гладенькому з’їжджає, гладеньке чіпляється лише за коряве”.

З відео: “Гламур – це глянець, лакіровка, брехня, життя, якого насправді немає. Гламура, по суті, тому і не існує, це те, чого немає, фальш. По суті, гламур і є ідеал жлоба. І це природньо, за своєю природою корявий жлоб тягнеться до всього прилизаного, протилежності притягують одне одного: тепле – холодне, сухе – мокре, інь – янь, жлоб – гламур”.

Дивіться, рекомендую.

фото (c) semesyuk, відео via CanActions

Сторінка 5 з 13« Перша...34567...10...Остання »