Колір доріжки на ОМКФ – єдине, що видавало те, що це була червона доріжка, а так скидалося на те, ніби це виставка досягнень сільського господарства – голови колгоспів зібралися, щоб показати по-перше, розмах своїх гаманців, по-друге, свою невтримну несамовитість у стилі, по-третє те, що наша земля непогано годує (іноді аж занадто).
Думка про “Та шо ж це таке! Пороблено їм чи шо?” мене не відпускала. Наступного року пропоную організаторам разом з квитками роздавати бажаючим пройти червоною доріжкою бодай хоч якусь інструкцію, бо цього року навіть дрес-коду, здається, ніякого не було, ви це побачите з фоточок.
Зараз буде низька і висока поезія. Низька від мене.
Рюші
Кольору хрюші.
Висока від Ліни Костенко про весь чей червонодоріжковий рух:
Так хочеться якоїсь етики.
Пера, і пензля, і струни.
Якоїсь дивної поетики
в шляхетських німбах сивини.
Натомість маєм бздуру модню,
амбіцій вистріпаний рюш.
І чорний викид сірководню
з отруєних століттям душ.
Навіть курей-гриль запросили на закриття ОМКФ, а тебе, юзернейм, ні. От ти і казишся!
Це вже навіть не рококо, не бикоко, не кококо, це якесь протяжне кокококококококоооооо.
Рожевої пантери у нас немає, але навіщо нам, якщо у нас є гарний ліапьорд:)
“Чарівні сумують”©
Ця фоточка була надто гарною, щоб я її не поставила. Назву її так – “Перед атакою”.
V – означає Vендетта. Дизайнер сукні помстився трохи більше ніж повністю, підкресливши все те, що не треба і приховавши все те, що можна було б показати.
А побачивши сукню ззаду я зойкнула не менш сильно ніж оцей упоротий котик. Чи що це за почвара? Може концепт у сукні такий як і брати зі собою негарну подружку, щоб краще виглядати на фоні?
Загальні фотографії червоної доріжки викликали такий собі параліч м’яз обличчя.
Зате до кожного кадру один і той же підпис вже в самому кадрі готовий – герої соціалістичної праці.
До речі, раз я вже згадала про дрес-код. А ніякого дрес-коду, як бачите. В деяких комбінаціях виглядало дуже кумедно.
Частина гостей виглядали як експонати музею, інша – як відвідувачі.
Багато жінок чомусь віддали перевагу пістрявим тканинам, щоб нам з вами паморочилося в голові не лише від форми, а й від наповнення.
Візуалізація анекдоту:
– У вас ситчик есть?
– Есть.
– Веселенький?
– Веселенький. Приходите, обхохочетесь.
Людину, яка намалювала таке на тканині, а також ту, хто пошив з цього сукню – треба терміново показати наркологу.
Цирк Кобзов, я так розумію. Не вистачає батога.
Господиня вечора вдягла сукню з драпіруванням, сподіваючись, що штучно створені складки прикриють справжні.
Ой.
Some magic. Трохи магії.
Як на мене зовсім і не трохи. Забагато.
Без комбінацій, як ви розумієте, не обійшлося. Ну подобається нашим жінкам на людях виглядати так, ніби вони тільки що з ліжка.
Червоне – то любов, рожеве – то журба.
Дивовижно підібрані образи для пари.
Притрушена.
Притрушена золотом, звичайно:)
Ой всьо. Рідкісний покемон намагається прорватися крізь сукню.
А нє, не такий вже цей покемон і рідкісний.
Продавчиня сардельок.
Під кінець перегляду фото я була переконана, що гості зібралися викликати Диявола і це фото мене тільки переконує у тому, що моя здогадка правильна.
Страшенно мене дивує той факт, що жінки такої комплекції люблять напівпрозоре.
У країні нестача тканини!
Ну все, досить з вас. Піду дивитися кіно. Па-па!
Я сказала “па-па!”, то що ви ще тут робите?
А взагалі, є якась страшна впевненість, що зараз дама повернеться, а там насправді Тарзан. Ну той що з Наташею Корольовою.
Тепер ви знаєте, що якщо вам захочеться на екскурсію в пекло, можете сміливо приїжджати на червону доріжку ОМКФ.
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.