Піс Дав

Стрічка підсунула тут лінк з гівносайту про те, що “раждєствєнскій прізив к міру Аксани Марчєнка нікаво нє аставіл равнадушним”.

Так, важко з байдужістю дивитися на жінку, у виконанні якої заклики до миру такі ж справжні, як і її волосся.

07

Президентська фреска

Як думаєте, ці фрески в порошенківському храмі – це фейк* чи Пшонці треба терміново кінчати життя самогубством, бо таких висот він так і не сягнув?

Той випадок, коли для манії величі єдине виправдання – велич психічних розладів.

* Насправді це не фейк.

Думки розділилися: частина з вас зачудовано розкрила рота, частина вдягла костюми знавців традицій іконопису. Останні почали доводити, що президент на таку забавку має повне право, що раз вже у нього є капличка, то чому ж не розмалювати її як йому заманеться, що гетьманів теж малювали на іконах і взагалі багаті сім’ї замовляли собі такі портрети неоднразово.

І тут хочеться сказати: “Хей! А в якому столітті це було?” Господи, та тоді люди жили в іншому часі, тоді навіть селфі не було, а ви гадаєте їм не хотілося зафіксувати свій прекрасний лик для нащадків? І що може бути кращою гарантією збереження лику, аніж ікона чи фреска у святому місці? Це вам не Інстаграм з його ненадійністю.

Звичайно це все несерйозно) Але калькувати норму одного часу і накладати її на інший — не менший нонсенс. В результаті так і виходить, що колишнє рококо як тільки до нього торкається рука українського жлоба з грошима достатніми, щоб це рококо відтворити, перетворюється на бикоко.

Найсумніше в цих імітаціях шику, сяйва і бурлеску минулого в тому, що переважна більшість цих людей просто нездатна помістити себе в реальність адекватну і співзвучну плину часу.  Що гірше так це те, що якщо вони не здатні відповідати своєму часу у аспекті почуття прекрасного, обираючи “культурні милиці” отримані у спадок з минулих сторіч, то що говорити про інші аспекти, а найдужче про розуміння того, чого потребує сучасна держава, а не умовна Київська Русь?

Втім про Порошенка в цьому плані ми не дуже переймаємося, все-таки його бізнес доводить, що багато в чому він живе в теперішньому. А фреска… Ну вона виглядає як така собі порція галоперидолу, щоб якось заспокоїти манію величі.

 

ГОЛОДОМОР: треба пам’ятати

Не хочеться на цю тему писати неприємне, але може це шось змінить.

Нашим політикам час зрозуміти, що останнє, що треба робити у сумні річниці, це вивішували свої фото з сумними обличчями, навіть якщо ви сходили до меморіалу. Вивісіть фоточку меморіалу, а не себе на фоні, раз вже так хочеться. Такі зйомки в нашій країні ще не навчилися робити добре навіть на рівні президента, не те, що на рівні починаючих політичних рухів. Виходить так неоковирно і неприродньо, що тепер я у стрічці бачу більше хіхіксів, ніж згадок про Голодомор.

Хоча нам треба пам’ятати, які страшні випробування пережила наша нація. Знати більше про селянські повстання, про Голодомор, як спосіб їх придушити, про 37 рік, який був не менш жахливим навіть на фоні недавнього 32-33, про людей, які до смерті мали мішок сухарів на горищі, хоча й жили вже в незалежній Україні, про те, що у 89 році у деяких областях, серед тих, хто досягнув пенсійного віку майже не було тих, хто народився на цій землі. Це не минуле, це частина нас зараз, інакше бути не може.

“В людей від голоду наставали глибокі зрушення психіки, здоровий глузд залишав їх, меркли природні інстинкти. Люди переставали бути людьми. Люди їли людей. Їли своїх дітей!!! Про це не раз розповідали нам дорослі, заклинаючи берегтися, не даватися нікому, не заходити в чужі хати, нікому не вірити…
За зиму 1932-1933 року в селі з’їли всіх собак, котів і щурів. Переловили ворон і горобців. Корови, свині, кози ще раніше були забрані й вивезені начисто. Щодня на цвинтар відвозили мертвих десятками. Нас, малих, це вже не лякало”.

Це уривок з книжки, яку тато дав мені коли мені було 10 років. В той момент бабуся вже трошки розповідала мені про те, що до них приходили якісь люди і забирали їжу, коли вона була маленька. Я не розуміла як це. Я досі не розумію як це, коли читаю цю книгу зараз, я просто про це знаю. І це страшний біль, але він необхідний.

Вся книга тут – goo.gl/cBDT8i

Повний луцький фешн

В Луцьку стався… ммм… повний фешн.

Фешн у наших реаліях як герпес – то ховається в глибинах організму, нічим себе не виказуючи, то проявляється у всій красі в найнеочікуванішому місці. Цього разу в Луцьку.

Так, це не хвойдарня, це модний показ.

Правда, чомусь у нас називають модним показом демонстрацію асортименту секс-шопу, але така вже наша регіональна мода, що поробиш.

Причому асортимент секс-шопу важко було не сплутати з асортиментом не секс-шопу.
Перекличка чи то затриманих, чи то постраждалих.

Читати далі

З життя душевнохворих

А тим часом в світі існують люди святкують 97-річчя Ленінського комсомолу. З експлуатацією дітей.

Тільки комсомол, тільки хардкор.

 

 

 

Гримаси моди в Росії

Друзі, я не хочу, щоб ви дуже засмучувалися через наш тиждень моди. Все, насправді не так погано у порівнянні. У порівнянні з тижнем моди в Росії.

Цитую: Зато среди толпы легко разглядеть бывшего командующего армией ДНР Игоря Гиркина (Стрелкова). Его присутствие на светском рауте не вызывает вопросов, когда вспоминаешь новостные сводки о том, как Вика Цыганова участвовала в митинге в поддержку жителей Севастополя, записывала гимн Новороссии и рассуждала о том, что «пластиковые персики из Европы напичканы антибиотиками», «в Баренцевом море плавает не хуже итальянского лосось», а «крымское шампанское никак не уступает французскому», сразу после введения санкций России на продукты стран Запада и Евросоюза. Рядом со Стрелковым молодая спутница в кафтане от дизайнера, точно таком же, что висит на одном из манекенов. И тут надо четко понимать, что на свои показы Алессандро Микеле одевает, например, Флоренс Уэлч, Николя Гескьер — Шарлотту Генсбур, а Вика Цыганова — спутницу генерала ДНР.
Сама виновница торжества охотно раздает интервью и позирует фотографам: «Я черпаю вдохновение в архитектуре, в русских храмах, соборах. Потому что эта красота уникальна. Одно дело смотреть на панельный дом, другое — на русские монастыри, храмы и на богослужения, которые в храмах происходят. Все это величественное, красивое и душу направляет к духовным высотам».

Куди нашому тижню до таких культурних висот!

Клітор на продаж

Вдягла скафандр і сідаю роздивлятися фотозвіти з тижня моди.

А поки ви морально готуєтеся до високої моди, можете ознайомитися елементом моди низької, з фейсбук-барахолки. Тепер ви бачили все.

Одеський осінній бал

Всі знають, що понеділок важкий день і я не збираюся робити його для вас легшим – прийшов час для відбірної єбали. Точніше відбірного “є бала”.

Ценителям ускользающей изысканности прошлых веков стоит обратить внимание на «Одесский Осенний Бал»”, – прочитала я і як поціновувач естетичних девіацій звичайно ж звернула.

Вишуканості традиційно я не знайшла, зате незграбної претензії на неї скільки завгодно!

Той випадок, коли вишуканий і світський бал найкраще описує фраза “пьяный угар качает”.

Цитую реліз далі: “Кавалеры в старинных камзолах, пышные кринолины дам, обнаженные плечи в каскаде драгоценностей, подчеркивающих изысканность парадных костюмов… Отблеск хрустальных люстр в мерцании блестящих тканей, создающих самую настоящую магию красоты”.

Намагаюся знайти хоч щось з вищезгаданого і не можу.

Бачу робочого і колгоспницю після ребрендингу, кринолін перешитий з прапорів СССРу і занадто тугий корсет, який не буду коментувати.

Читати далі

Періс Хілтон і всі-всі-всі

Тубільці племені мумба-юмба ведуться на бусікі, але наші світські леви і левиці ще дурніші і ведуться навіть не на бусікі, а на Періс Хілтон, користі від якої набагато менше.

Чесно кажучи, я не думала, що Періс ще може когось цікавити (і що вона ще не знюхалася в кізяки), але потім згадала, що навіть Кобзон і Едіта П’єха в деяких частинах нашої країни залишаються популярними (і що треба-таки знюхатися в кізяки, щоб таких розважати).

Так от, Періс приїхала відкрити клуб Міністеріум, відіграти кілька сетів і заспівати. Столики коштували від 20 тисяч і люди, які прийшли і заплатили таке, щоб послухати як нявчить Хітлон, таки знайшлися. Причому знайшлися настільки, що вільних місць не було. Ну правильно, за 20 тисяч же мізків і смаку собі не купиш, тож витрачають як можуть. Про таких ви зараз і подивитеся веселі картинки.

А ще хороший пост на тему, щоб два рази те ж саме не писати –https://www.facebook.com/elena.chelova/posts/1164812960266213

Ні-ні, це ще не Періс і навіть не Кім Кардашіан, як могло б здатися. Це нагадування про те, що дарма ми запрошуємо іноземних світських левиць, якщо в нас самих є ого-го.

Ну і що що це ого-го зроблене на 7-му километрі.

“Клуб МИНИСТЕРИУМ располагается в здании бывшего Городского Кредитного Общества, построенного в 1881 году по проекту архитектора Артура Льюикса”.

Я не розумію, чим вони вихваляються – тим, що змогли зіпсувати історичну будівлю уйобищною добудовою (дякую, що не вагоночкою оббили), не менш уйобищною підсвіткою і упоротими грифонами, яких відверто забагато?

Не вистачає перед дверима бабушок, які продають цигаркі поштучно і продавців туалетного паперу, що на ньому зображують Путіна, Януковича і подібних.

А ось і Періс Хілтон в дірці. Тут має бути якийсь глибинний смисл, але я не буду розвивати думку далі.

Щоб ви розуміли, битва з Вандербільдіхою, точніше з Хілтонихою триває. Тим більше, що в наші часи можна мірятися не лише бирлянтами, що, звичайно, спрощує боротьбу для багатьох.


І от мені цікаво, чи не виникло ні у кого бажання смикнути цей… мммм… топ донизу, щоб подивитися, чи втримається він чи ні. Хоча може це якраз задумка така.

Читати далі

Віталік Козловський і його мудрість

А ви знали, що Віталіку нещодавно суд заборонив виїзд з України на 83 роки? Це дуже жорстоко щодо України. Особливо після того, які Віталік вирішив, що якщо у нього є рот, то можна давати ним інтерв’ю. І тут я цитую.

Про війну з Росією – “Наша жизнь настолько короткая, Боже мой. И тратить ее на войны, негатив, вместо того, чтобы любить, выращивать поколения, детей, помогать другим, делать вклад в саморазвитие, люди занимаются какой-то пропагандой. Неважно, украинский Крым или российский, главное – люди живы, здоровы. Все”.

Про тих, хто в АТО – “Я общался с теми, кто там был, приезжал оттуда. Говорил один, что их там так кормят, приехал и поправился на 15 кг. Ничего не делал, только сидел и ел, понимаете”.

Про марш рівності – “Они там занимаются себе, чем занимались в своих заведениях, зачем еще все эти марши делать?” (так, це сказав Козлооооооовський, яка іронія)

Про декомунізацію – “Когда я кричу со сцены “Горишние Плавни” – все стоят и смотрят, а говорю “Комсомольск” – все сразу кричат в ответ”.

Про Майдан – “Я знал, что ничего нового и хорошего не будет”.

Ну і – “Я в музыке, я воспринимаю географию по-другому”.

Сторінка 2 з 3012345...102030...Остання »