Шопопало

Продовжуючи тему “міс”.

За тиждень у Києві пройде фінал конкурсу “Міс XXL”. Ні, і не сподівайтеся XXL – це просто назва журналу, а не характеристика параметрів конкурсанток, я вже знаю, я бачила відбір кандидатки на титул від Львова.

Якщо стисло, то конкурс треба було називати “Міс Шопопало”, якщо хочеться розгорнутіше, то гортайте фоточки туди сюди.

Шопопало в чому попало.

“Підозрюю, що дівчата показували чиюсь колекцію,” – написала я і все-таки не полінувалася полізти подивитися чию. І це тема для окремого посту, але я дизайнерку в чомусь навіть розумію, кожен з конкурентками бореться по-своєму, ця спотворює одягом.

Я розумію, що подібні баби в павиних костюмах – це матеріалізація чийогось прагнення до прекрасного, але чого я збагнути не могу, так це, що там в голові відбувається, що тяга до прекрасного виливається у таку візуалізацію.

Дякую хоч пір’я не з дупи.

Хоча ні, не дякую, якби було з дупи, то гармонійності в образах цих почвар було б більше.

Є жінки-кішки, а є жінки-обідрані-кішки.

Здається, це жюрі. Чоловік, жінка і щось третє.

– Чому показувати пупці стало так популярно?
– А чому собака лиже яйця? Бо може!

От цікаво, два тижні тому, всі обурювалися тьолці на пілоні посеред Львова, а цього разу я щось обурень не чула.

Дівчата відкрито показували усі таланти.

Виглядає це як урок танців в інтернаті для розумово відсталих.

Повертаючись до дизайнера.

Я не знаю, що в цьому костюмі прекрасніше – тканина схожа на обивку типового крісла в Межигір’ї чи виріз, ніби спеціально зроблений для кандидатки на титул в конкурсі краси.

Ну і наостанок відмічу.

Здається, в Україні швидше втілять всі реформи ніж зникне любов до дакфейсів.

Коментувати