Золотий Хрін 2019
Любі мої! Завтра уже втретє ми вручимо Золотий Хрін за найбільш несамовитий опис сексу / дрочки / прелюдії в сучасній українській літературі, а подекуди навіть просто чогось такого – “жезло Габиної любові, його патериця, булава, його бунчук та пірнач, той чудесний інструмент, який Бог дав людині чоловічої статі, щоб вона шукала собі щастя та проблем, працював у Габи, як швейцарський годинник, хоча іноді радше як ножик“.
Приходьте і збагачуйте своє сексуальне життя через українську літературу!
Золотий Хрін 2018
Ось вам один з моїх перших планів на 2019 в останній день 2018.
Вручаємо другий Золотий хрін у січні.
Свято наближається! І щоб освіжити в пам’яті тексти наших номінантів, пропонуємо вам найсмачніші фрагменти (як ви розумієте, коротко й сильно автори сучукрліту не пишуть, тому більше шукайте в попередніх дописах). Отже, номінантів 8:
1
Патріархеса сучукрліту Люко Дашвар та драматичний секс (із дефлорацією!) Тасі й Перегуди (роман “Ініціація”):
“Тася хитнулася. Зойкнула і ляпнулася на підлогу посеред вітальні.
Твою дивізію! Перегуда віджбурнув пакетик з обручкою, рвучко скинув штани разом із трусами, і не згадав, що в кишені штанів лежать нові смугасті труси, вигадливо складені, наче урочисто готуються до вжитку. Хіба до трусів? Упав на коліна поряд із Тасею, і перш ніж без прелюдій оперативно роздягти жінку та оволодіти нею, тільки одне встиг прохрипіти:
— Тасю… Як щось не так, ти не мовчи.
…Підлога — за постіль: до такого блиску вичистили її власними тілами — раділа й сяяла. Вікна — броня: рекламу можна знімати про такі вікна. Подвійний склопакет, абсолютна звукоізоляція, і то таки правда: вже як Тася стогнала під Перегудою, а знадвору того ніхто не почув. І хоч Павло впорався швидше, ніж сподівався, та не відкинувся на спину, як зазвичай, не закурив, аби насолодитися розслабленням, яке завжди відчував після сексу, — притулився до розпеченої Тасі: набратися від неї сили, відчути здатність підкорити жінку ще раз. Ще!”
2
Живий класик Юрій Винничук і лесбійський секс у ванні з роману “Сестри крові” (одна з учасниць — шведська королева Христина):
“Моє тіло швидко звикло до гарячої води, але Христина опустила руку поза ванну, підхопила глечик і хлюпнула ще окропу, який вмить обволік мене ще більшим теплом. Вона усміхнулася до мене, а її нога проникла поміж мої ноги й притулилася до розкішниці та стала перебирати пальчиками. Ну, що ж, якщо має відбутися така забава, я готова. Я випростала свою ногу й теж торкнулася її розкішниці, але не намацала там волосся, а лише чисте виголене тіло. Помітивши моє здивування, вона підвелася на ліктях так, щоб випірнути з води й задемонструвати всю свою поголену до блиску красу та вручила мені витесаний зі слонової кості прутень. Відтак підсунулася ще ближче, а її лоно опинилося в мене біля грудей, я провела по ньому пальцями, погладила, але здогадалася, що вона чекає не цього, і, не надто вагаючись, припала до нього вустами, водночас пестячи її тим кістяним прутнем”.
3
Секс Кобзаря з жабою (чи то жаби з Кобзарем?) у романі Олександра Денисенка “”Тарас. Повернення”:
“Щось шерехнуло, і на лоба чоловікові, що спав під запилюженою вербою, вискочила холодна жаба. Від задоволення, що всілася на теплому, ропуха заплющила очі й заніміла. Дядька підступив до чоловіка, відхилив гілку верби, сполохнув жабу й посміхнувся”.
4
Вишнева зефірка від Петра Крижановського в романі “Педофіл”:
“Рита внезапно поднялась и, став на колени, выпрямилась. Игриво улыбнувшись, она утерла проступившие на глазах от глубокого минета слезы. Обступив Альфреда, она стала садиться на него.
…Она взяла в руку красивый правильный и ровный член Альфреда и, направив его в изнемогающие от влаги половые губы, села на него.
Остановка сердца, ядерный взрыв в соседней квартире, зомби-апокалипсис — ничего из вышеперечисленного не способно было вырвать двоих красивых вьющихся друг вокруг друга молодых людей из той сказки, в которой они находились. Две идеальные частички пазла совершенно безупречно сошлись, рассыпавшись на миллион кусочков, каждый из которых обдувался теплым нежным морским ветром, после чего был помещен внутрь вишневой зефирки”.
5
Філософсько-релігійний секс з оповідання Христі Венгринюк “Кістка риби” (збірка “Народжуватися і помирати взутими”):
“Тоді я зав’язала йому очі старим рушником і попросила стати навколішки. …Я повільно скинула свою нічну сорочку, гола підійшла до незнайомця
і впхала його ніс у своє вологе лоно. Він нюхав так жадібно й так довго, наче парфумер, відшукавши новий запах. Я спрямувала його палець у себе, він крутив ним, подразнюючи і дряпаючи мене, але я терпіла й шепотіла йому, що там немає кісток і що воно, якщо б він того хотів, може ділитися надвоє чи натроє, і так щороку, не щохвилини, як робив Господь, але щороку. …Він почав ридати, не відходячи від мене й не встаючи з колін, а я гладила його тисячолітню голову й думала, що тут справді забагато риби, мені вже від
неї трохи млосно на язику й між стегнами, які вмивалися й вмивалися його гарячими слізьми, наче спермою”.
6
Вогненна куля й феєрверки в романі “Стіна” Андрія Цаплієнка:
“Я бачив це. І, плавлячись у гарячій плазмі її феєрверку, я відчув, як з мене, наче луската шкура старого змія, сповзає стара зморшкувата плоть. А під нею відкриваються сильні руки з напівпрозорою рожевою шкірою, натягнутою на кулястих м’язах. «Давай, давай, давай, давай», — квапила мене вона. І я, стоячи на вузькій кам’яній набережній древньої річки, слухняно рухався туди, куди вона мене кликала. Я проривався вперед і вгору, рахуючи її феєрверки. Вони розсипалися і дражнили мене. До тієї миті, поки з мене врешті не вилетіла вогненна куля. Вона досягла центру хмарності і, з’єднавшись із пульсуючою іскрою, щасливо вибухнула переможним салютом”.
7
Тройничок і трусики на бретельках у романі “Кабінет доктора Калігуси” Дмитра Білого:
“Демові долоні м’яко обійняли її груди та стегна. Втративши останні сили, хотіла вирватися…
Інга силкується визволитись, але він уже контролює кожен її рух майже непомітними натисками кінчиків пальців на якісь особливі точки — на потилиці, плечах, вигинах стегон; його пальці забираються під її бікіні, грайливі мотузочки бретельок на ліфчику й трусиках утрачають силу до опору, як, утім, і вся вона, й розлітаються, оголюючи тіло… Скільки це триває?.. Її тіло, тіло Ядвіги, тіло Дема… Ні, це вже не тіла, це вже те, що виходить далеко за межі тіл… Кудись у безмежність…
Музика знову переривається, але відразу починається інша — це б’ють барабани, несамовита музика KODO…”
8
Напнуті вітрила й Кіліманджаро з Джомолунгмою під час першого сексу персонажа роману роману “Капітан Смуток” Сергія Мартинюка:
“Аня рвучко підсунулась ближче. Я відчув, як гаряча рука дівчини пірнула під мою футболку, як її прудкі пальці лоскітливо пробіглися грудьми. Рука ковзнула нижче, не без зусиль прорвалась за пояс — і мої вітрила гранично напнулись: довгі, гріхопам’ятні роки в бухті очікування віщували надто поспішний вихід у море бажаного. Ця більш ніж красномовна реакція потішила дівчину, і вона міцно притислась до мене оголеними грудьми.
Крапка. Абзац. Фініш — старт. Апогей — народження. Пік — початок. Смерть — життя. Джомолунгма, Кіліманджаро й Канченджанґа разом. Я тримався, але того, що відбувалося, більше не розумів…”.
Насолоджуйтеся, визначайтеся, адже невдовзі, на численні прохання підписників, ми зробимо голосувалку та дізнаємося, хто отримає приз читацьких симпатій
Літературний ТОП року
У рейтингу рагулів Фреймут теж входить в першу п’ятірку в цьому році.
Чорна проза в Чорну п’ятницю
У кожного своє бачення Чорної П’ятниці.
Мені, наприклад, цей день видається неповним без прози Ольги Фреймут, тож слухайте і насолоджуйтесь, якщо у вас вийде.
Про любов. І марнославство. Школа пані Фреймут
Чи мріяли колись Антон Чехов, Оскар Вайльд та Леся Українка про те, що вони розділять сторінки у виданні з самою Ольгою Фреймуть?
Рагулі 80
Україну мають таланти, День Єдності жаб з гадюками, переваги 5-го розміру грудей і ще багато чого.
А якщо детальніше:
1. Всеукраїнський день працівників культури – вітають так, ніби працівників поліклініки, вітаючи інфікують хламідіозом!
2. Україна в піснях – співуча мова, пшенична земля, пташка на калині.
3. Маріуполю 240 років!
4. Ідеальна пара – алкомаркет і Аква Віта.
5. Хочеш дізнатися як з поп-діви (у 90х вона була саме такою) перетворитися на позашлюбну дитину Ірини Алєгрової та Миколи Баскова? Дивись новий кліп Ірини Білик!
6. Деградантство і Наташа Корольова.
7. Медведчук, що співає “Я люблю тебя жизнь” і класика “Таланти мають Україну” з Нестором Шуфричем в головній ролі.
8. У Раді хотіли як козаки написати листа турецькому султану, а вийшло як клоуни в шапках.
9. Рада давно уже не цирк, це уже зоопарк, де макаки фактично буквально жбурляються одне в одного какавельками. Юрій Луценко – як експонат у цьому музеї.
10. Регіональна благодійність.
11. Вибори в ЛНР.
12. Антиабортарна реклама.
13. День Єдності жаб з гадюками.
14. Від комунізму до сексизму. Компот усім у кого груди 5-го розміру.
15. Міс Принцеса України.
16. Нові мислеформи від Ольги Горбачової.
17. Шоб шо?
Сталіна на вас нема!
Побачила тут срачі, що чомусь фільм “Кримський міст” не йде з переможною касою в прокаті, але пост не про це.
Нагадаю вам, це не фільм, а диво імітації, в якому можливо, щоб кримський татарин сказав фразу “Сталина на вас нет!”
Золотий Хрін
Вчора вручили “Золотий Хрін”, премію за найгірший опис сексуальної сцени в сучасній українській літературі. Переможець – Любко Дереш та його дуже кулінарний спосіб змалювання сексу.
Я — кабан у пошуку трюфелів. Розриваю рилом твоє коріння, рохкаючи від задоволення, ідучи на запах.
Ти — жарівня, біля якої нестерпно лежати нерухомо. Тебе хочеться замучити, як мучать на повільному вогні шматки свинини. Ти вся тхнеш цибулею, що нею, грубими шматками, посипають червоне м’ясо. Ти вся мокра від соку — соку м’яса і соку цибулі. Тебе треба натирати сіллю, поки твоя шкіра не стане червоною. Я кусаю тебе все сильніше, а ти шипиш, але не відпускаєш, а лише притискаєшся міцніше.
Тебе хочеться проштрикнути. Пробити, як пробивають багром тушу тюленя. Я б’ю твою тушу, безсило розкинуту на цій прямокутній крижині готельного ліжка, б’ю її у нестямі, і мені байдуже, що наше ліжко своєю спинкою лупить у стіну, яка межує з номером Чапи, байдуже, що ти стогнеш з кожним ударом так, наче тобі видирають серце, а коли мені здається, що зараз я просто зламаю в тобі цю тупу палку, якою я хочу забити тебе до півсмерті, я виймаю багор і ти смокчеш його, масного від крові й тюленячого жиру, а Венеція так міцно стискає мені скроні, що не дозволяю тобі зупинитися, доки ти не починаєш захлинатися — тоді я падаю біля тебе, здригаючись у конвульсіях, весь у шерсті й крові, розтерзаний, з простріленою головою, покусаний скаженими собаками, загризений дикими псами на смерть.
1. Чомусь автори очікують, що відгуки на їхню літературу мають бути суто компліментарними. Будь-яка інша точка зору сприймається з ворожістю, тобі приписують всі можливі ниці мотивації і просто стигматизують цілими фан-клубами. Мені це нагадує вимогу до творів про письменників у школі (я її застала ще в досить совковому стані) – твої думки можуть бути будь-якими, але водночас мають збігатися з тим, що написано в хрестоматії.
Камон! Читач має право на безліч реакцій і найголовніше, що цінність же якраз в читачеві, хіба ні? Чи для кого це все?
2. Сцени сексу у кожному з цих творів геть їх не покращували (з того, що я вже прочитала), вони не несли в собі нічого, були щоб бути. Більш того, були у якійсь дивовижній формі, котра додавала текстам хіба що комічності. Навіщо?
Дивовижно, але я дійсно очікую що сцени сексу мають принаймні дещо занурювати у якийсь чуттєвий стан, а не викликати регіт чи питання до психологічного стану автора (я уже втомилася, щодвадцять сторінок читати нагадування про те, що у Стефи очі лошати, губи лошати, ноги лошиці). І так, я розумію, що у книжкових текстах мова йде радше про змальовування персонажа, але тут все псують попередні авторські спроби описати секс та інші персонажі, які настільки ж непереконливі у асоціаціях (один, наприклад, породив таку надзвичайну словоформу як “повняве сраченя”).
3. Хочеться через увагу до цієї премії звернутися до авторів та редакторів, бо редакторська робота дуже важлива – вона може підправити неоковирну сцену сексу (у нашому випадку) або будь-яку іншу.
“Відчуваю, як вона притискається обличчям до мого плеча, і футболка стає там мокрою від сліз, що течуть із очей”. Дякую, що уточнили, що ТАМ і що зі сліз, які з очей. А коли в одній і тій же довгій сцені дівчина спочатку у куртці та сукні, але раптом, підіймаючись у ліфті, уже поправляє майку, це нормально? Нескінченні “корки” чи якісь подібні русизми і одруки – “мала розпочатися доповідь зі візуальних мовах”. Це все “Спустошення”.
Ну має ж бути у книжках хоч якась вичитка? М? Ну, друзі, має ж бути якась повага до читача?
4. Я ідеаліст і оптиміст і тому вважаю, що увагу до української літератури треба привертати хоч як.
Рік тому, коли відбувся епічний срач навколо неякісного перекладу, що подарував нам мемчик “непозбувна бентега”, я раптом зрозуміла, що чи не вперше читаю таке жваве обговорення літературного тексту у фейсбучеку, що ми нарешті дійшли до того, щоб сперечатися про літературу масово (нехай і з такого приводу).
Так, у час коли свідомість стає твітерізованою і для добрячого срачу достатньо прочитати заголовок новини (найчастіше так і стається), важко змусити людей до складніших дискусій. Втім я вірю у впертість декого з вас, хто дізнається про нашу премію і вирішить не обмежуватися таким поверхневим зрізом української літератури, а залізе в неї глибше.
Я от, наприклад, справді завалилася книжками з довгого переліку наших кандидатів на “Золотий Хрін”. Як би заманливо не було обрати найнедолугішу секс-сцену нашого сучукрліту спираючись на текст, що її описує, ну не можу собі дозволити обмежитися виключно цим, тож засіла і лупаю цю скалу.
Так що давайте читати, сперечатися, ділитися хорошим і говорити поганому прямо, що ми про нього думаємо. Інша точка зору дозволяє еволюціонувати, якщо ти готовий її почути.
5. Якщо подумати про сцену сексу, яка мені сподобалася з прочитаного останнім часом, то, наприклад, з “Call me by your name”. І знаєте щодо пересмикувань типу “ти просто не асоціюєш себе з героїнею” – у найчутливіших сценах книги героїнь взагалі ніяких немає, але про це забуваєш, є дві людини і ти просто занурюєшся у відчуття одного з них.
6. Дякую всім, хто вчора прийшов.
Нове поетичне від улюбленого
“В СССР було добре, тому що ніхто не викладав фото борщу в інстаграм” та інші свіжі думки від мого улюбленого поета сучасності.
Всім привіт! Сподіваюсь, що кількість свят і вільного часу дали можливість "перезавантажити" себе. Кожен з нас робить це по-своєму. За ці дні побачив величезну кількість роликів та постів на тему свят, і хто як відпочиває. Що сказати – Ви Круті, і я радію, що ви в мене є. З Новим 2018 роком! Бережіть себе, любіть. Не забувайте про своїх батьків, близьких та рідних. Навіть, якщо вони мовчать, ви потрібні їм більш за все. Цініть і бережіть дружбу, в якій не важлива кількість лайків і репостів, адже головне – щирість душі. Сил нам в новому році 🙌
Posted by Олексій Савченко on Monday, 8 January 2018
