День Перемоги у Миколаєві: стриптиз, як основний елемент “святкування”
Не думала, що повернуся до Дня Перемоги, але у Миколаєві так чудово його відсвяткували, що це неможливо оминути увагою. “Вшанували пам’ять” так би мовити. О є!
Ну да, в принципі, в нашій країні будь-який привід можна підігнати під стриптиз перформенс. Красиво, чьо!
Цікаво, а чи запросили на вечірку ветеранів? Гадаю, їм би особливо сподобалася червона зірка на задньому плані.
І солдатські стограмів, заради них публіка навіть віддмовилася від традиційних шотів і лонгів. Чого не зробиш, щоб вшанувати пам’ять.
фото via © niklife.com.ua
22 коментарі до “День Перемоги у Миколаєві: стриптиз, як основний елемент “святкування””
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
яка пабєда – таке і вшанування
вот енто я понимаю! свято! ))))
да..такі можуть залякати клятих фашистів до смерті ))))
не надо смотрэть на йыхни мордачкы.
ногы, попы та цыцьки – це галовнэ! )))
То кому потрібні ті міфи, на ґрунті яких виростає така “культура”? Від застарілих ідей треба звільнятись, як від перетравленої їжі. Нема свята, є тільки сором і сум.
Ржу)))
мего-го! ))))
Той довбойоб шо язика висунув певно збирався посрати на сцені!
Чому тільки збирався?
Вже “працес пашол”…
Пардон, а на фото #4 – там мужик в цилиндр гадит?
От би по цих придурках з шмайсера пульнути, хоча б над головами, а навіть як в голову попаде то лиха не буде бо там мозгів нема!
А гдє гадік у гімнастьоркє?
Ну да. Там недостает Элтона Джона в форме Казачего войска. Николаев со времен дореволюционных известен как Вавилон страстей.
Як цитує деяких знавців Тижень, “всі лиха в країні – від недостатньо високого статусу російської мови”, “тільки червоний прапор може об’єднати майже всю Україну”…
а можна доклажніше про вавилон страстей? а то я там 6 років прожила і не в курсі такої легенди
А пожалуйста!
http://books.google.ru/books?id=d2-o9Brn9HQC&pg=PA127&lpg=PA127&dq=%D1%82%D1%8D%D1%84%D1%84%D0%B8+%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0&source=bl&ots=_EP6ZR5hrc&sig=jqDXTCAeWeKg-Kdjpzux0jvc87I&hl=ru&sa=X&ei=dl2WUamqEZLR4QS-h4DYDw&ved=0CE4Q6AEwBg#v=onepage&q=%D1%82%D1%8D%D1%84%D1%84%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0&f=false
Рассказ “Маркита”, стр 129. Enjoy!
http://books.google.ru/books?id=d2-o9Brn9HQC&pg=PA127&lpg=PA127&dq=%D1%82%D1%8D%D1%84%D1%84%D0%B8+%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0&source=bl&ots=_EP6ZR5hrc&sig=jqDXTCAeWeKg-Kdjpzux0jvc87I&hl=ru&sa=X&ei=dl2WUamqEZLR4QS-h4DYDw&ved=0CE4Q6AEwBg#v=onepage&q=%D1%82%D1%8D%D1%84%D1%84%D0%B8%20%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B8%D1%82%D0%B0&f=false
Классика, однако, “Маркита”, стр. 129, второй, по-моему, абзац с начала страницы.
Не могу вставить ссылку на гуглкнигу. Тэффи, Маркита. Там был персонаж Раичка Блюм и вот, говоря о ней, авторка касается и Николаева.
помнят і гордятца, йопт…
А де КОЛІСНЄЧЄНКО? Чого не сфоткали? Постіснявся?
Я починав служити у Миколаєві. Як резюмував мій молдавський брат по зброї Лаврик, це місто “дождєй, блядєй і велосіпєдов”.