Пам’ятаєте коли Тиждень моди тільки починався я писала про цю чувіху?
Так от вона не підвела!
Взагалі, якщо коротко, то ті образи, що мене особливо вразили, можна об’єднати під кодовою назвою “Шанхайський барс зустрічається з пиздецем”.
Бачите знак “палити заборонено”?
Значить у вас з зором краще ніж у дочки Суркіса.
А ви кажете, що бабло робить людей щасливими. Вона ж не бачить!
Православні гуляння в Ставрополі, вони суворі і нещадні – “Одним из главных событий дня было заявлено изготовление огромного блина. Испечь полноценный блин у поваров не получилось, поэтому его куски раздавали на снегоуборочных лопатах“.
Оце “нє получілось” воно таке прекрасне, що Орвелл там точно десь на тому світі посміхається.
А я не посміхаюся, бо отакі саме довбойоби уже рік як несуть там “русскій мір” і “велічіє”, які, як бачимо, у них там породили худобу, що жере з лопат. Так шо пластикові стаканчики з олів’є це було ще не дно.
Так, я мало пишу на рагу.лі порівняно з раніше. Ну бо останні півтора роки я разом з країною проживаю інше життя. А ще неможливо 6 років (ага) однаково активно писати про лайно. Та й рагулі не особливо тусять.
Зате активно я пишу сюди (и по-русски да. и это ужасно) – http://culture.ua/
Але тих кому не так вже ужасно, а може й цікаво запрошую ось – https://www.facebook.com/culture.ua
Вважайте це пост нічною слабкістю.
Так, з чим-чим, а з тим, що окрім естетичної Український тиждень моди несе ще й медичну місію, не посперечаєшся. Недарма він завжди припадає на період осінньої депресії і весняного загострення. Отак подивишся фотозвіти і одразу зрозуміло від кого, у випадку чого, треба триматися подалі. Хоча, що це я пишу, всі ці люди добровільно прийшли на прем’єру фільму, який краще б і не бачити, так що не впевнена, що є якийсь ліпший показник їхньої емоційної нестабільності і неперебірливості в житті. Що ж тут вже про одяг казати.
Отож, почнемо. Наскільки я пам’ятаю, це племінниця дизайнера Олексія. Хоча тут одразу видно вроджений смак і стриманість, можна і здогадатися.
Я не знаю, до чого тут м’ячики, можливо якась алюзія на те, що в голові)
Це невідома мені пара, але підхід до того, щоб виділитися серед відомих мені сподобався. В голові дуже живо вигулькують згадки про дитячі страшилки про “зелену руку” чи “червоні туфлі”. Здається я вже знаю, який кошмар мені сьогодні насниться.
Тааак. Тут складний випадок. Як ми бачимо, патріотизм не рятує від психічних розладів, хоча я не буду заперчувати, що часом слухаю записи Іларії і мені подобається. Я буду продовжувати слухати, але цей образ не скоро зникне з моєї пам’яті.
Виженіть стиліста, будь-ласка.
Я там вчора читала, що зник Золотий батон.
Так от же він!
По половинці на ногах дизайнера.
фото (с) jetsetter.ua
Іноді вулицями Києва ходить око Саурона.
Фото нечітке з переляку.