Візуальний апокаліпсис

З цими святами дуже хочеться якоїсь музики або чогось такого… ммм! Чи не так?

Музику пропонувати не буду, натомість хочу потішити вас новим висером Сергія Пастуха, єдиної людини, яка знається на візуальних шедеврах як ніхто інший.  А те, що звучить з колонок чи динаміків вимкніть, бо від нього  починає йти кров не лише з вух, а ще й з очей.

Одразу додам, що не знаю, хто така ця Матрьона Калініна, але мені здається, що це продюсер Пастуха нарешті зробив операцію зі зміни статі.

Неля Штепа: “Я такая же как вы. Я колхозница”

Знаєте, що я все-таки ціную у вітчизняних політиках? Оцю неймовірну і непереможну тягу до прекрасного, хай навіть і безглуздого. От Неля Штепа, схоже, живе у реквізитній фільму “12 стільців” і що? Кра-со-та! Зна-ме-ни-то!

Але відкрию вам таємницю, вся ця краса не просто так. Мер Славянська Неля Штепа насправді не мер. Вона імператриця і королева. Причому така що великодушно сказати, що “Я такая же как вы. Я колхозница”. Ну але потім додати, що “Я все равно осталась королева”. Жаль, що позувати все-таки пані Штепа обирає з кімнатним песиком, а не з коровою, наприклад. Вйшло б набагато гармонійніше. Відео взяла у slavua, але спеціально для вас скоротила до найпрекраснішого.

Так що всі ці рябі помости під камін, блискучі стелі і неймовірні архітектурні форми не просто так.

І тут хочеться викласти ще одне відео. Яке повністю розкриває тему імператриці і її доходів у 800 гривень авансу, 4100 гривень зарплатні, а ще надбавки і премії 100% (і я розумію, що премія це така ж регулярна виплата, бо працює мер охуєнно, то чого ж не платити). Хоча все-таки правда криється у скромній фразі “Не секрет, что каждый, кто идёт в мэры, весь бизнес, что был у него, он передаёт своей семье”. Якій саме сім’ї будемо лише здогадуватися.

фото © vp.donetsk.ua відео © slavinfo.dn.ua

Поетичний оргазм

Ох, я не знаю чи готові ви до цього, але ранок пропоную оживити поезією.

Декламує членкиня (ха-ха, я таки знайшла місце, де це слово виглядатиме доречно) Асоціації українських письменників.

Я нє могу больше, ето піздєц

Ви мене пробачте за баян 2010 року, але “я нє могу больше піздєц” (закреслено) я тільки це побачила.

Хто скаже, що це за муза ораторського мистецтва і “основних напрямків соціальної політики партії “Християнсько(?)-демократичний союз”?


Відео взяла отуто – http://www.youtube.com/watch?v=NdtWQuTVAkQ

Принц

Доброго ранку! Після відпустки я була вимушена прочитати весь рсс за останні два тижні і це був передоз, тож писати про наші реалії зовсім не хочеться. Тому я напишу зовсім нетиповий для цього блогу пост, тому що про цікаве. Ну і взагалі, якби я виклала таку фото ну скажімо Санатана (а це якраз його стиль), то це був би якраз дуже формат, але на знімку принц Артур Вільям Патрік Альберт, третій син королеви Вікторії, герцог, солдат і майбутній генерал-губернатор Канади. Принц у леопардовій шкурі.

Спочатку бачиш це фото  думаєш “£§´∞∞3#$@!!@” і звичайно починаєш шукати ще, щоб якось пояснити собі, чому в той час, коли фотографувалися мало, принц вирішив попозувати у такому чудернацькому вбранні. І з цієї “фотосесії”, так би мовити, я знайшла лише ще один знімок. Обидві фото з серії підписані як “Prince Arthur, 1st Duke of Connaught and Strathearn as a fairy prince” (“принц у образі казкового принца”)

А от всі інші знімки принца на сайті Національної портретної галереї більш ніж консервативні. Тому й цікаво. Пояснень чудернацького образу я не знайшла, але гадаю, що це могло бути фото перед карнавалом чи у якості сувеніру для когось.

А тепер, Бог з ним з Артуром, повернемося до наших “казкових принців і принцес”. У нас часто люблять щось отак вчисту щось передрати і потім ображатися за критику, хоча на перший погляд “один в один як принц” і все тут. Ага.

І виглядає це приблизно отак як з дівчиною з шоу “Танцюють всі”, яка вважала, що її засудили, хоч вона і “чисто Майя Плисецька”. Подивіться, дуже показовий момент.

Отакоє.

фото © National Portrait Gallery

відео © СТБ

Виставка Форбс – ААААААААААА!

Нещодавно я дивилася відеосюжет арт-критика Guardian Едріана Сьорла про Венеційську бієналє. Закінчив він свою розповідь коротким перформенсом, що ілюструє неймовірні агонічні страждання, які переживають відвідувачі усіх бієналє. Для цього він ліг на лавку, задрав ноги і почав шалено кричати.

Я хоч і не Едріан, але мені хочеться зробити те ж саме коли я розглядаю фото з нової виставки Форбс.

АААААААААААААААА!

Ну і я все-таки вирішила викласти відео з перформенсом від Едріана Сьорла. Мені здається, що якщо ходити на деякі київські виставки і так поводитися, то можна зійти за ніхуйового митця.

фото © mainpeople.com

Битва хорів і Gyry mody

Взнала сьогодні, що Сергій Пастух хоче брати участь у новому надзвичайно обіцяючому (ха-ха-ха) шоу “Битва хорів”.  На Телекритиці з цього приводу є страхітливо прекрасне відео, а у мене з’явилося питання, як Пастух буде протистояти хору? У мене поки що тільки одна версія – він буде співати у дуеті зі своїм анальним отвором. Талановита людина талановита в усьому.

Ну і відео теж хай тут повисить.

фото © Bohdan Kutiepov

Газпадзін ФілЄ і свобода слова

Дєдушка Азаров вчергове продемонстрував, яка наша країна передова. У нас є не лише свобода слова, але й надзвичайно розумні й великодушні політики, які цій свободі дозволяють бути. Бг.

Ви теж можете про це дізнатися, прочитайте історію від Сергія Сидоренка. Ось вона:

Николай Азаров пять минут назад в Люксембурге “на пальцах” доказал европейским политикам, что он безнадежно далек от европейского понимания такой ценности, как свобода СМИ. И наглядно продемонстрировал, почему же украинские лидеры хронически не понимают претензий Запада по этому вопросу.

На традиционной прессухе по итогам Совета по сотрудничеству Украина-ЕС коллеги из премьерского пула задавали вопросы. Ни одного вопроса с критикой власти, кстати, не прозвучало – народ просто просил рассказать о результатах встречи, о взаимоотношениях Киева и Брюсселя. Азаров довольно неохотно отвечал, вопросы повторялись…

А затем Николай Яныч вдруг взял слово и, обращаясь к комиссару Фюле и вице-премьеру Ирландии(страны-председателя), ехидно так просил их: “Ну что, вы убедились что у нас в Украине есть свобода слова, или нет?”

Фюле в ответ откровенно рассмеялся, и только после этого ответил украинскому гостю: “Я не думаю, что свобода слова – это возможность журналистов задавать вопросы. К сожалению, это несколько большее”.

Думаю, этот эпизод для Евросоюза был едва ли не более важен, чем проведенное до того двухчасовые переговоры. Ибо о чем тут еще можно говорить…

Але я ж не могла отак викласти історію без якогось додаткового підтвердження. Тож насолоджуйтесь відео. Особливо милим мені видається звернення “газпадзін ФілЄ”. Ну і відповідь на слова Азарова ви почуєте не зразу, почекайте десь хвилину. Це чергова наша дипломатична перемога! Однозначно.

Аазров і свобода слова from Marmuletka on Vimeo.

Ленинград “Сумка”

А ви вже бачили останній кліп від “Ленінграду”? Подивіться – http://www.youtube.com/watch?v=h7xDfqSAdh0 – і скажіть у вас теж стійке відчуття, що це новий кліп Камалії? Він прекрасний і настільки реалістичний, що від сумних реалій життя не відрізниш. Надихалися однозначно нею, бо це завивання ні з чим не сплутаєш.

Діти на пілоні

Я звичайно розумію, що часи у нас зараз такі тяжкі, що дітей з дитинства треба привчати до реалій життя. АЛЕ! У нашій країні це роблять ну аж надто специфічно. Пропоную подивитися на відео з “дитячої акробатики і танцю”.

Йопересете. “Учат в школє”…

Сторінка 10 з 28« Перша...89101112...20...Остання »