Ukrainian Fashion Week SS 2017: part 2
ЗаЯ тут читала світські хроніки і наштовхнулася на одне формулювання про те, що “день получился нассыщенным”.
О! Так он воно що. Там просто було “нассыщенно”. А, ну тоді все зрозуміло.
Два казкові принца знайшли одне одного.
Блискучий вихід.
Два кольори мої два кольори…
Обидва – то журба.
Синя Борода. Версія Залевського.
На фоні колекції Залевського казка про Синю Бороду виглядає не такою вже й моторошною.
Паразити свідомості
Тут нещодавно відбулося відкриття виставки “Паразити свідомості” і гостей однозначно запрошували відповідно до назви – назбирали всю вошву, яка тільки готова прийти і принести свою мозкову гусінь, щоб разом з нею посвітити їблами на світському заході.
Деякі з гостей вдягали своїх паразитів свідомості у якості аксесуарів.
Весняне загострення. День 2.
Пам’ятаєте коли Тиждень моди тільки починався я писала про цю чувіху?
Так от вона не підвела!
Взагалі, якщо коротко, то ті образи, що мене особливо вразили, можна об’єднати під кодовою назвою “Шанхайський барс зустрічається з пиздецем”.
Перекличка міських божевільних. Перший захід.
Так, з чим-чим, а з тим, що окрім естетичної Український тиждень моди несе ще й медичну місію, не посперечаєшся. Недарма він завжди припадає на період осінньої депресії і весняного загострення. Отак подивишся фотозвіти і одразу зрозуміло від кого, у випадку чого, треба триматися подалі. Хоча, що це я пишу, всі ці люди добровільно прийшли на прем’єру фільму, який краще б і не бачити, так що не впевнена, що є якийсь ліпший показник їхньої емоційної нестабільності і неперебірливості в житті. Що ж тут вже про одяг казати.
Отож, почнемо. Наскільки я пам’ятаю, це племінниця дизайнера Олексія. Хоча тут одразу видно вроджений смак і стриманість, можна і здогадатися.
Я не знаю, до чого тут м’ячики, можливо якась алюзія на те, що в голові)
Це невідома мені пара, але підхід до того, щоб виділитися серед відомих мені сподобався. В голові дуже живо вигулькують згадки про дитячі страшилки про “зелену руку” чи “червоні туфлі”. Здається я вже знаю, який кошмар мені сьогодні насниться.
Тааак. Тут складний випадок. Як ми бачимо, патріотизм не рятує від психічних розладів, хоча я не буду заперчувати, що часом слухаю записи Іларії і мені подобається. Я буду продовжувати слухати, але цей образ не скоро зникне з моєї пам’яті.
Виженіть стиліста, будь-ласка.
Таємниця Золотого батону
Я там вчора читала, що зник Золотий батон.
Так от же він!
По половинці на ногах дизайнера.
фото (с) jetsetter.ua
Фільм Олексія Залевського
Їбала жаба гадюку.
Це композиція з нового фільму Олексія Залевського. Я про нього і не писала б, бо все в стилі дизайнера Олексія, очі витікають на стіл від одного лише перегляду трейлера…
…але як же мене вхарило розмноження в геометричній прогресії інформації про “номинации на пять наград Лондонского международного фестиваля кинопроизводителей мирового кино и две награды – за лучшую режиссуру и лучшую музыку к фильму”.
Одним словом, я пішла почитати, що ж це за “International Filmmaker Festival of World Cinema”, бо я не люблю коли інформацію про наші міжнародні перемоги можна знайти виключно в українськомовних джерелах (а це дуже легко перевіряється). Причому ну ок, про Залевського іноземні джерела могли б і не писати, але про таку визначну подію як “Festival of World Cinema” мали б.
Що вам сказати, масштабність події на рівні “Хацапетівський конкурс талантів”. Якщо вже дізнаєшся про існування цього кінофесту, то не отримати там нагороду дуже важко – її можна давати вже за те, що ти в курсі, що є така подія.
Сайт кінофестивалю дуже промовистий, неможливо навіть подивитися історію попередніх років, а гугл при пошуку видає, наприклад, такі результати як “Svt And Azithromycin. Order one pill of antibotics of azithromycin“, що теж промовисто.
Але слава про міжнародну перемогу шириться українськомовними ресурсами. Так ніби від цього цей “фільм” стане кращим.
Ви можете звинуватити мене в тому, що я бачила лише трейлер. Я посперечаюся: тухле яйце можна і по запаху розпізнати. Втім, для очистки совісті я попросила поділитися враженнями від шедевру свого друга, якому не пощастило бачити його повністю. Далі просто цитую: “Шашлик із шаблонів у найгіршому їх виконанні. По суті, це міг бути просто хуйовий відеокліп, але чомусь його розтягнули на години. Інквізиція могла б катувати людей, змушуючи їх переглядати це кіно знову і знову. Я б здався після першого перегляду”.
Мода живе не лише на Тижні моди
Фотопідбірки з тижня моди викликали небувалий ажіотаж, тож я вас буду добивати, адже мода і модники існують не лише в рамках цього заходу. Є дизайнери, які влаштовують окремі покази. Вочевидь для тих, кого навіть на фешн-вік не пускають.
От, наприклад, Влада Литовченко і її округлості в риболовній сітці. Я б її в цьому в здорове суспільство не випустила.
Хоча, зрештою, нарешті вона серед рівних.
Якщо ви не впізнали, це не Сергій Пастух з перепою (ось на кого він ще схожий!), а Іруся Білик. Я не знаю, що вона з собою зробила, але пальці виглядають так, що не один ресторан німецької кухні може похизуватися накими апетитними ковбасками.
Хохлома і хуєта фешн-тижня
Якщо ви думали, що попереднім звітом з фешн-тижня хохлома і хуєта себе вичерпали, то ви помиляєтеся.
Я постійно бачу як “зелені” переймаються правами тварин у прив’язці до медичних експериментів або пошиття шуб, але щось ні разу не бачила протестів проти того, щоб тварин розводили і продавали для тьолочок, які тягатимуть їх з собою у якості аксесуару. Здається вже саме час.
Залевський такий Залевський
Коли вже нарешті Залевського перестануть пускати в секондхенди?
Хоча ні, в секондхенди його уже мабуть не пускають, бо складається враження, що свої колекцї він відшукує по смітниках, компонуючи напередодні показу у повній темряві, надихаючись наркотичними препаратами.
