Кожного разу, коли на медведчуківських каналах починає нестися про “політику грабування, яка триває уже 30 років”, про крах України і про те, що “країна не витримає”, у мене складається враження, що плодуни подібних меседжів (в даному випадку Карасьов) під країною мають на увазі Росію, яку роками розбудовували в Україні, а тепер страшно сцяться, шо їхня халабуда розвалиться. Бо коли вони говорять про Україну, як про недодержаву, про крах і слабкість, то праві, бо failed state тут утворюється один – і це проект русні із розбудови з України свого філіалу. Всі ці російські бляді, які працюють в Україні, розуміють, що дві держави у межах одної їм не побудувати (та й не їхня це ціль, бо хазяїн платить за інше) і завалиться, зрештою, хтось один: або Україна, якщо вакуумна Росія з допомогою бабла і робітників-заробітчан тут домінуватиме й так розбудується і витіснить/приглушить справжніх власників цієї землі, або вакуумна Росія лопне як штучна конструкція, яка не матиме з чого підживлятись, оскільки житиме в потужній державі на звичних правах меншини (чого для підтримки/розбудови тут русскої більшості зовсім недостатньо).
Тому коли на “іхніх” інфопотоках ллється про нашу незалежність, як про слабкість, то вони праві. Бо наша незалежність, як і мова й власний державний апарат – це їхня слабкість і слабкість їхньої надбудови. Русскіє говорять насамперед про слабкість себе і своїх конструкцій. Вони розуміють, що незалежна Україна, яка уже сама стає на ноги – це подальша загроза їхній розбудові. Саме тому вони у вигляді “Опозиційної платформи за життя” й стають в опозицію, опозицію до України і за життя Росії.
Русскіє страшно бояться втратити можливість домінувати в Україні, бо тільки повністю оточуючи нас російськомовним і проросійським простором, можна підтримувати хоча б 20-30% проросійськи налаштованого населення і якщо замикати Україну в російському акваріумі не вийде, рибки, які називають себе російськомовними українцями, через пару років зникнуть, як поняття, бо поняття це штучне та існує допоки йому створюють умови, за яких воно може підживлюватись і розростатись.
Нам створюють ілюзію, що русня панує у нас удома і все у неї вдається. Нас розчиняють у їхніх штучностворених картинах України і всіма силами применшують наші сили, акцентуючи винятково на слабкості. Але чомусь ніхто не говорить про те, шо вибірка гостей на каналах Медведчука звужується, народ відпадає. Уявіть, бабахати тонни грошей у російські канали, журналістів, музикантів, а отримувати взамін незалежну Україну, де Онука, Океан Ельзи, ДахаБраха збирають стадіони, а гурт “Кролики” в той час з тріскотом гастролює лиш рідними для себе “іхніми” телеканалами. І зневага українців у відповідь на зневагу до українців лиш зростає. Тому й канали – це тимчасовий останній прихисток, за який вся блядота тримається і з якого смокче натхнення і просто смокче.
Нам слід пам’ятати, що “Остров невезения” про який співали “Кролики” це аж ніяк не Україна, це проект русні, яка тужиться з усіх сил, а не отримує бажаного, тому імітує свою силу, а в перервах між цим безсило борсається в агонії і ненависті, в бажанні отримати заповітне.
Ми часто сумуємо, що Україна якась не така і ніяк не може виповзти в цілісну державу, навіть попри свою важку і довголітню історію, але ми забуваємо, скільки бабла вливають у антиукраїнський проект і скільки блядей працює тут щодня на розбудову Росії у межах України. І навіть маючи такий ресурс, диктуючи свої правила і маючи повністю російськомовний простір (наприклад, під час СРСР, коли українського простору не було ніде роками) вони не змогли нас приглушити. Мені цікаво, чи не бісяться вони там у себе від того, шо ми не здаємось і головне: росіянці, чи ви ше там не потомилися?
А стрім Тані про медведчуківських хвойд, незалежність та імітацію русні своєї влади в Україні туть (є таймкоди):
Автор: Пелещишин Юля
Церква головного мозку була помічена у Херсоні у комбінації з цинізмом фрази “Мангер… на личном примере показал, как заставлять детские сердца биться быстрее“.
Йдіть читати Хто замовив Катю Гандзюк?, там набагато більше і про серцебиття і про інше.
PS. Зірочки на фото додала я, щоб не “світити” дітей.
Кілька тижнів тому, розпочавши свій наступ на репутацію волонтерів та добровольців в нашій країні через арешт Андрія Антоненка, Яни Дугарь і Юлії Кузьменко без доказів (справи розвалюються) Арсен Аваков заявив, що все це відбувається тому що він “НЕ МОЖЕ МОВЧАТИ”.
Ми в АМБ тоді ще відмітили, що Аваков мовчати вміє і завжди мовчить в критичних ситуаціях. Спостерігаючи зараз за тим, що відбувається у Каховці, де справу фактичного рострілу потерпілого розслідують в‘яло і з ентузіазмом відмазати винного/их, ми тільки утверджуємося в цій позиції. Присутність колишнього міліціонера і діючого поліцейського на місці злочину і неактивна діяльність тих, хто справу розслідує, дає привід сподіватися на коментарі Авакова, але той мовчить.
Ну так чого мовчиш?
Ті депутати, що просто тихо роздавали гречку і консерви пенсіонерам виглядають святими на фоні тих убоїщ, які не роздають умовну “гречку”, а просто кидаються ними в дітей.
Багато запитань по директора і викладачів школи, в якій це дозволили.
Текст і фото © Олена Жежера
Ви так дивуєтеся співам на честь депутата Пресмана, ніби це
а) вперше з йому подібними і
б) не в курсі про конкурс, де дітей змушують писати дифірамби депутатам.
З таких дітей і вирощують ці чорнобильські, я б сказала, овочі.
Зацініть класику! “Творю добро”)
От є сифіліс, є гонорея, а є люди, які змушують дітей складати вірші про депутатів. У Маріуполі, наприклад, такі зараз проводять конкурс.
Той випадок, коли ніби й люди, але гірші за спірохет.
Відзначення Дня захисту прав людей з інвалідністю. Версія Ілля Кива.
1. Організувати форум для людей з ! обмеженими ! можливостями. Нагнати масовку.
2. Оголосити, що захід поза політикою, але за участю Киви, бо він “узрєл”!
3. Привести туди представників МВС (шоб допомогли).
4. За 10 секунд провести імітацію голосування за аудит Кивою на підприємствах, що належать товариствам нечуючих та людей з порушеннями зору.
5. Рішення прийнято! Profit!
В цей день я прошу вас прочитати бодай декілька сторінок книги “Голод 33” – goo.gl/cBDT8i
Згадати. Відчути. Ніколи не забувати.
Сьогодні говоримо про православний бал в КМДА, фреймуть, ерекцію та омлет.
А якщо детальніше:
1. День Гідності як привід вчергове стиснути сфінктри і почати виголошувати пафосні промови, щоб ніхто не замуснівався, шо для кожного спікера це таке свято таке свято.
2. Змагання найкращих снайперів, відкриття фастфуду KFC, розгін від авакові і кримінальна відповідальність за наклеп – перелік “подарунків” до свята.
3. Штовханина для електорату від Радикальної партії. Якщо хвойда заразила клієнта сифілісом, то це відповідальність хвойди. У даному випадку хвойдою з сифілісом виступають радикали.
4. В Азовському монументальність, в Маріуполі освячення в’їзного знаку!
5. Православний бал в КМДА.
6. Рекорд з марнославства від Ольги Фреймут.
7. Діма Коляденко та ще десяток людей, які продемонстрували свою дурість на конкурсі “Міс Принцеса України”.
8. Червоненко і Поплавський невтомно нагадують, що у них є ерекція.
9. Чорна п’ятниця і нещадна реклама.
Готую випуск і вчергове думаю, чому їм здається, що отака промова – це привітання.
С днём гидности, товарищи! Время вставать с колен!