Піс Дав

Росіянка на конкурсі Міс Всесвіт була в костюмі Птаха Миру.

Могли б назвати простіше – Піс Дав.

Можна навіть одним словом.

І без В.

Ольга Фреймут написала книжку

Останнім часом літературному ринку України не вистачало талантів і Оля Фреймут спішить на допомогу!

Що скажу – навіть цей надзвичайно куций уривок тексту “віддиригенив” мене настільки, що я уже не можу дочекатися на книгу. Ані слова поки що про стиль та зміст (хоча видно, що вони багатообіцяючі), але якщо пунктуація буде такою ж, як у пості, то у тих читачів, що закінчили школу, під кінець прочитання книги буде нервово посмикуватися око. Обидва. І не лише вони.

Про інші визначні зразки літератури, які я збираю на рагу.лях тут – http://ragu.li/?tag=література

ANTVAN Fashion Days

Вчора я анонсувала тиждень української моди, але насправді при бажанні українська мода відбувається по свій країні весь рік, головне відслідковувати. От, наприклад, ви навряд чи колись чули про ANTVAN Fashion Days.

Але якщо ви зараз читаєте цей пост, тепер у вас немає шансів не заглибитися і в нього теж.

Якщо коротко, то це був черговий день показів моди, яка не є ані візуально привабливою, ані функціональною.

Я не знаю для чого і кому потрібен такий костюм, ну хіба що для того, щоб елегантно натякнути кавалерові на першому побаченні, що ти – дерево.

Чи “я в дрова”, що в принципі пояснює такий вибір вбрання.


Як з хреста зняли.

(не побоюся цього слова) Макіяж такий, що скидається на те, ніби перед тобою труп нареченої оздоблений квітами з надгробного вінка.

Ознайомитися з модою глибше

Свято наближається

Фешн тиждень наближається і дизайнери потрохи розкривають карти стосовно того, що запропонують нам на наступний сезон осені-зими 17/18. Так от…

Якщо вам раптом захочеться виглядати як монолог вагіни… *закреслено* …так, ніби у вас болять очі, зуби і вуха одночасно, ніби ви нещодавно врятувалися з Титаніка і тому на згадку ходите у рятувальному жилеті, то вам на показ Людмили Кисленко.

Всі моделі прикрашені досить дивною фразою “free keeps evolving alive” (вільно перекладу “вільне еволюціонує в живе”, хоча це неправильний переклад, бо насправді для мене ця комбінація слів безглузда) спизженою у корейських одяговиробників, які полюбили цей лозунг років 7 тому.

Увага питання, навіщо взагалі додавати ще й текст, якщо образ і без того досконалий?

ЗРАДИ: безуМОВНІ РЕФЛЕКСИ

Мовне питання – одне з небагатьох, яке щоразу дає гарантований результат в радіоактивних срачах по всьому інтернету з ефектом зараження не меншим аніж після аварії на ЧАЕС.

Цього разу все бомбануло з потрійною силою, бо наші законотворці раптом взяли і зареєстрували аж три мовні законопроекти, немов візуалізуючи байку Крилова “Лебідь, щука і рак” (причому два з них були зареєстровані в один і той же день 19 січня 2017 року). Стався той самий випадок, коли законопроекти на захист української, а мову від ефектності подачі одбирає.

Проте одібрало все-таки ненадовго. Соцмережі поплавило просто миттєво, вони навіть на один мовний законопроект завжди реагували трохи більше ніж енергійно, а тут цілих три – “Про державну мову”, “Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні” і “Про мови в Україні”.

Усього у цих законопроектів аж 73 ініціатори, хоча декілька імен повторюється. Очевидно, що нічим іншим у ВР так не переймалися як мовним питанням, котрим перед нашими носами трусять щоразу, коли треба відволікти від чогось важливішого.

Відволікли  не те слово і ми зупинимося лише на одному з законопроектів, на першому. За ним українська мова стає обов’язковою чи не скрізь (тут, звичайно, не можемо не жахнутися – як вони могли? в Україні?!), але з тією поправкою, що все це стосується виключно позаприватної сфери – держорганів, освітніх закладів, змі, сфери обслуговування, всіх тих місць і ситуацій, в яких україномовні все ще чують “а па-рускі павтарітє?” та “і так поймут”.

Зрештою, цю проблему взяли і поставили руба, радикально, швидше за все це нічим позитивним в плані прийняття закону не скінчиться (і здається саме для цього законопроекти і роблять такими радикальними), але добро ж має бути з кулаками. Просто добрим словом державні мужі в плані захисту української мови (тільки вдумайтеся в дикість того, що її треба захищати) так за 25 років ні на що й не спромоглися.

Блогосфера заклякла і миттєво вирішила, що окрім відверто карикатурних “мовних інсперкторів” найстрахітливішою частиною законопроекту стала вимога обов’язкової української від ЗМІ (навіть від сайтів тепер вимагають українську версію).  І тут ті, хто не дивиться телевізор, наперед почав страждати від того, що телевізор стане україномовним. Це одразу ж назвали ледь не геноцидом і стали проводими паралелі з насильницькою русифікацією.

Котики, насильницька русифікація передбачала масові розстріли, висилки в табори, примітивізацію українського словника на рівні державної політики і боротися з нею неможливо було навіть через самоспалення (до речі, 21 січня якраз була річниця самоспалення Олекси Гірника на знак протесту проти русифікації), а ви сидите в бложеках і дивуєтеся, чому кількох гнівливих реплік недостатньо, щоб зупинити наступ української мови, яка насправді в умовах нашої держави виживає всупереч, а не завдяки.

Як би сумно і болісно не було їм це визнавати, але страждання російськомовних ними надто переоцінені, а боротьба насправді спрямована не на захист власних прав, а на те, щоб права української, не дай Боже, не розширилися.

Для цих людей українська не є мовою можливостей і тому вони навіть не приховують свого агресивного до неї ставлення, тож наступного разу у суперечках з такими людьми поставте собі питання – навіщо поступатися своїми інтересами на користь тих, хто твої ні в що не ставить?

Друзі, раз на тиждень я пишу про зради блогосфери, продовження можна почитати тут – Як мова, еміграція та дешеві авто змусили страждати українців.

Останні успіхи Ані Лорак

Не можна просто так взяти і не почати тішитися з успіхів нашої *зди.

Маю надію, що наступним кроком буде освоєння Колимського краю. Магадан завмер в очікуванні.

Мовчання

Не про те Скорсезе зняв фільм “Мовчання”, не про те. І одна українська зірка на прем’єрі це одразу довела – дивишся на неї і… бракне слів.

А фільм хороший, там не стільки про віру, скільки про межі, які ми переходимо, дозволяють нам це чи ні. Ну це нмд.

Сторінка 10 з 306« Перша...89101112...203040...Остання »