Афіша, яка говорить більше ніж слова

Костянтину Ріттелю-Кобилянському дуже важко не відповідати взаємністю.

В тому смислі, що важко не дивитися на його афішу таким же несамовитим поглядом, яким він дивиться з неї.

Шопопало

Продовжуючи тему “міс”.

За тиждень у Києві пройде фінал конкурсу “Міс XXL”. Ні, і не сподівайтеся XXL – це просто назва журналу, а не характеристика параметрів конкурсанток, я вже знаю, я бачила відбір кандидатки на титул від Львова.

Якщо стисло, то конкурс треба було називати “Міс Шопопало”, якщо хочеться розгорнутіше, то гортайте фоточки туди сюди.

Шопопало в чому попало.

“Підозрюю, що дівчата показували чиюсь колекцію,” – написала я і все-таки не полінувалася полізти подивитися чию. І це тема для окремого посту, але я дизайнерку в чомусь навіть розумію, кожен з конкурентками бореться по-своєму, ця спотворює одягом.

Я розумію, що подібні баби в павиних костюмах – це матеріалізація чийогось прагнення до прекрасного, але чого я збагнути не могу, так це, що там в голові відбувається, що тяга до прекрасного виливається у таку візуалізацію.

Дякую хоч пір’я не з дупи.

Хоча ні, не дякую, якби було з дупи, то гармонійності в образах цих почвар було б більше.

Читати далі

Дно

Афіша Великого імператорського цирку шапіто “Арт-флай”, наприклад.

Чим довша і пафосніша назва, тим більше дно за нею ховається. Тут дно на всіх рівнях – і у ставленні до тварин, і у самопрезентації.

Міс Україна

Днями в Києві пройшло свято краси “Міс Україна”.

Традиційно головна краса була не на сцені.

Це жюрі і тут виникає логичне питання: “Що ці люди можуть знати про красу?”

Вершини Гімалаїв не йдуть ні в яке порівняння з вершинами українських світських левиць.

Нещодавно читала в новинах, що Майкл Джексон, виявляється, живий. Мушу вас розчарувати – це не Майкл Джексон. Це пластична хірургія і невтримність української “еліти” в цьому напрямку.

Читати далі

Промо України

Ой, пост, який я тільки що розшарила прибрали, але мені не важко повторити.


Чесно кажучи, коли я побачила цей статус про “начінаєм новий праект прамоции украінскіх дастапрімєчятєльностєй”, то подумала, що це стьоб. Знаєте, як коли чуваки фотографуються в типових жіночих позах з дакфейсами.

Виявилося ні, виявилося, що дехто вважає, що неприродно вигнута тьолочка в буклях і з очевидним вивихом шиї, яка займає більшу частину кадру з “дастапрімєчятєлнастью” – це промо України. А я думала це максимум рівень фотосесії для “однокласників”

І навіть більше, так вважає не дехто, а цілий депутат Самопомочі, яка ж власне і фігурує на знімках. Жарти про “самодроч” виявляються не такими вже й жартами.

“Прома Украіни пачіму-та на рускам язикє” коментувати взагалі не хочеться. Українські депутати такі депутати.

Найдужче мені подобається “промо Качанівки через крісло”, бо 75% відсотків кадру зайняте самим депутатом.

(А саме крісло, до речі, до історії наякого стосунку немає, бо інтер’єри не збереглися і це новозроблене. Хоча яка різниця? Буклі! Буклі – головне)

В перший раз в перший клас

Як страшно жити у світі, де в Букварі фото Кернеса йде раніше ніж слово “мама”.

Хоча ще це я? Нащо в букварі взагалі це диковисько?

Человек улыба ющийся душой

Побачила обкладинку і заклякла.

Цікаво, чому у людей, які видають подібні безглузді сентенції такі непрості єбла завжди?

Сторінка 72 з 354« Перша...102030...7071727374...8090100...Остання »