Муз ТБ 2013: клімакс і важка наркота
Ну що, перейдемо до огляду найбільш цікавих персонажів на церемонії вручення премії “Муз ТБ”?
Ви готові?
Ви точно готові?
Якщо вас вразила перша фотографія (а саме для того вона тут і стоїть), то ви ще не готові, тож відкладіть перегляд на певний час; якщо ж ви вважаєте себе морально здатним до сприйняття наслідків клімаксу та споживання наркотиків різного ступені важкості, то гортайте далі.
2 гривні
Україна – непереможна держава! Тільки у нас бюджетні видатки на добове харчування дитини у дитбудинку може дорівнювати вартості жетончика у столичному метро. Ну зрештою, яка від дітей користь, щоб передбачати на них значні видатки, це ж не Лексус.
Via iryna.solomko
Черга за прекрасним
Сюр. Діти у черзі до озброєних чоловіків, які їх обшукують і пропускають через металодетектор.
Чого лише не зробиш, щоб подивитися на головного клоуна країни.
Цікаво, йому не страшно було серед дітей. Мало ж шо може трапитися.
фото © comments.ua
Вихідні як привід засрати незасране
Затяжні вихідні для багатьох українців це не лише відпочинок і шашлики, це ще й додаткова можливість засрати середовище там, де у будні не вдається.
Цей сюжет ТСН лише маленька часточка того, про що можна було ж відзняти багатосерійний документальний фільм. А що, можна сказати, що країна у нас така, уряд винуватий. Ага.
відео © ТСН
Донецька писанка: Янукович як центральний елемент оздоблення
Друзі, пропонують вам роздивитися надзвичайної краси писанку. От ви Божу Матір бачите? А вона тут є, варто лише придивитися і коли вас перестане сліпити лик Януковича, ви помітите і її.
Вміють все-таки люди захоплюватися нашим гарантом, вже й на писанках його малюють. Зверніть увагу, на задньому плані фото моєї улюблениці, мера Слов’янська.
Фото (с) Інна Неродик, знайшла через Тексти
Кришталевий пелікан повертається, тепер без пелікана
У нас тут нещодавно нагороджували найстильніших, але чим? Кришталевий пелікан 2, тільки уже без пелікана?
via Шляться и Тупить
Kazaky 2.0
Одразу попереджаю, відео, які я зараз викладу (точніше воно одне, але в різних інтерпретаціях), ніфігово продовжують життя, бо викликають сміх хвилин на 10, а може й більше. Одним словом, без довгих прелюдій, у Франківську з’явилися свої Kazaky. Точніше пародія на пародію на пародію, але все ж це не завадило їм якимось чином пробратися на “Франківський подіум” і влаштувати так справжній перформенс! Я не жартую, перформенс був ще той!
Отже, підготуйтеся, от вам 10 секунд, щоб випробувати себе, чи здатні ви подивитися більше.
І якщо здатні, то ось усе відео. Вззяла з youtube, але порізала, тому що не хотіла, щоб дівчина з початку оригінального відео потрапила сюди за компанію з цими фріками.
.
Клініка Healthy and Happy. Не допоможе навіть якщо ви вмиратимете.
Час назад, идя по Саксаганского, стала свидетелем преступления. Прямо на тротуаре – окровавленный человек. С трудом дышит. Рядом валяются разбитые очки, бумажник… Редкие прохожие в недоумении останавливаются, кто-то спешит пройти мимо. Рефлекторно достаю мобильный. На ступеньках “Пивной на Саксаганского” мужчина в белой рубашке (менеджер, наверное) говорит по телефону. Прислушиваюсь – вызывает скорую. Звоню в милицию. Девушка принимает вызов. Благодарит. На окровавленном тротуаре четверо – собственно жертва, менеджер пивнухи, я и хрупкая девушка. Судорожно соображаем что делать дальше. Как помочь? А!!! НАПРОТИВ – клиника Healthy&Happy Украина. Мужик-менеджер бежит туда за врачом. Замечаем валяющийся рядом ствол. Еще раз звоню в милицию – прошу поторопиться, т.к. огнестрел, долго вместе с девушкой не могу охранять вещьдоки, и вообще, меня на работе ждут… Надо отдать должное, менты благодарят еще раз. Через минуту перезванивает телефон: мужской голос, сиреной на интершуме, вопрос: ” Как там пострадавший?” Просит подождать и говорит, что будут через минуту. В это время возвращается мой новый знакомый (тот который менеджер) и сообщает: “У них там ЧАСТНАЯ КЛИНИКА, ПО ПРЕДВАРИТЕЛЬНОЙ ЗАПИСИ, И ВСЕ ВРАЧИ ЗАНЯТЫ!” Щупаем пульс – нитевидный. Но ЕСТЬ!!! Подъезжают менты (правда так лихо заруливали на тротуар, что чуть не переехали пострадавшего). Офигевают. Просим их сходить в клинику напротив и привести врача. Старлей робко отвечает: “Нам нужно ленту натянуть – огородить место преступления”. После чего я рявкаю: “Я, блядь, это место охраняла 10 минут, если один из вас троих сбегает в клинику и напомнит врачам про клятву ГИппократа – умирающего не украдут”. Он офигевает – но подчиняется. Проходит еще три минуты – посланный в клинику сержант возвращается с ответом: “ОНИ НЕ ПРИДУТ”, Вот тут я ПСИХАНУЛА. Влетаю на белоснежный ресепшен и выдаю текст: “Я журналист. У вас под окнами умирает человек. И если вы, блядь, не окажете ему помощь, сейчас тут будут все камеры Советского Союза, и Вы ИМ объясните про свою предварительную запись”. Нимфа на ресепшене зеленеет. И лепечет: “а-да конечно, сейчас я позвоню директору”. Все начинают суетиться. Проходит еще 3 минуты. Я беру в руки телефон о словами : “Все, блядь, звоню”. Крик: “Подождите-подождите!!!”. Через 2 минуты материализуется врач. С матюками тащу его за руку через дорогу, обещая прославить его клинику на всю страну. Он, как в хуевом голивудском фильме, врывается на оцепленную лентой территорию, падает на колени, и начинает делать искусственное дыхание (кстати, лично к врачу претензий нет, он сделал все что мог в предполагаемых обстоятельствах). Но все!.. Уже не надо… А еще через 5 минут приехала Скорая. Весь спектакль продолжался в общей сложности 30 минут arcsfl.com.
Это я к чему? Меня БЕСИТ мир в котором врачи телевизионных камер бояться больше чем совести!!!! 25 минут у них под окнами умирал человек, но у них ЗАПИСЬ!!! И, знаете что? Я чувствую себя виновной в смерти этого незнакомого мне мужика… Если бы я отбросив мамино воспитание и блядскую интелигентность, на 15 минут раньше ворвалась в эту клинику потрясая корочками и обещая гнев СМИ на их голову – человека можно было бы спасти…
Світлана Суркіс продовжує співати
А тим часом Світлана Суркіс продовжує співати. Ну чи шептати/сипіти, я не дуже можу визначитися з жанром. Зараз ви побачите відео зі святкування дня народження Дмитра Гордона, на якому Світлана Суркіс і Тетяна Нєдєльська дарують імениннику пісню. Яка ж все-таки безжальна дама, так вітати.
Якщо ви готові подивитися повну версію, то прошу, самі захотіли.
Песня – рэп о Украине, сиротах, социальных проблемах
А тепер хвилинка прекрасного. Все-таки Україна неймовірно родюча на людей, які примудряються знайти в собі талант, якого насправді не існує. Саме таким персонажем є Андрій Шаргородський, про якого я тут прочитала на vip.tyzhden.ua.
Надзвичайного таланту людина пише реп і інші віршовані твори. Пропоную ознайомитися.
Рэп:
Ты не играешь в жизнь, а жизнь играет в тебя,
В Украине корупция, хуже день ото дня….
Дети – сироты плачут и просят огня,
У них нет никого, кроме тебя…
Их предали родители,- такая судьба,
Депутаты правители, – нами правит тьма,
Дяди пишут законы лишь под себя,
Ты никто друг по жизни, имя нет у тебя….
Привев
А как же хочется жить в стране, – где светло,
Где стабильность не фарс, где ты нужен давно…
Где веселые с детства детей глаза,
Где нет СПИДа, и есть – надежда всегда!
“Дети просят огня” – дуже сильні рядки, але все ж їх затьмарюють феноменальні римовані пари “светло-давно”, “глаза-всегда”. Не кожному вдається знайти таке потужне поетичне рішення.
