Міс Бікіні

Всі ми в дитинстві ходили до лялькового театру і з нетерплячкою чекали, коли ж відкриються лаштунки і нам покажуть найцікавіше. Так от, на деяких цей досвід справив таке враження, що навіть у дорослому віці вони намагаються його відтворити, тільки замість театру – тьолки, замість лаштунків – спідниці, а замість сцени – те, що під спідницями.

Саме так нещодавно пройшов конкурс краси “Міс Бікіні”. Не можу сказати, що тьолки показали щось “найцікавіше”, але я й не організатор, тому бачила тільки офіційну частину.

Костюми були такі, що одразу про конкурсі бікіні і не здогадаєшся, скоріше нагадує конкурс штор з провінційних будинків культури.

Нагадує анекдот:
Звонок в магазин тканей:
— У вас есть ситчик веселенькой расцветочки?
— Приезжайте, обхохочетесь.

Нагадаю, що це був конкурс бікіні, тому краса всього іншого була необов’язковою. Хоча і бікіні краса теж, вочевидь, була опціональною. Хто погодився ходити в лахмітті і дранті – та і міс!

Тут, звичайно, в око впадає те, що нога у “лабутені” більша за розміром ніж голова, що багато пояснює про співвідношення розмірів інтелекту з потягом до прекрасного.