КМДА продовжує нести маразм в маси. Сьогодні відзначився заступник голови КМДА Анатолій Голубченко: “Ми всі посольства попередили, що фани купатися не повинні. Це не тому, що пляжі не готові, а тому, що він вип’є 300 грам, стрибне й потоне, а потім розповість, що у нас пляжі не готові. А це ж різні речі: потонув п’яний і неготові пляжі“.
Угу, потоне, а потім розповість.
в україну іздалека
фанати прямують
зрозуміло шо безпека
їхня нас турбує
пильнувать за ними надо
у чотири ока
репутація у влади
і так невисока
а случицця недайбоже
із кимось нещастя
то газети нас ворожі
розірвуть на часті
і тому дає пораду
фанатам футболу
замглави міської ради
голубченко толік
єслі виїдеш за місто
дето на природу
вип’єш водки грамів триста
полізеш у воду
і тебе покинуть сили
стерпнуть руки білі
і поглинуть твоє тіло
дніпровії хвилі
то лежи там як годиться
і не вздумай даже
заявлять шо у столиці
не готові пляжі
вірш © diversey_ua
Нова рубрика. “Здивування дня”.
Не можу не поділитися класним відео про новий “творчий” (дуже творчий) доробок Віктора Павліка.
Клуб екс-гітаристів Іво Бобула представляє! “Приречений на любов” – крута пісня. Наспівуємо її вже тиждень. Справжній хітяра!!! Але той, хто робив аранжування – надурив Віктора Павліка. Бо обробка повністю стирена з Muse, а відеоряд режисер Шурубура підглянув у Nightwish. Ну, і місцями схоже на “Океан Ельзи”, хоча тут уже невідомо, хто в кого вкрав… Дивіться самі)))
відео © Kutiepov
Ну раз ми вже почали говорити про мистецтво, то я продовжу цю тему. Тим паче, я знайшла таке мистецтво, яке ще й пов’язане з найгарячішою на сьогодні темою – футболом.
А чи не почати нам цей чудовий день з поезії?
Меня нет. Нет в твоей жизни.
Я в ней есть, но лишь для себя.
Любовь к матери, может, Отчизне
Волновали в прошлом дитя.
Я готова служить тебе тенью,
За край неба с тобою пойти,
Но и там для меня в своей жизни
Не найдешь ты местечка в пути.
А тепер поясню. Вчора по дорозі додому я побачила лайтбокс з отаким от чудом. Про чудо чула вперше, а ім’я було таким надзвичайним (це ж треба “Ирэн Лэнтиджини”), що довелося собі записати в телефон, щоб не забути її погуглити.
І знаєте що? Тьолку з лайтбоксів на Хрещатику, яка вже встигла засунути анонс про свою “книгу” на УНІАН гугл знає всього лиш 10 раз (плюс-мінус). Але навіть та інформація, яку я знайшла вражає.
По-перше, не можу не процитувати реліз присвячений книзі: «Мой Мистер Судьба, или 9 месяцев» — это история молодой девушки, которая мечтает встретить свою Любовь. Вглядываясь в лица прохожих, фантазируя и представляя образ любимого, его черты характера, она действительно встречает мужчину, которого рисовала в голове. Через два дня после знакомства с ним, она уезжает в Москву. К чему приводят спонтанные решения и эксперименты по самовнушению? А что если Ваш любимый не совсем тот, за кого себя выдает? Что если из героя девичьих грез и фантазий он превратиться в антигероя? Девушки любят плохих парней, нас притягивает к ним как магнитом. Но стоит ли игра свеч? Каждая из нас ищет и находит свои ответы.
В наше время почему-то многие привыкли жить на полутонах, скрывая свои истинные чувства и эмоции за ложными масками. В погоне за общепризнанными трендами, мы забываем, что счастье не в материальных ценностях, а в желании любить и творить. Жизнь – удивительная вещь и в ней все меньше места должны занимать антигерои…
Але найпекельніше не це! Найпекельніше те, що Ірен вирішила не зупинятися лише на друковоному варіанті книги, а також планує випустити аудіо-версію, що є досить іноваційним підходом для популяризації корисної суспільної літератури. Письменниця також розповіла про те, що передуватиме книзі невеличкий фільм за ії мотивами. А, також, планується подання картини на цьогорічний Бієналє у Берліні.
Ну да Камалія у нас уже їздила на Каннський кінофест з “Мужем моей вдовы”. Хоча ця дама не претендує на славу Камалії (хіба таке можливо), вона збирається стати українською “Оксаною Робськи”. Знаєте, тільки цього нам не вистачало. Маю надію, що у неї менше бабла і це все ненадовго.
Ну і ще вона пише вірші. Один ви вже прочитали, другим я хочу закінчити цей запис.
Бог дал нам жизнь, способность мыслить,
Наполнил красками биение виска.
И лишь от взмаха нашей легкой кисти
Зависит правильность дальнейшего мазка.
Я дуже радію коли бачу прес-релізи подій з назвами накшталт “ArtGrand-Show”, тому що такі назви мене ніколи не підводять, а дарують справжнє пекельне пекло якраз варте того, щоб викласти його сюди. Коротше кажучи, що я вам розповідаю. Оп!
Розинську вже не зупинити. Тепер вона думає, що тролить даїшників, а насправді тролить сама себе. Ну нащо вона проводить усі ці “документальні” експерименти? Скажу словами Розинської “I don’t understand nothing”!
Між іншим, мені здається, що Наталка може зробити нічогеньку кар’єру у озвучці порнофільмів, причому виключно за рахунок фрази “I need help”.