"Лучше всего о нас расскажут наши дела" ©

Ну і знову посилання на інші ресурси. Тут і тут два цікаві дописи про те, що роблять рагулі, коли їм платять за те, щоб пропіарити кандидата в президенти. Якщо коротко, то вони особливо не паряться, а фотографують власних співробітників і розміщуються їх бігбордах по всій країні. І відповідно складається враження, що електорат Ющенка – це виключно представники найнятої ним же рекламної агенції. Epic fail!

Джерело http://www.pr-portal.com.ua/

залатой акардєон європи

Спеціальний корєспондєнт я сьогодні не раз поражалас прєкрасному, чєм нє мєдлю подєліцца с вамі. Побачила отаку прекрасну рекламу, яка нагадала мені про Корчинського.

Тепер всі, хто внутрєннє чувствував, що він потомок арістократів, може приміряти на себе цей образ і хвастатися знакомим, шо такі да, ібо но коментз.

Появилася ще одна, нікому не нужна передача про гламур. Я полізла взнати, що ж воно там за ведуча така і прочитала отаке: "У меня первое образование – экономическое, но я заранее знала, что это не моё, поэтому карьеру начала в модельном бизнесе, что намного интереснее". Ну оно і понятно, шо намного інтєрєснєє, а якщо про передачу, то передача про просте потрєбляство, ну чи літературною мовою, то "Это программа о красивых вещах, которыми окружают себя люди, стремящиеся к роскоши и совершенству".

Ну і made my day Ян Табачник. Дєдушка виявився таким поклонніком мого улюбленого ордену Святого Станіслава (раз, два), що у нього їх цілих три, ну і взагалі перелік нагород внушитєльний. Особливо уміляє те, що мандат народного депутата він прирівняв до нагороди і поставив поряд зі званням народного артиста. Очевидно він там щитає, що це одно і то же.

"Ми строілі-строілі і наканєц пастроілі"

Як ви думаєте, що це за дура?

Це проект "архітєктора" Валерія Шевченка – 250-метрова башта, яка одночасно буде центральною станцією для канатних доріг в усі куточки Києва і яку, на думку автора проекту, конче необхідно засунути в центр Києва і зробити прозорою для того, щоб "со сторони казалось, что люді пливут по воздуху". Це не жарт, можете почитати детальніше отуто хоча б.

Тепер детальніше про Валерія Шевченка. Коли я почала шукати хоч якусь інформацію про "архітектора", то спочатку знайшла тільки згадування про останню новину, а на сайтах спілки архітекторів та об'єднань архітекторів взагалі не було ніяких натяків на його існування. Проте скоро я дізналася, що думка створити канатне диво була вже у 2005 році, з цієї ж статті стало відомо, що Валерій Шевченко – президент СК "Вертикаль", а ще я взнала, що він вважає, що "Наш объект должен стать храмом технологических достижений Украины". Ояєбу. А тепер пошукаємо згадування про "СК Вертикаль" і пана Шевченка одночасно. Одне толкове посилання.

Ах-ах-ах! Яка шанована кампанія і який чудовий "архітектор", про якого майже немає згадувань в інтернеті в наші-то часи.

Ну я звичайно знайшла пару наштампованих сайтів про СК Вертикаль, але на жоден не даю посилання, бо на жодному сайті немає інформації про керівництво. Отакоє, мало того, що хтось всерйоз веде мову про таку дуру в центрі міста, так вони ще й відкрито знущаючись на нами, навіть не намагаються створити пристойну легенду під весь цей проект.

А далі буде:

– Вполне реальная вещь, – ответил гроссмейстер, – мои личные связи и ваша самодеятельность – вот все необходимое и достаточное для организации международного васюкинского турнира. Подумайте над тем, как красиво будет звучать: "Международный васюкинский турнир 1927 года". Приезд Хозе-Рауля Капабланки, Эммануила Ласкера, Алехина, Нимцовича, Рети, Рубинштейна, Мароцци, Тарраша, Видмар и доктора Григорьева обеспечен. Кроме того, обеспечено и мое участие!

– Но деньги! – застонали васюкинцы. – Им же всем нужно деньги платить! Много тысяч денег! Где же их взять?

– Все учтено могучим ураганом, – сказал О. Бендер, – деньги дадут сборы.

– Кто же у нас будет платить такие бешеные деньги? Васюкинцы...

– Какие там васюкинцы! Васюкинцы денег платить не будут. Они будут их по-лу-чать! Это же все чрезвычайно просто. Ведь на турнир с участием таких величайших вельтмейстеров съедутся любители шахмат всего мира. Сотни тысяч людей, богато обеспеченных людей, будут стремиться в Васюки. Во-первых, речной транспорт такого количества пассажиров поднять не сможет. Следовательно, НКПС построит железнодорожную магистраль Москва-Васюки. Это – раз. Два – это гостиницы и небоскребы для размещения гостей. Три – поднятие сельского хозяйства в радиусе на тысячу километров: гостей нужно снабжать – овощи, фрукты, икра, шоколадные конфеты. Дворец, в котором будет происходить турнир, – четыре. Пять – постройка гаражей для гостевого автотранспорта. Для передачи всему миру сенсационных результатов турнира придется построить сверхмощную радиостанцию. Это – в-шестых. Теперь относительно железнодорожной магистрали Москва-Васюки. Несомненно, таковая не будет обладать такой пропускной способностью, чтобы перевезти в Васюки всех желающих. Отсюда вытекает аэропорт "Большие Васюки" – регулярное отправление почтовых самолетов и дирижаблей во все концы света, включая ЛосАнжелос и Мельбурн. Ослепительные перспективы развернулись перед васюкинскими любителями. Пределы комнаты расширились. Гнилые стены коннозаводского гнезда рухнули, и вместо них в голубое небо ушел стеклянный тридцатитрехэтажный дворец шахматной мысли. В каждом его зале, в каждой комнате и даже в проносящихся пулей лифтах сидели вдумчивые люди и играли в шахматы на инкрустированных малахитом досках... Мраморные лестницы ниспадали в синюю Волгу. На реке стояли океанские пароходы. По фуникулерам подымались в город мордатые иностранцы, шахматные леди, австралийские поклонники индийской защиты, индусы в белых тюрбанах, приверженцы испанской партии, немцы, французы, новозеландцы, жители бассейна реки Амазонки и завидующие васюкинцам – москвичи, ленинградцы, киевляне, сибиряки и одесситы.

фото (с) з сайту "Сегодня"

текст (с) Ільф і Петров

карикатура (c) Марека Рачковського у вільному перекладі diversey_ua