Я не зрозуміла, що від мене хоче мій мер, а ви?
Звикати до землі?
Загорнутися в саван і повзти на цвинтар?
Чи не повзти, а добривом розкладатися у власному дворі?
Напишу про рагульство, яке торкнулося безпосередньо мене.
Останніми днями не можу спокійно проїжджати повз будинок на Саксаганського 65, тому що є люди, які вважають, що якщо вони мають бізнес, то в них автоматично є право нав’язувати світу своє почуття прекрасного. Власники нової квіткарні, яка знаходиться в будинку за цією адресою (будинку відверто не пощастило) вирішили виділитися і пофарбували частину фасаду у колір, від якого вилазять очі, зате всі одразу бачать, яким рагулям належить бізнес.
Цікаво, хто дав їм на це дозвіл і як вони планують виправляти зроблене?
Коли я бачу рекламні плакати кандидатів у депутати до Київради виникає одне питання – хто всі ці люди? Креатив зашкалює, ставка однозначно на те, щоб люди фоткали це шапіто на телефони і розмножували у соцмережах, але далі соцмереж же діло не піде.
От, наприклад, ця Богиня. Пошук у гуглі нічого особливого не дав, тож висновки про голосування можна робити хіба що по фото. І, вибачайте, але якщо у людини настільки різні брови, то як можна від неї чекати навчок у іншому?
Про рекламу Гусєва просто помовчу, у цього навіть брови не можна зацінити.
одне фото via facebook.com/nashkiev, інше – не знаю, підкажіть, якщо знаєте.
Побачила зворушливу картинку.
Тепер буду носити її з собою в гаманці і показувати людям, які питають, чому у нас так багато рагулів. Ну якщо у нас така преса, то чого дивуватися.
Автор фото Klim Bratkovskij, klim-ua.blogspot.com
Ніколи б не подумала, але сьогоднішнє враження ранку у мене від параду на честь 70-річчя визволення Києва. Глядачів прийшло на це дійство, куди за бюджетний кошт якої тільки масовки у військовому не зігнали, феноменально багато. От, наприклад, кількість публіки біля входу на станцію метро Хрещатик. Козирного, так би мовити, місця.
Щоб ви не сумнівалися відсотків 50 з “натовпу” на фото – це міліція, яку теж зігнали охороняти це прекрасне дійство. Міліція безумовно зможе, бо публіки на Хрещатику вдвічі менше, а то і втричі. Печаль.
Київ гарнішає з кожним днем. Чекаю не дочекаюся коли автомобілів стане стільки, що вони уже не зможуть їздити, а просто будуть стояти. Скрізь.
Фото via – nashkiev
І так ніби центр міста недостатньо засраний рекламою і мобільними торгівельними точками, його “прикрасили” гарними червоними конструкціями щедро оздобленими брендом МТС. І все це під соусом “інтелектуального” проекту з безкоштовної роздачі литератури на мобільні пристрої через QR-коди.
Відтепер усі бажаючі зможуть прочитати “Король Дроздобород” просто зі своїх смартфонів. За таке і гівноконструкції з незугарним піаром витримаєш!
Немає слів.
фото © the Village
Іноді я бачу тексти, які так і просяться на рагу.лі. Це такий текст. Автор Vladimir Denisenko
Я весь час забуваю, що у нас у Пасажі на Хрещатику є “Алея зірок”. Вона там настільки непоказна, що за гуччами та луївьютонами й не помітиш, але раз на рік на “Алею зірок” звертають увагу всі!
А все тому, що до алеї на додачу до зірок звозять столи з питвом і їдлом і огороджують спеціальну територію, в межах якої “зірки” це все споживають на очах у вдячної публіки, яка нечасто отримує нагоду подивитися як жере бомонд просто на Хрещатику. Отакоє.
Затяжні вихідні для багатьох українців це не лише відпочинок і шашлики, це ще й додаткова можливість засрати середовище там, де у будні не вдається.
Цей сюжет ТСН лише маленька часточка того, про що можна було ж відзняти багатосерійний документальний фільм. А що, можна сказати, що країна у нас така, уряд винуватий. Ага.
відео © ТСН