ОМКФ 2016: Закриття

Колір доріжки на ОМКФ – єдине, що видавало те, що це була червона доріжка, а так скидалося на те, ніби це виставка досягнень сільського господарства – голови колгоспів зібралися, щоб показати по-перше, розмах своїх гаманців, по-друге, свою невтримну несамовитість у стилі, по-третє те, що наша земля непогано годує (іноді аж занадто).

Думка про “Та шо ж це таке! Пороблено їм чи шо?” мене не відпускала. Наступного року пропоную організаторам разом з квитками роздавати бажаючим пройти червоною доріжкою бодай хоч якусь інструкцію, бо цього року навіть дрес-коду, здається, ніякого не було, ви це побачите з фоточок.

Зараз буде низька і висока поезія. Низька від мене.

Рюші
Кольору хрюші.

Висока від Ліни Костенко про весь чей червонодоріжковий рух:

Так хочеться якоїсь етики.
Пера, і пензля, і струни.
Якоїсь дивної поетики
в шляхетських німбах сивини.
Натомість маєм бздуру модню,
амбіцій вистріпаний рюш.
І чорний викид сірководню
з отруєних століттям душ.

Навіть курей-гриль запросили на закриття ОМКФ, а тебе, юзернейм, ні. От ти і казишся!

Це вже навіть не рококо, не бикоко, не кококо, це якесь протяжне кокококококококоооооо.

Рожевої пантери у нас немає, але навіщо нам, якщо у нас є гарний ліапьорд:)

“Чарівні сумують”©

Ця фоточка була надто гарною, щоб я її не поставила. Назву її так – “Перед атакою”.

V – означає Vендетта. Дизайнер сукні помстився трохи більше ніж повністю, підкресливши все те, що не треба і приховавши все те, що можна було б показати.

А побачивши сукню ззаду я зойкнула не менш сильно ніж оцей упоротий котик. Чи що це за почвара? Може концепт у сукні такий як і брати зі собою негарну подружку, щоб краще виглядати на фоні?

Загальні фотографії червоної доріжки викликали такий собі параліч м’яз обличчя.

Зате до кожного кадру один і той же підпис вже в самому кадрі готовий – герої соціалістичної праці.

До речі, раз я вже згадала про дрес-код. А ніякого дрес-коду, як бачите. В деяких комбінаціях виглядало дуже кумедно.

Частина гостей виглядали як експонати музею, інша – як відвідувачі.

Багато жінок чомусь віддали перевагу пістрявим тканинам, щоб нам з вами паморочилося в голові не лише від форми, а й від наповнення.

Візуалізація анекдоту:
– У вас ситчик есть?
– Есть.
– Веселенький?
– Веселенький. Приходите, обхохочетесь.

Людину, яка намалювала таке на тканині, а також ту, хто пошив з цього сукню – треба терміново показати наркологу.

Цирк Кобзов, я так розумію. Не вистачає батога.

Господиня вечора вдягла сукню з драпіруванням, сподіваючись, що штучно створені складки прикриють справжні.

Ой.

Some magic. Трохи магії.

Як на мене зовсім і не трохи. Забагато.

Без комбінацій, як ви розумієте, не обійшлося. Ну подобається нашим жінкам на людях виглядати так, ніби вони тільки що з ліжка.

Червоне – то любов, рожеве – то журба.

Дивовижно підібрані образи для пари.

Притрушена.

Притрушена золотом, звичайно:)

Ой всьо. Рідкісний покемон намагається прорватися крізь сукню.

А нє, не такий вже цей покемон і рідкісний.

Продавчиня сардельок.

Під кінець перегляду фото я була переконана, що гості зібралися викликати Диявола і це фото мене тільки переконує у тому, що моя здогадка правильна.

Страшенно мене дивує той факт, що жінки такої комплекції люблять напівпрозоре.

У країні нестача тканини!

Ну все, досить з вас. Піду дивитися кіно. Па-па!

Я сказала “па-па!”, то що ви ще тут робите?

А взагалі, є якась страшна впевненість, що зараз дама повернеться, а там насправді Тарзан. Ну той що з Наташею Корольовою.

Тепер ви знаєте, що якщо вам захочеться на екскурсію в пекло, можете сміливо приїжджати на червону доріжку ОМКФ.

Коментувати