Один день з життя міста

Часто мене питають скільки часу я витрачаю на рагулів, припускаючи, що я цілими днями тільки те й роблю, щоб шукаю тему, про яку можна написати. Насправді все набагато простіше, на рагулі я витрачаю півгодини на день, а теми усі на поверхні)

Наведу простий приклад, ідемо ми тільки що з Дімою і тут він помічає чудовий лайтбокс, на якому рекламується (в тому числі) "Ювелірний дім Спіжженко". Навмисне не придумаєш) А якщо почитати усю обкладинку, то можна зрозуміти, хто в нашій країні готовий вкладати гроші в те, щоб про нього написали в журналі. Єдині, хто не платили, це Антуан де Сент-Екзюпері і його дружина, але, нажаль, про них теж написали у цьому журналі для багатих міхрюток, яким до того ж потрібен позитивний імідж. До того ж, про які династії може йти мова? Про дочку лікаря і екс-міністра охорони здоров'я, яка зараз займається ювеліркою і різними оборутками (у тексті про неї згадується) чи про "династію" Шахновської, про яку до весілля Ані Лорак особливо ніхто й не чув – на сайті написано, що сукні шиють 30 років, але ніякої конкретики до 2004 року немає. Ну да, ну да.

Ну а ще я сьогодні звернула увагу на: Салон-перукарню "Екстрім") Ги.

Гігантоманію Тігіпки (так-так, чотири поверхи).

залатой акардєон європи

Спеціальний корєспондєнт я сьогодні не раз поражалас прєкрасному, чєм нє мєдлю подєліцца с вамі. Побачила отаку прекрасну рекламу, яка нагадала мені про Корчинського.

Тепер всі, хто внутрєннє чувствував, що він потомок арістократів, може приміряти на себе цей образ і хвастатися знакомим, шо такі да, ібо но коментз.

Появилася ще одна, нікому не нужна передача про гламур. Я полізла взнати, що ж воно там за ведуча така і прочитала отаке: "У меня первое образование – экономическое, но я заранее знала, что это не моё, поэтому карьеру начала в модельном бизнесе, что намного интереснее". Ну оно і понятно, шо намного інтєрєснєє, а якщо про передачу, то передача про просте потрєбляство, ну чи літературною мовою, то "Это программа о красивых вещах, которыми окружают себя люди, стремящиеся к роскоши и совершенству".

Ну і made my day Ян Табачник. Дєдушка виявився таким поклонніком мого улюбленого ордену Святого Станіслава (раз, два), що у нього їх цілих три, ну і взагалі перелік нагород внушитєльний. Особливо уміляє те, що мандат народного депутата він прирівняв до нагороди і поставив поряд зі званням народного артиста. Очевидно він там щитає, що це одно і то же.

шлях до серця блондинки

Арсеній Яценюк нарешті зрозумів, що оці писульки, що їх роздають найняті за копійки студенти, нікому не потрібні і вирішив випускати їх у форматі елегатного аксесуару. Чесно кажучи, побачивши таку шапочку, я подумала, що з газетки хотіли хоча б якусь користь отримати, але ж ні! Це така задумка і газетка супроводжується схемою того як зробити з газетки шапочку. Я покорєна! Ну і картинка для тих, хто цього ще не бачив (я й сама побачила вперше).

Ну а взагалі я думаю, що такий успіх яскраво вказує на те, що Арсенію варто закинути політичну кар'єру, а стати моделлєром.

Баобаб! - Ти баобаба!

Пам'ятаєте цей дитячий віршик?

– Ти розбив!
– Ні, ти розбила!
– Ти штовхнув!
– А ти впустила!
– Ти тюхтій.
– А ти незграба.
– Баобаб!
– Ти баобаба!

Це діти у віршику Оксани Сенатович сперечалися про те, хто ж з них нашкодив, щоб уникнути покарання.

Так от, хочу вас порадувати, схоже, що передвиборча кампанія буде проходити за таким же принципом і фінал буде зовсім не як у тому віршику. Сьогодні я вийшла на вулицю і на відстані 50 метрів одна від одної побачила отакі розтяжки.

Виглядали банери однаково, відрізнявся хіба що текст: "Вони балакають. Вона – працює", "Вони руйнують. Вона – працює", "Вони заважають. Вона – працює". Хто "вони" і хто "вона" ці мінімалістичні тексти, витримані у стилі реклами тампонів Kotex, не повідомляють. Та й навіщо? Адже схоже, що ця президентська кампанія буде вирізнятися безглуздими ходами типу кандидата кольору гімна чи показового відмінювання дієслів, які до болі нагадують дитячі віршики чи пісню "я прийшов, тебе нема, підманула-підвела".

Ну і не будемо пропускати йобаний стид оформлення – відсутність будь-який пунктуаційних знаків окрім дефіса, який видають за тире. "Вона"-то працює, але ж "вони", які роблять для неї таку рекламу, повинні хоч якось подбати про якість.

Київ - європейська столиця

Багато хто з вас мабуть і не пам'ятає блок "Київ – європейська столиця (партія киян)", який брав участь у виборчих перегонах у далекому 2006 році. Нагадаю представників: Микола Георгієвський, Лев Парцхаладзе, Андрій Миргородський, Ольга Сумська, Ігор Волощук. Так от, навіть якщо ви їх не пам'ятаєте, то я пам'ятаю до сих пір і пам'ятатиму до того моменту, поки наліпки з їхньої передвиборчої кампанії не поздирають з сусідніх будинків (як ви бачите на фото поганої якості, вони там до сих пір є, причому зацініть місце розклейки).

Уявіть собі, передвиборча кампанія і блок, що пропагує цінності "європейської столиці", натомість розклеює свою символіку настільки густо і у таких місцях, що у нормальній європейській столиці за це давно б виписали штраф за  порушення правил благоустрою територій міста. Вони не єдині, але саме їхні наймані працівники розклеювали це сміття таким чином, що не звернути на це увагу було б неможливо.

Окрім того, пройшло понад 3 роки, а реклама до сих пір є – така довговічність політ-сміття дійсно вартує звання "європейської" столиці.

Мені здається, що абсолютно нормальною практикою було б після закінчення виборчої кампанії змушувати кожну партію чи кандидата своїми ресурсами (матеріальними зокрема) ліквідувати наслідки того гівна, яке вони по собі залишають, бо воно і під час виборів нікому не потрібне (а на нього витрачаються ого-го які кошти, не порівняти з бюджетом для усунення), для того, щоб не ми платити за утримання будинку і прибудинкової території в належному стані (до того ж, зацініть як утримують цей будинок, ніхто так і не почистив його за 3 з половиною роки).

Ну і щоб два рази не вставати. Маленькі громадяни не відстають від великих – нижче ви побачите як прикрасив вулицю Шовковичну міхрютка-адвокат (у мене є більша фото з його телефонами) на початку минулої осені. Правда феєрія?

А так виглядає типова зупинка громадського транспорту (це вже фото тижневої давності). Хоча, як бачите, часом у розклеювачів просинається щось на кшталт почуття дизайнера обкладинки журналу, хі-хі.

Як думаєте, є можливість вирішення цієї проблеми? Тому що, нажаль, останнім часом Київ перетворюється не на європейську столицю, а на місто, де папір витісняє місто.