Я вважаю, що людям, які створюють таке, не місце навіть в пеклі, хоча б тому, що сам дитячий журнал випущений в ЛНР вже пекло.
Бідні діти, яким потрапить на оче це візуальне і інформаційне одоробло, їх травмуть на все життя, не залишивши жодного шансу уникнути естетичної радіації. Власне я знаю, про що говорю, мені теж не пощастило і з совка я пам’ятаю оці всі “я сижу на вишеньке, не могу накушаться, дядя Сталин (чомусь от саме Сталин) говорит “надо маму слушаться“. Хіба це не травма?
Єдине з чим важко не погодитися, так це з характеристикою “познавательно развлекательный журнал”. Дуже пізнавально в розрізі вивчення існуючих психічних розладів.
СТБ. ХУЙ.
Увага питання, яке з цих слів більш лайливе? Перш ніж відповідати, подивіться відео.
Зеленський сьогодні зірка фейсбука.
Друзі, ну срака-мотика, ви що не можете відрізнити людину, яка щиросердно матюкається від продуманого підараса, що підіймає собі рейтинг, аби мати більше можливостей зідрати бабла з отаких от кернесів за піар?
Про Спілку письменників ДНР я вже писала – http://ragu.li/?p=20193
Але у них є ще й спілка журналістів.
У мене поганий зір і тому часто вдається не помічати рагульства на вулицях Києва, але не побачити борди з рекламою проекту “Завидные невесты” не вдалося.
Я спочатку зацікавилася, але потім побачила, що в основному переваги демонструють спокусливими позами, які або видають проблеми з хребтом, або демонструють вивих шиї. Деякі, особливо не думаючи, просто фотографуються в білизні чи без. Готовність роздягтися як показник “нареченості” – це оригінально.
Одним словом, каталог нічим не відрізняється від рубрик “Чарівні сумують”, “Масажистки” або, якщо не ховатися за лінгвістичними зворотами, то просто “Бляді, сер”. 50 “избранных”)
От що мені подобається в медіа, які працюють на українському ринку, так це те, як тонко вони відчувають потреби і настрої своєї аудиторії.
фото © Михаил Голуб
Друзі, жерти з лопат – вчорашній день.
Тепер в Москвах модно жерти просто зі столу. “Шеф раскидывает крошки, сыпет молотые орешки, разлетаются кокосовые ленты”. Дякую, поблювала.
Але все логічно – спочатку горілочки, а потім обличчям в стіл, а там спеціально розмазана їжа.
Яким вона може бути замдиректора, якщо навіть брови малює так, що клоуни Бім і Бом плачуть від заздрощів.
А текст почитайте. Смішний, якби не було так сумно.
Одуван Варламов написав черговий пост про Україну. Цього разу про Донецьк. Цитую:
“Здесь сражаются за русский мир, отсутствие войн, а также против лживых европейских ценностей“.
Ага, “золотыми церковно-славянскими буквами написано”.
Ви мене вибачте, але ще одна цитата:
“С билбордов дружелюбно смотрит председатель совета министров ДНР Алексей Захарченко. Обычно премьер-министр — это человек в костюме с галстуком, но Захарченко везде появляется в камуфляже. Даже с Кобзоном дуэтом пел в военной форме, за что тот позавчера попал под санкции Евросоюза“.
Вата як вона є.
Дна немає взагалі.
Головред Lifenews проводить майстерклас з журналістської етики, захищаючи гавкаючого Сашу Юнашева.