Тут нещодавно відбулося відкриття виставки “Паразити свідомості” і гостей однозначно запрошували відповідно до назви – назбирали всю вошву, яка тільки готова прийти і принести свою мозкову гусінь, щоб разом з нею посвітити їблами на світському заході.
Деякі з гостей вдягали своїх паразитів свідомості у якості аксесуарів.
Від гостей церемонії вручення премії YUNA у мене враження таке ж як від оцих двох фото.
Спочатку просто паморочиться в голові і темнішає в очах…
…а потім хуяк! і втрачаєш свідомість.
Я продивлялася фото і подумала, що мабуть головною умовою для всіх, кого запросили, було виглядати вульгарніше за Камалію. Особливо я втвердилася в цій думці, коли побачила господиню церемонії.
Якщо хто не в курсі, премію заснував Захур. І, здається, зробив він це, щоб переконати усіх, що в українському шоубізі жлобиха не лише його кохана дружина. Визнаю, Захуру непогано це вдається.
Але потім я побачила спину Камалії.
А потім ще й концертний костюм.
Не знаю, що писати про гостей музичної премії YUNA, бо в голові крутиться Шевченкове “неначе люди подуріли” і все, далі хочеться, щоб Монро виколола мені очі своїми гострими грудьми, щоб більше цього не бачити.
Ну от нічого не відбувається, геть нічого, тож я полізла в записи, які так і залишилися в чернетках і витягую на люди те, що мало побачити світ раніше, але щось йому завадило.
Ні, ви все-таки подивіться!
(Тільки сперш заберіть від себе тяжкі і тупі предмети, щою не розбити екран з переляку, що всі ці створіння перелізуть до вас на робочий стіл).
Вчора передивилася свої запаси і виявила, що у мене є ряд фото, які так і не потрапили на рагу.лі (або мені здається, що не потрапили, хоча пам’ять може підвести), але одзнозначно того вартують. І от в найближчі 4 дні хочу зробити серію постів з таких фоточок.
Ну от, наприклад, чи не прекрасно? Цікаво, чи падала вона під час таких трюків, бо іноді складається враження, що падала і не раз.
Українські жінки здаються на гламурі – і хутро, і ліапьорд, і візерунки, і шкіра.
Ба навіть одна скромна прикраса на пузі може “зробити” увесь комплект.
Як ви знаєте, “Місіс Україна” стала не Камалія. І так ніби це вже саме по собі не обурює, організатори конкурсу вирішили добити публіку своїм вибором і найкращою місіс вибрали виставку силікону (з іншого боку, а кого обирати?).
Тиждень почнемо з асорті, яке ще раз підтвердить, що наш шоубіз і бомонд – це просто калейдоскоп прекрасного.
В Україні червона доріжка завжди така червона доріжка) Добре, що Одеський фест запрошує зарубіжних зірок, хоч так вони взнають, що ж воно таке гламур і віайпі.
А гламур і віайпі в України жорстокий і нещадний.
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Ну і на завершенення давайте згадаємо пиздаускас року і зрозуміємо, що нічого не змінюється і це сумно.
***
“Видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюся на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину“. Це Мольєр і до сучасного українського бомонду вищенаведені рядки можна застосувати хіба що вибірково – “видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться“.
Уже 15-й рік поспіль всі ті, кого природа обділила елементарною порядністю і нагородила неприродним марнославством та рівноцінним йому баблом, мають змогу купувати собі звання “Людини року”, щоб додати його до постійно поповнюваного переліку регалій. Чи ригалій (?), тут же навіть не у правописі справа. Я не хочу сказати, що прямо кожен отримує цю нагороду виключно завдяки грошовим внескам в 100 тисяч чи близько того, втім глибоко співчуваю тим виключенням, яких вписують в історію, ставлячи на один щабель з абсолютними пиздаускасами…
Ті, хто цікавляться буквами, можуть продовжити читати тут, а для прихильників картинок я викладу весь квітник в ілюстраціях просто на рагу.лях.
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Історичний момент. Та-да-да-дам. З цього все і почалося.
***
Давно хотіла написати про стильних і не стильних публічних людей України. Відкрила Таблоїд і зрозуміла, що про кошмарно вдягнених писати буде набагато легше, тому сьогодні познайомлю вас з першою частиною списку “Позорище від природи”.
Ще до того як ви заглянете під кат хочу сказати, що побачите ви найочевидніших кандидатів і Америку я вам не відкрию, проте, коли бачиш це одночасно і в такій кількості, розумієш, що зі смаком у нас у “світських колах” швах. Одразу хочу умовно розбити піддослідних на категорії: “хочу, щоб було по-багатому”, “хочу, щоб блищало”, “товар ліцом”, “я сашла с ума” і “вродє і непогана дєвочка, але не вєзьот, прічьом хранічєскі”.