ЦУМ: відкриття

Красівий ЦУМ красіво открилі, – так називається один з фотозвітів про світську тусівочку в універмазі імені Ахметова. І з таким заголовком не посперечаєшся, особливо якщо згадати цитату Подерв’янського “лєбєдь красівий, як лєбєдь, а обізяна, как обізяна”.*

Вийшло і правда красіво. І, головне, своєчасно, бо якраз побіцяли підняти мінімальну зарплату до 3 тисяч, тож у людей тепер більше шансів назбирати грошви на хоча б мінімальний шопінг там.

* Африкан Свиридович. Ну от смотрітє, от ви говоріте, шо Валька некрасіва, а лєбєдь красівий?
Саломон Самсонович. Красівий.
Африкан Свиридович. А от давайте, шоб у вас була така шия, як у лєбєдя, отакі лапи красні і пір’я кругом, тоже красіво, а? Шо мовчите, скуштували хуя? Так і остальноє: лєбєдь красівий, як лєбєдь, а обізяна, как обізяна. Хулі не ясно?

Коли позуєш як професіональний шоппер.

Сукня “непорозуміння”.

Для ефектності виріз же однозначно мав би бути вище.

Читати далі

Маленькі чорні сукні на великих білих жінках

Зайшла подивитися фотозвіт одного модного показу, побачила це фото, закрила фотозвіт.

Не знаю навіть чию психіку я більше пожаліла в цьому випадку свою чи вашу. Але що їх змушує отак?

Конкурс юридичної краси

Зараз ви дізнаєтеся про Одеську юридичну академію все те, що давно хотіли і не хотіли, і навіть те, про що боялися запитати.

А боятися є чого – нещодавно там пройшов конкурс краси і це було страшно красиво.

Одеська юридична академія – колиска всебічно обдарованих талантів.

До речі оцей вотермарк “трасса Е-95” на знімках нічого не значить окрім назви сайту, з якого я їх взяла. Хоча визнаю, асоціація першого порядку спрацьовує безумовно.

*несамовито регочу, витираючи сльози*

Прийшов час міняти звичний образ Феміди на якийсь такий.

(більше…)

Дитячий показ: дітей варто прибрати від екранів

З цих фоточок, що ви бачите у прев’ю, ви навряд чи здогадаєтеся, що писати я буду про гостей модного показу для дітей. Важко осягнути, що ці люди прийшли насамперед на дитячий захід. Вони навіть мене своїм видом травмують, що вже казати про ніжну психіку.

Майстер-клас про те, як повністю прикритися, але й активно демонструвати себе одночасно. Той момент коли очевидна мотивація “якщо одяг наліз, значить від підходить”.
Вперше бачу таке жорстоке поводження з пандами, вони не заслужили.

Прямо бачу як над ними неоновими літерами горить напис “ми прийшли на дитячий модний показ, щоб показати, яке жорстоке життя після того як виростаєш”.

Читати далі

Президентська фреска

Як думаєте, ці фрески в порошенківському храмі – це фейк* чи Пшонці треба терміново кінчати життя самогубством, бо таких висот він так і не сягнув?

Той випадок, коли для манії величі єдине виправдання – велич психічних розладів.

* Насправді це не фейк.

Думки розділилися: частина з вас зачудовано розкрила рота, частина вдягла костюми знавців традицій іконопису. Останні почали доводити, що президент на таку забавку має повне право, що раз вже у нього є капличка, то чому ж не розмалювати її як йому заманеться, що гетьманів теж малювали на іконах і взагалі багаті сім’ї замовляли собі такі портрети неоднразово.

І тут хочеться сказати: “Хей! А в якому столітті це було?” Господи, та тоді люди жили в іншому часі, тоді навіть селфі не було, а ви гадаєте їм не хотілося зафіксувати свій прекрасний лик для нащадків? І що може бути кращою гарантією збереження лику, аніж ікона чи фреска у святому місці? Це вам не Інстаграм з його ненадійністю.

Звичайно це все несерйозно) Але калькувати норму одного часу і накладати її на інший — не менший нонсенс. В результаті так і виходить, що колишнє рококо як тільки до нього торкається рука українського жлоба з грошима достатніми, щоб це рококо відтворити, перетворюється на бикоко.

Найсумніше в цих імітаціях шику, сяйва і бурлеску минулого в тому, що переважна більшість цих людей просто нездатна помістити себе в реальність адекватну і співзвучну плину часу.  Що гірше так це те, що якщо вони не здатні відповідати своєму часу у аспекті почуття прекрасного, обираючи “культурні милиці” отримані у спадок з минулих сторіч, то що говорити про інші аспекти, а найдужче про розуміння того, чого потребує сучасна держава, а не умовна Київська Русь?

Втім про Порошенка в цьому плані ми не дуже переймаємося, все-таки його бізнес доводить, що багато в чому він живе в теперішньому. А фреска… Ну вона виглядає як така собі порція галоперидолу, щоб якось заспокоїти манію величі.

 

Театр абсурду на Подолі

upd. я дещо змінила думку про це явище і ось тут детально про це – http://espreso.tv/article/2016/11/30/teatr_absurdu_na_podoli

Однако за время пути, собачка могла подрасти©

Корпус Київського академічного драматичного театру на Подолі будували з 1993 року, тож не дивно, що очікування і реальність настільки відрізняються одне від одного.

Хоча очікування мені теж не подобається, краще б залишалося як було.

На колажі очікування (одне з) – реальність – як було.

ГОЛОДОМОР: треба пам’ятати

Не хочеться на цю тему писати неприємне, але може це шось змінить.

Нашим політикам час зрозуміти, що останнє, що треба робити у сумні річниці, це вивішували свої фото з сумними обличчями, навіть якщо ви сходили до меморіалу. Вивісіть фоточку меморіалу, а не себе на фоні, раз вже так хочеться. Такі зйомки в нашій країні ще не навчилися робити добре навіть на рівні президента, не те, що на рівні починаючих політичних рухів. Виходить так неоковирно і неприродньо, що тепер я у стрічці бачу більше хіхіксів, ніж згадок про Голодомор.

Хоча нам треба пам’ятати, які страшні випробування пережила наша нація. Знати більше про селянські повстання, про Голодомор, як спосіб їх придушити, про 37 рік, який був не менш жахливим навіть на фоні недавнього 32-33, про людей, які до смерті мали мішок сухарів на горищі, хоча й жили вже в незалежній Україні, про те, що у 89 році у деяких областях, серед тих, хто досягнув пенсійного віку майже не було тих, хто народився на цій землі. Це не минуле, це частина нас зараз, інакше бути не може.

“В людей від голоду наставали глибокі зрушення психіки, здоровий глузд залишав їх, меркли природні інстинкти. Люди переставали бути людьми. Люди їли людей. Їли своїх дітей!!! Про це не раз розповідали нам дорослі, заклинаючи берегтися, не даватися нікому, не заходити в чужі хати, нікому не вірити…
За зиму 1932-1933 року в селі з’їли всіх собак, котів і щурів. Переловили ворон і горобців. Корови, свині, кози ще раніше були забрані й вивезені начисто. Щодня на цвинтар відвозили мертвих десятками. Нас, малих, це вже не лякало”.

Це уривок з книжки, яку тато дав мені коли мені було 10 років. В той момент бабуся вже трошки розповідала мені про те, що до них приходили якісь люди і забирали їжу, коли вона була маленька. Я не розуміла як це. Я досі не розумію як це, коли читаю цю книгу зараз, я просто про це знаю. І це страшний біль, але він необхідний.

Вся книга тут – goo.gl/cBDT8i

Сторінка 60 з 349« Перша...102030...5859606162...708090...Остання »