“Единая страна”

Я спеціально вирішила вас не лякати на ніч і викласти це фото вранці, але з пісні слів не викинеш, отаке чудове у нас телебачення з гарними освітніми програмами. А “Сімпсони” там як? Ще заборонені національною комісією з моралі?

Особливо зворушливо виглядає на цьому фоні лого “Единая страна” і жінка у кадрі в балаклаві, але з точністю до навпаки)

фото Igor Gavrosh

 

 

Не квартира, а якесь сафарі

Воістину, смак та вміння його візуалізувати у деяких українців просто в крові, тому насправді Межигір’їв в нашій країні дуже і дуже багато. От сьогодні вранці я побачила 3D-тур квартирою, яку, вочевидь, виставили на продаж і зависла на півгодини. Це не квартира, а якесь сафарі.

Хоча може це не на продаж, а просто похвалитися, бо хто ж таку красу продасть?

Зараз я вас навчу як подивитися усю квартиру, хоча уваги заслуговують здебільшого більярдна і кабінет (оця верхня фото – це кабінет!!! Не уявляю, як там можна працювати).

Так от, заходите за цим лінком – лінк – і починаєте переходити з кімнати в кімнату, натискаючи на жовті точки на плані квартири. Та, яку ви натисли стає рожевою, з картинки видно.

Бажаю приємного перегляду.

 

Робін Гуд і два маленьких поросятка

Ви не уявляєте, яким цікавим буває світське життя в Україні. У нас навіть з якогось переляку організовуються вечірки на честь фестивалю трюфелей, причому у бутіку, де продають текстиль та інші товари для дому. А все тому що бутік італійський і фестиваль трюфелів теж. Логіка залізна. Ну і ще для того, щоб “необычной частью вечера, была имитация охоты на трюфеля: под звук трембит в сопровождение гончих собак появилась владелица компании «Прима Групп» (Cesare Paciotti Home) Наталия Ткаченко-Рытвина в платье от Юлии Айсиной и с карликовым пиги” (якщо у вас не вибухнули мізки після цього речення, я вас вітаю, рагу.лі вас загартували).

О є! Видовище неповторне. Заради такого і варто було проводити вечірку.

Більше

Ретро: Шиншила – це бізнес

Я вже звикла до того, що в Україні бізнес можна зробити на найпотворніших речах, але деякі з них настільки огидні, що заслуговують окремої згадки у цьому блозі.

Нащодавно я була на сайті, який одразу ж повідомляє про те, що шиншила – це не маленька тваринка-гризун, а БІЗНЕС! Та я не знаю, що страшніше, такі декларації цих бізнесменів чи той продукт, який врешті-решт з’являється завдяки цьому бізнесу. Дуже жаль тваринок.

Ще

Відчуй себе гангстером

Побачила рекламу у фейсбуку і подумала, а чи така вже вона вдала (риторичне питання).

Табла просто вражаючі. Я у цей ресторан зайти не наважуся, а раптом вони чимось таким годують від чого неконтрольовано відкривається рот.

Плов з огірками як національна тайська їжа

Я не пишу тут ніколи про приватні речі, але іноді стикашся з таким жлобством в обслуговуванні, що хочеться використати той ресурс, до якого маєш доступ. Так от, бізнес в Україні такий прекрасний, що деякі контори примудряються продавати пересмажену свинину з огірками і рисом під виглядом отого, що на картинці зправа.

Принаймні в онлайн-ресторані Бімі Намоно (biminamono.com.ua) вважають, що те, що вони рекламують і те, що нам привезли, це одне і те ж. Бльо.

Вибачте за бабську істерику, але країна має знати своїх героїв.

“Король Дроздобород” тепер безкоштовний для кожного!

І так ніби центр міста недостатньо засраний рекламою і мобільними торгівельними точками, його “прикрасили” гарними червоними конструкціями щедро оздобленими  брендом МТС. І все це під соусом “інтелектуального” проекту з безкоштовної роздачі литератури на мобільні пристрої через QR-коди.

Відтепер усі бажаючі зможуть прочитати “Король Дроздобород” просто зі своїх смартфонів. За таке і гівноконструкції з незугарним піаром витримаєш!

Немає слів.

фото © the Village

 

Дзеркало реклами

Повага до читачів на деяких сайтах просто вражає.

Мені здається, що “Дзеркалу тижня” можна сміливо перейменовуватися на “Дзеркало реклами”. Вони щоправда не одні такі, але  все ж якщо контенту на екран залишається відсотків 20 (та й то його нелегко знайти), то я вважаю, що вони своє місце тут  заслужили.

“Непорочное зачатие”

Я тут нещодавно в рсс побачила отакий заголовок “Непорочное зачатие: рождение новой детской линии одежды от Алены Лурдес” і звичайно зайшла подивитися. Ну не знаю, у мене від таких фотосесій виникає одна думка “Боже, хоч би ця дурепа не наїбнулася зі своїх копит, у неї ж дитина на руках!”. Чи я просто не вмію цінувати красиве?

Більше дизайнів

Клініка Healthy and Happy. Не допоможе навіть якщо ви вмиратимете.

Клініка Healthy and Happy. Запам’ятайте цю назву.
ДРУЗЬЯ!!! ВПЕРВЫЕ ПРОШУ – ДОЧИТАЙТЕ ДО КОНЦА И ПО ВОЗМОЖНОСТИ ПЕРЕПОСТИТЕ!!! (сорри, что без картинок и т.д., но вы поймете почему)
Час назад, идя по Саксаганского, стала свидетелем преступления. Прямо на тротуаре – окровавленный человек. С трудом дышит. Рядом валяются разбитые очки, бумажник… Редкие прохожие в недоумении останавливаются, кто-то спешит пройти мимо. Рефлекторно достаю мобильный. На ступеньках “Пивной на Саксаганского” мужчина в белой рубашке (менеджер, наверное) говорит по телефону. Прислушиваюсь – вызывает скорую. Звоню в милицию. Девушка принимает вызов. Благодарит. На окровавленном тротуаре четверо – собственно жертва, менеджер пивнухи, я и хрупкая девушка. Судорожно соображаем что делать дальше. Как помочь? А!!! НАПРОТИВ – клиника Healthy&Happy Украина. Мужик-менеджер бежит туда за врачом. Замечаем валяющийся рядом ствол. Еще раз звоню в милицию – прошу поторопиться, т.к. огнестрел, долго вместе с девушкой не могу охранять вещьдоки, и вообще, меня на работе ждут… Надо отдать должное, менты благодарят еще раз. Через минуту перезванивает телефон: мужской голос, сиреной на интершуме, вопрос: ” Как там пострадавший?” Просит подождать и говорит, что будут через минуту. В это время возвращается мой новый знакомый (тот который менеджер) и сообщает: “У них там ЧАСТНАЯ КЛИНИКА, ПО ПРЕДВАРИТЕЛЬНОЙ ЗАПИСИ, И ВСЕ ВРАЧИ ЗАНЯТЫ!” Щупаем пульс – нитевидный. Но ЕСТЬ!!! Подъезжают менты (правда так лихо заруливали на тротуар, что чуть не переехали пострадавшего). Офигевают. Просим их сходить в клинику напротив и привести врача. Старлей робко отвечает: “Нам нужно ленту натянуть – огородить место преступления”. После чего я рявкаю: “Я, блядь, это место охраняла 10 минут, если один из вас троих сбегает в клинику и напомнит врачам про клятву ГИппократа – умирающего не украдут”. Он офигевает – но подчиняется. Проходит еще три минуты – посланный в клинику сержант возвращается с ответом: “ОНИ НЕ ПРИДУТ”, Вот тут я ПСИХАНУЛА. Влетаю на белоснежный ресепшен и выдаю текст: “Я журналист. У вас под окнами умирает человек. И если вы, блядь, не окажете ему помощь, сейчас тут будут все камеры Советского Союза, и Вы ИМ объясните про свою предварительную запись”. Нимфа на ресепшене зеленеет. И лепечет: “а-да конечно, сейчас я позвоню директору”. Все начинают суетиться. Проходит еще 3 минуты. Я беру в руки телефон о словами : “Все, блядь, звоню”. Крик: “Подождите-подождите!!!”. Через 2 минуты материализуется врач. С матюками тащу его за руку через дорогу, обещая прославить его клинику на всю страну. Он, как в хуевом голивудском фильме, врывается на оцепленную лентой территорию, падает на колени, и начинает делать искусственное дыхание (кстати, лично к врачу претензий нет, он сделал все что мог в предполагаемых обстоятельствах). Но все!.. Уже не надо… А еще через 5 минут приехала Скорая. Весь спектакль продолжался в общей сложности 30 минут.
Это я к чему? Меня БЕСИТ мир в котором врачи телевизионных камер бояться больше чем совести!!!! 25 минут у них под окнами умирал человек, но у них ЗАПИСЬ!!! И, знаете что? Я чувствую себя виновной в смерти этого незнакомого мне мужика… Если бы я отбросив мамино воспитание и блядскую интелигентность, на 15 минут раньше ворвалась в эту клинику потрясая корочками и обещая гнев СМИ на их голову – человека можно было бы спасти…
Пы.Сы. Перепост прошу, т.к. всегда держу обещания. А я пообещала, пиар клинике Healthy&Happy Украина.
Сторінка 4 з 11« Перша...23456...10...Остання »