Підбиваю підсумки 2016, а отже читаю геть уже написане за рік. Кров з очей просто фонтанує, тому я вирішила розділити цей біль з вами і зробити підбірку найвиразніших образів року (спираючись на ваші лаєчки і на свій смак).
Свято вже тут.
Півроку тому у Києві проходив конкурс Міс Блонд (http://ragu.li/?p=22696), але на диво найбільше враження на вас справила зовсім не білявка, а жінка, яка насмілилася провести майстер-клас про те, як виглядати хоббітом, не будучи хоббітом.
Цього року на українську шоубізнесову і світську сцену повернулася Асія Ахат, зокрема для того, щоб одночасно демонструвати досягнення і провали пластичної хірургії. Досягнення у провалах, як ви розумієте.
Матір Божа!
Сергій Пастух цього року змінив образ, відрізавши все зайве, Санатан навпаки – відростив. От і спробуй розібратися з цими трендсеттерами, не знаєш, в який бік бігти.
Але найголовніше, як бачимо, що ці два казкові принци знайшли одне одного.
ЗаЯ тут читала світські хроніки і наштовхнулася на одне формулювання про те, що “день получился нассыщенным”.
О! Так он воно що. Там просто було “нассыщенно”. А, ну тоді все зрозуміло.
Два казкові принца знайшли одне одного.
Блискучий вихід.
Два кольори мої два кольори…
Обидва – то журба.
Скажу чесно, розглядаючи фото з тижня української моди, місцями я волала. Причому ультразвуком. Тож прошу вибачення у своїх сусідів і у ваших, бо не впевнена чи зможете стриматися ви.
Перша порція відбірних модників останнього сезону мод, місця, яке цього тижня перетягнуло на себе всіх міських божевільних.
Коли вдягаєш на фешнвік все найкраще і намагаєшся все це одночасно продемонструвати.
До речі, якщо що, то з таким луком ви легко пройдете фейсконтроль у циганський табор.
Вічне сяйво чистого розуму – коли в одязі блиску більше ніж к твоїх очах.
Якби у Мері Попінс і Д’Артаньяна народилася позашлюбна дитина-трансгендер, яку змусили б одягатися на Даринку, то вона виглядала б десь так.
Ви можете подумати, це фоточка зустрічі анонімних жертв пластичної хірургії, але насправді все не так. Це brunch з Вольновою в одній косметологічній клініці.
Організатори бранчу ті ще циніки скажу я вам:)
Червона доріжка премії “Людина року” щороку мені нагадує колгосп тварин. В кращі роки тварин набиралося стільки, що навіть доводилося робити декілька звітів на рагулях, в роки відносної кризи з цим спокійніше, але все одно є на що подивитися.
Щоправда є відмінність від оригінального твору і вона у тому, що кобилці Моллі стрічки у гриві носити забороняли, а тут ніхто нікому нічого не забороняє, тож на виході маємо стиль настільки незграбний наскільки нестримний.
Жріци будуарів.
Вона співає насправді, а не заковтує. Правда. Повірте мені на слово.
Упороте тягнеться до упоротого – так коротко охарактеризую другу підбірку фоточок з тижня української моди.
Більшість персонажів дійсно заслужили той жахливий одяг, що на них вдягнений. А от одяг не дуже заслужив часом. Особливо хутряні вироби, які ще колись мали шанс бігати і стрибати, а тепер перетворилися на вульгарні предмети гардеробу не дуже адекватних людей. Упоротого лиса я не рахую, бо видно, що він зроблений без участі живої природи.
А далі, до речі, буде.
Упоротий лис. Українська версія “Коли упоротий лис виглядає не таким вже й упоротим”.
Ви думаєте, що ці персонажі виділялися у натовпі?
Гортайте далі)
Гості і моделі на Українському тижні – це така суміш антинаркотичної кампанії і реабілітаційного центру людей з розладами зору. Очевидно, що якщо одні просто не відійшли від стимулючих препаратів, то інші всього лиш не змогли розгледіти, що вдягли на себе.
Гортайте, спеціально підібрала для вас кілька десятків запаморочливо приголомшуючих луків.
Якщо ви не знали, як виглядає “угар”, то десь отак.
Так, пірнула і занурююся в світ прекрасного.
Прекрасне манить і паморочить (не знаю чи є таке слово, але якщо на тиждень моди люди дозволяють собі так вдягатися, то в тому, що вигадувати нові слова немає нічого такого вже й кримінального).
Тут нещодавно відбулося відкриття виставки “Паразити свідомості” і гостей однозначно запрошували відповідно до назви – назбирали всю вошву, яка тільки готова прийти і принести свою мозкову гусінь, щоб разом з нею посвітити їблами на світському заході.
Деякі з гостей вдягали своїх паразитів свідомості у якості аксесуарів.
Як я і обіцяла, продовжую огляд петеушниць за покликанням, які чомусь вирішили, що вони світські діви і левиці.
“Дєвочкі в піжамах, остановітєсь”!
Петеушниця – це стан душі, який не викорінюється ні з віком, ні з досвідом.