Диво дивне: в університеті нормальні стільці та сцена
“В голові досі не вкладається пара зі сценою та стильними стільцями”. Коли університет піариться через речі, які мають вважатися нормою при вступі, то, здається, він сприймає своїх вступників за низькопробних людей, які кинуться на все, шо красивіше за сарай.
Надавати студентам нормальні приміщення для навчання — це норма. Норма — перераховувати це, розповідаючи про свій універ. Але дивно, коли Факультет журналістики рекламують першочергово через цей фактор.
З іншого боку, хіба КНУКіМ взагалі спадає на думку, коли йдеться про вступ на журналістику?
Раніше і морозиво було смачніше, і українську діти знали краще
Які хуйові українські діти, бо не знають української мови та історії, а взагалі в державі все хуйово і ми нікуди не рухаємось ось уже 30 років як.
Приблизно до таких висновків підвели BBC Україна своєю статтею про 23 тис. дітей, які не склали українську мову та 13% з історії. І коли я побачила ці цифри, то першим ділом подумала, шо ситуація зі ЗНО має бути надзвичайною, шоб про неї заговорили. Але ніт. Бо кількість дітей, які не проходять пороговий (мінімальний) бал з різних предметів: математики, географії, англійської чи української – завжди була і вона ЗАВЖДИ коливається від 6-15%.
Навіть більше, цьогоріч показники лише покращились: у 2018 не склало українську мову 15% (майже 50 тис.), минулого року – 16% (близько 53 тис.), а цьогоріч — 8% (близько 20 тис.). З історії, до речі, так само: минулого року не склало 16%, цього – 13%. З математики цифри взагалі гірші, але шось ніхто нічого не каже: у 2019 – 19%, цьогоріч – 13% (показники легко гугляться, наприклад, з сайту osvita.ua).
Відсотки з мови, до речі, подано у цифрах, шо виходить ефектніше, бо українська мова – наймасовіше ЗНО, яке є обов’язковим і його складають усі, а відповідно, якшо не у відсотках — кількість людей більша. То чому українську витягли зараз, а не згадали математику, результати якої гірші за мовні, чи інші предмети, з яких така ж кількість дітей не проходить?
Можливо, у прив’язці до закону Бужанського і всього мовного двіжу? Навряд. Подумайте, чи заохочує вас цей факт без поданого вгорі контексту й далі захищати мову і розвивати її? Бо ж навіть молоді і народжені в незалежній Україні не можуть вивчити мову. Це шось по типу шустерівських опитувань щодо настрою українців: “ви відчуваєте смуток чи пригнічення?” (і жодної активної емоції, наприклад, злості). Гляньте хоча б на реакцію до посту Яніни Соколової – усі сумують і горюють, держава не така і діти не такі.
Але питання у тому, шо ніхто не говорить про те, що ситуація навпаки покращилась з 16% до 8%. Ніхто не говорить про інші предмети і те, шо всі полюбому скласти не можуть якийсь із предметів. Ніхто не говорить про те, що діти, переїжджаючи з сіл у міста, не переходять на російську і не підлаштовуються під штучні умови. Ніхто не говорить, що ті, хто ріс в російськомовних сім’ях, можуть уже говорити двома мовами, залежно від того, якою мовою говорить співрозмовник. Дітям з російськомовних сімей легше переходити в україномовне середовище і вони уже не є дискримінованими в Україні, якшо їм не так тяжко говорити українською в університетах і в подальшому на роботі.
Нам потрібно і далі підкріпляти дітей в Україні українськими умовами. Зараз усе йде нормально, це лише 30 років проти століть. А загалом, люди, які судять про молодь, самі б у свої 16 не склали такого тесту і близько, бо якшо взяти поголовно усіх старших зараз, скільки б з них змогли? А чи склали б ви і ваші знайомі, сусіди, родичі? А скільки б і близько не знали українську у своєму шкільному віці?
У нас росте нормальна молодь, є проблеми і все могло б йти швидше. Але. Потрібно помічати зміни. Бо хоч звичка медіа подавати сумну і тужливу інформацію – це норма, проте дивно, коли це витягується на рівному місці і тим паче у випадку, якшо ситуація навпаки іде на покращення. Нам не дають бачити позитивні зміни, бо спочатку Медведчук навалює про жахливу недодержаву, а потім ми акцентуємо на тому, шо нічого не змінилось, і уже замість того, шоб глянути на загальну картину і побачити, що порівняно із попередніми поколіннями, молодь краща, затоптуємо їх і сумуємо далі.
Потрібно й далі створювати простір для української молоді, де вони б відчували себе українцями і могли підкріплювали себе. Вірте в себе і в Україну навколо. А так усе буде #невсеремось.
Автор: Пелещишин Юля
