Золотий Хрін

Вчора вручили “Золотий Хрін”, премію за найгірший опис сексуальної сцени в сучасній українській літературі. Переможець – Любко Дереш та його дуже кулінарний спосіб змалювання сексу.

Я — кабан у пошуку трюфелів. Розриваю рилом твоє коріння, рохкаючи від задоволення, ідучи на запах.
Ти — жарівня, біля якої нестерпно лежати нерухомо. Тебе хочеться замучити, як мучать на повільному вогні шматки свинини. Ти вся тхнеш цибулею, що нею, грубими шматками, посипають червоне м’ясо. Ти вся мокра від соку — соку м’яса і соку цибулі. Тебе треба натирати сіллю, поки твоя шкіра не стане червоною. Я кусаю тебе все сильніше, а ти шипиш, але не відпускаєш, а лише притискаєшся міцніше.
Тебе хочеться проштрикнути. Пробити, як пробивають багром тушу тюленя. Я б’ю твою тушу, безсило розкинуту на цій прямокутній крижині готельного ліжка, б’ю її у нестямі, і мені байдуже, що наше ліжко своєю спинкою лупить у стіну, яка межує з номером Чапи, байдуже, що ти стогнеш з кожним ударом так, наче тобі видирають серце, а коли мені здається, що зараз я просто зламаю в тобі цю тупу палку, якою я хочу забити тебе до півсмерті, я виймаю багор і ти смокчеш його, масного від крові й тюленячого жиру, а Венеція так міцно стискає мені скроні, що не дозволяю тобі зупинитися, доки ти не починаєш захлинатися — тоді я падаю біля тебе, здригаючись у конвульсіях, весь у шерсті й крові, розтерзаний, з простріленою головою, покусаний скаженими собаками, загризений дикими псами на смерть.

 А тепер кілька тез з приводу того, чому я до цього дійства приєдналася:

1. Чомусь автори очікують, що відгуки на їхню літературу мають бути суто компліментарними. Будь-яка інша точка зору сприймається з ворожістю, тобі приписують всі можливі ниці мотивації і просто стигматизують цілими фан-клубами. Мені це нагадує вимогу до творів про письменників у школі (я її застала ще в досить совковому стані) – твої думки можуть бути будь-якими, але водночас мають збігатися з тим, що написано в хрестоматії.
Камон! Читач має право на безліч реакцій і найголовніше, що цінність же якраз в читачеві, хіба ні? Чи для кого це все?

2. Сцени сексу у кожному з цих творів геть їх не покращували (з того, що я вже прочитала), вони не несли в собі нічого, були щоб бути. Більш того, були у якійсь дивовижній формі, котра додавала текстам хіба що комічності. Навіщо?
Дивовижно, але я дійсно очікую що сцени сексу мають принаймні дещо занурювати у якийсь чуттєвий стан, а не викликати регіт чи питання до психологічного стану автора (я уже втомилася, щодвадцять сторінок читати нагадування про те, що у Стефи очі лошати, губи лошати, ноги лошиці). І так, я розумію, що у книжкових текстах мова йде радше про змальовування персонажа, але тут все псують попередні авторські спроби описати секс та інші персонажі, які настільки ж непереконливі у асоціаціях (один, наприклад, породив таку надзвичайну словоформу як “повняве сраченя”).

3. Хочеться через увагу до цієї премії звернутися до авторів та редакторів, бо редакторська робота дуже важлива – вона може підправити неоковирну сцену сексу (у нашому випадку) або будь-яку іншу.
“Відчуваю, як вона притискається обличчям до мого плеча, і футболка стає там мокрою від сліз, що течуть із очей”. Дякую, що уточнили, що ТАМ і що зі сліз, які з очей. А коли в одній і тій же довгій сцені дівчина спочатку у куртці та сукні, але раптом, підіймаючись у ліфті, уже поправляє майку, це нормально? Нескінченні “корки” чи якісь подібні русизми і одруки – “мала розпочатися доповідь зі візуальних мовах”. Це все “Спустошення”.
Ну має ж бути у книжках хоч якась вичитка? М? Ну, друзі, має ж бути якась повага до читача?

4. Я ідеаліст і оптиміст і тому вважаю, що увагу до української літератури треба привертати хоч як.
Рік тому, коли відбувся епічний срач навколо неякісного перекладу, що подарував нам мемчик “непозбувна бентега”, я раптом зрозуміла, що чи не вперше читаю таке жваве обговорення літературного тексту у фейсбучеку, що ми нарешті дійшли до того, щоб сперечатися про літературу масово (нехай і з такого приводу).
Так, у час коли свідомість стає твітерізованою і для добрячого срачу достатньо прочитати заголовок новини (найчастіше так і стається), важко змусити людей до складніших дискусій. Втім я вірю у впертість декого з вас, хто дізнається про нашу премію і вирішить не обмежуватися таким поверхневим зрізом української літератури, а залізе в неї глибше.
Я от, наприклад, справді завалилася книжками з довгого переліку наших кандидатів на “Золотий Хрін”. Як би заманливо не було обрати найнедолугішу секс-сцену нашого сучукрліту спираючись на текст, що її описує, ну не можу собі дозволити обмежитися виключно цим, тож засіла і лупаю цю скалу.

Так що давайте читати, сперечатися, ділитися хорошим і говорити поганому прямо, що ми про нього думаємо. Інша точка зору дозволяє еволюціонувати, якщо ти готовий її почути.

5. Якщо подумати про сцену сексу, яка мені сподобалася з прочитаного останнім часом, то, наприклад, з “Call me by your name”. І знаєте щодо пересмикувань типу “ти просто не асоціюєш себе з героїнею” – у найчутливіших сценах книги героїнь взагалі ніяких немає, але про це забуваєш, є дві людини і ти просто занурюєшся у відчуття одного з них.

6. Дякую всім, хто вчора прийшов.

З Новим Роком!

З Новим Роком!

З Новим Роком!

Posted by Рагу.лі on Sunday, 31 December 2017

 

Золотий Хрін

Друзі! Я обіцяла вам і я дотримуюся свого слова.

За два тижні в Україні вперше буде пройде почесна церемонія вручення Золотого Хріну (в жодному разі не “хрОну”, ми ж не про ботаніку) за найгірший опис сексуальної сцени в художніх текстах сучасної української літератури. Пишаймося, бо наша література нарешті доросла і до такої премії.

Кому цікаво ознайомитися з кандидатами, гортайте картиночки.

Кандидат перший – Любко Дереш. Спустошення. Роман.

І далі просто цитую:
Я — кабан у пошуку трюфелів. Розриваю рилом твоє коріння, рохкаючи від задоволення, ідучи на запах.
Ти — жарівня, біля якої нестерпно лежати нерухомо. Тебе хочеться замучити, як мучать на повільному вогні шматки свинини. Ти вся тхнеш цибулею, що нею, грубими шматками, посипають червоне м’ясо. Ти вся мокра від соку — соку м’яса і соку цибулі. Тебе треба натирати сіллю, поки твоя шкіра не стане червоною. Я кусаю тебе все сильніше, а ти шипиш, але не відпускаєш, а лише притискаєшся міцніше.
Тебе хочеться проштрикнути. Пробити, як пробивають багром тушу тюленя. Я б’ю твою тушу, безсило розкинуту на цій прямокутній крижині готельного ліжка, б’ю її у нестямі, і мені байдуже, що наше ліжко своєю спинкою лупить у стіну, яка межує з номером Чапи, байдуже, що ти стогнеш з кожним ударом так, наче тобі видирають серце, а коли мені здається, що зараз я просто зламаю в тобі цю тупу палку, якою я хочу забити тебе до півсмерті, я виймаю багор і ти смокчеш його, масного від крові й тюленячого жиру, а Венеція так міцно стискає мені скроні, що не дозволяю тобі зупинитися, доки ти не починаєш захлинатися — тоді я падаю біля тебе, здригаючись у конвульсіях, весь у шерсті й крові, розтерзаний, з простріленою головою, покусаний скаженими собаками, загризений дикими псами на смерть.

Читати далі

Анонс

Друзі, починаємо о 21.00.

Спочатку традиційний (але побіжний) огляд останнього тижня, а потім оголошення номінантів на премії “Заслужений порнхаб року”, “Скромності тут не місце”, “Твірчість” та інших. Обирати, звичайно, вам.

Українська музика 2017

Доброго ранку! Я ваш Святий Миколай, принесла вам трохи української музики 2017-го року.

Перелік поповнюватиметься (бо я чи не половину почула вперше і хочеться охопити ще).

Кидайте ще.

Рагу.лі LIVE. Випуск 37

Говоримо про лоботомію, яку робить нам український шоубіз.

Рагу.лі 37

Говоримо про лоботомію, яку робить нам український шоубіз.

Posted by Рагу.лі on Thursday, 14 December 2017

 

 

Рагу.лі LIVE. Випуск 38

Святковий випуск. Все найгірше одразу!

Рагу.лі

Святковий випуск. Все найгірше одразу!

Posted by Рагу.лі on Thursday, 21 December 2017

 

 

Про “благодійну” зустріч в Коростені

Мені здається ситуація у Коростені принизлива насамперед:

А) для запрошених шишок, бо бути об’єктом шанування у мандавошок – сумнівний капітал;

Б) для власне плазунів, що це отак влаштували. Люди мало того, що живуть за совковими лекалами та підлаштовують під них не лише своє життя, так ще й не соромляться демонструвати на публіку, наскільки у них насрано в голові.

Це дно трахосорому. Амінь!

Про мишей і людей

Мені здається ситуація у Коростені принизлива насамперед:А) для запрошених шишок, бо бути об’єктом шанування у мандавошок – сумнівний капітал;Б) для власне плазунів, що це отак влаштували. Люди мало того, що живуть за совковими лекалами та підлаштовують під них не лише своє життя, так ще й не соромляться демонструвати на публіку, наскільки у них насрано в голові. Це дно трахосорому. Амінь!

Posted by Рагу.лі on Friday, 8 December 2017

 

Рагу.лі LIVE. Випуск 36

Сьогодні говоримо про специфіку вітань з Днем Збройних Сил України, незаслужено забутого резидента рагулів і кривавого бандерівця.

Рагу.лі 36

Сьогодні говоримо про специфіку вітань з Днем Збройних Сил України, незаслужено забутого резидента рагулів і кривавого бандерівця.

Posted by Рагу.лі on Thursday, 7 December 2017

 

 

 

Рагу.лі LIVE. Випуск 35

Сьогодні буде найжорстокіший випуск Рагу.лів, я змушу вас дивитися серіал “Свати”.

Рагу.лі 35

Сьогодні буде найжорстокіший випуск Рагу.лів, я змушу вас дивитися серіал "Свати".

Posted by Рагу.лі on Thursday, 30 November 2017

 

 

Сторінка 1 з 1812345...10...Остання »