О Боже, за что же?!
Дізналася про українську попсу за останню годину більше ніж за рік, бо картинки з M1 Music Awards вражали і захотілося перевірити, чи насправді все було так видовищно.
Видовищно, нічого не скажеш, от тільки от від звуку довелося відмовлятися у багатьох випадках. Хоча от цей трек заслуговує на те, щоб його почути.
Я й не думала, що і про це теж можна співати. Хоча потім я почула речитатив “Нічьосє” і зрозуміла, шо співати зараз можна про все шо завгодно, особливо якщо у тебе продюсер Потап (“Нічьосє” вже гугліть самі).
Ukrainian Fashion Week SS 2017: part 2
ЗаЯ тут читала світські хроніки і наштовхнулася на одне формулювання про те, що “день получился нассыщенным”.
О! Так он воно що. Там просто було “нассыщенно”. А, ну тоді все зрозуміло.
Два казкові принца знайшли одне одного.
Блискучий вихід.
Два кольори мої два кольори…
Обидва – то журба.
День Незалежності у Запоріжжі
Скажіть мені, а хто ті люди, які добровільно ходять на концерти Полякової? Хочеться заснувати фонд підтримки і направити до них не лише окулістів і лорів, але й терапевтів, які допоможуть позбавитися залежності від поїдання шоубізнесу на лопаті.
А це день Незалежності у Запоріжжі якщо що.
Я, кінь і незалежність.
А що ви знаєте про психотропні речовини?
Нашестя кокошників.
Нашестя кокошників – 2
“Ідєйниє соображенія”.
Ідей при цьому, як ми бачимо, настільки багато наскільки вони божевільні.
“Весна у великом місті”
Тут нещодавно був концерт “Весна у великом місті” і після нього не хочеться жити весною у великом місті, якщо воно надихає на такі концерти.
А взагалі організатори постаралися, зібравши відбірну колекцію лісових почвар, кожна з яких старанно несла свій образ. Хоча мені здається, що все ж їх всіх треба збирати у якійсь клініці, а аж ніяк не на концерті.
Логіку Діми Коляденка можна зрозуміти, баби мають бути такими страхітливими (і я тут не про обличчя, бо за антуражем його хіба помітиш?), щоб відволікати увагу від головного фігуранта.
Доля українських жіночих гуртів така, що в моменти складних часів вони так і виглядають як недорогі проститутки з околиць Києва.
“Я тебя поцелую. Потом. Если захочешь”©
Упоротий тиждень моди
Упороте тягнеться до упоротого – так коротко охарактеризую другу підбірку фоточок з тижня української моди.
Більшість персонажів дійсно заслужили той жахливий одяг, що на них вдягнений. А от одяг не дуже заслужив часом. Особливо хутряні вироби, які ще колись мали шанс бігати і стрибати, а тепер перетворилися на вульгарні предмети гардеробу не дуже адекватних людей. Упоротого лиса я не рахую, бо видно, що він зроблений без участі живої природи.
А далі, до речі, буде.
Упоротий лис. Українська версія “Коли упоротий лис виглядає не таким вже й упоротим”.
Ви думаєте, що ці персонажі виділялися у натовпі?
Гортайте далі)
Перекличка міських божевільних. Перший захід.
Так, з чим-чим, а з тим, що окрім естетичної Український тиждень моди несе ще й медичну місію, не посперечаєшся. Недарма він завжди припадає на період осінньої депресії і весняного загострення. Отак подивишся фотозвіти і одразу зрозуміло від кого, у випадку чого, треба триматися подалі. Хоча, що це я пишу, всі ці люди добровільно прийшли на прем’єру фільму, який краще б і не бачити, так що не впевнена, що є якийсь ліпший показник їхньої емоційної нестабільності і неперебірливості в житті. Що ж тут вже про одяг казати.
Отож, почнемо. Наскільки я пам’ятаю, це племінниця дизайнера Олексія. Хоча тут одразу видно вроджений смак і стриманість, можна і здогадатися.
Я не знаю, до чого тут м’ячики, можливо якась алюзія на те, що в голові)
Це невідома мені пара, але підхід до того, щоб виділитися серед відомих мені сподобався. В голові дуже живо вигулькують згадки про дитячі страшилки про “зелену руку” чи “червоні туфлі”. Здається я вже знаю, який кошмар мені сьогодні насниться.
Тааак. Тут складний випадок. Як ми бачимо, патріотизм не рятує від психічних розладів, хоча я не буду заперчувати, що часом слухаю записи Іларії і мені подобається. Я буду продовжувати слухати, але цей образ не скоро зникне з моєї пам’яті.
Виженіть стиліста, будь-ласка.
Лохушка Оля Полякова
Оля Полякова нарешті припинила брехати собі, що вона співачка і має якісь шанси на успіх в Україні і поїхала в Росію працювати лохушкою.
“Чемодан.Вокзал.Столица” или “Лохушка в городе”. Провинциальная девушка приехала Москву покорять. Хочет певицей стать.
Від себе хочеться додати – Оля, вы же дважды мать! Какая же вы девушка?
Блискуче та інше асорті
Я вам обіцяла другу частину ретро-асорті? Ось!
І не думайте, я не хочу, щоб вам повилазило, вони самі так вдягаються.
C’mon Vogue! – фотозвіт. Частина 2.
Гадаю, ви переконалися, що у випадку з вітчизняними тусовщиками слова “бомонд” і “еліта” перетворюється на назву хвороби, яка перетікає в цілу епідемію. Втім це не привід зупиняти спостереження і я пропоную вам переглянути другу порцію фото з колгоспної вечірки у Vogue Cafe.
Юлія Магдич – одна з моїх фавориток цього вечора – від одного погляду на неї мігрень на піввечора забезпечена. Та у неї і самої голова болить, хоч як “елегантно” вона не намагається це приховати.
Новий образ Олі Полякової
Я вважаю, що кожен порядний голуб у такій ситуації як цей мав би обісратися від страху і, як це не парадоксально, самоповаги:)
фото (с) mediananny
