АМБ: Трагедія, хайп та видовища, “какая разница”, закриття UATV
Ми живемо в банановій республіці наповненій екскрементними думками заради хайпу різних чмів і чмяток, але какая разница, главное чтобы было заасфальтировано. З вами перший АМБ року,...
Весела сімейка
Як ви думаєте, Борисюк сам так вдягається чи під керівництвом? Ну принц!
Новорічна ялинка
Ви, мабуть, уже повикидали свої ялинки? Не переживайте, ось вам на рагулях її замінник, така ж різнокольорова і завішана іграшками.
туші, тєні, фарби,
олівці і краски…
ето кукла барбі
чи посмєртна маска?
бабочок немало
у нєйо на шиї,
а цицьки сховала –
відно, нєбольшиє
постаравсь художник,
виконав роботу –
упізна не кожний,
хто оце на хвото
ті ж, що нас читають,
угадають швидко
сумнівів немає –
МОНРО-ТРАНСВЕСТИТКА!
фото © starlife.com.ua
вірш © diversey_ua
Україна сильна!
Гігантоманія наших кандидатів у президенти протягом кампаніїї 2009-2010 сягнула небувалих висот, і мені здається, що можна вже зав’язувати з пафосними закликами і лозунгами на бордах, а просто вішати свою фоточку (для краси) і дописувати “А у мене он скільки бабла є!”
Цю фотографію я взяла з дуже цікавого поста в жеже. Раджу зайти почитати будівлю, на якій Юля розмістила свою політичну агітку. Це будівля Львівського Автобусного заводу, фасад якого, за рахунок освітлення білборда виглядає пристойно, а от середина – отак:
Кльово мабуть почувати себе достойним кандидатом, розвішуючи плакати на руїнах (і в прямому, і в переносному значенні цього слова).
фото © tak-gena.livejournal.com
Бєрьозка
На мою думку фотосесії співакам необхідні для того, щоб показати себе ще з кращого боку. От і робимо висновки стосовно того, що саме хотіла сказати своєю фотосесією Катя Бужинська.
фото © e-motion.com.ua
Гость із будущєго
Благодійність творить людину – людина творить благодійність.
Знаєте, яка держава, така й благодійність. Богдан написав цікавий пост про благодійника Святослава Вакарчука (хоча я б концентрувала увагу не на Вакарчукові, а на тих, хто працює на його проект). Він започаткував ініціативу “Люди майбутнього” (ну це стара новина) і, незважаючи на пафосність назви, саму ініціативу пересрали виконанням – діти з дитячих будинків отримуютьу подарунок такі перлини літератури як “Клокотала Україна” Петра Панча і “Беспокойная старость” Леоніда Рахманова, а якщо простіше, то нікому не потрібну букіністику, яку легко можна придбати кілограмами за п’ять копійок.
А взагалі благодійність на вищих (так би мовити елітних) рівнях у нас відбувається найчастіше за трьома сценаріями:
або, як у випадку з “Людьми майбутнього”, жертвують щось недороге, а якщо чесно, то нікому не потрібне (простіше подарувати, аніж викинути);
або, як у випадку з Губською чи Січкар, проводять безглузді акції, типу “Монологів вагіни” та продажу розмальованих свиней, які перш за все передбачають фактор “себе показати”. Відмінною рисою подібних акцій, мені здається, є те, що на їхнє поведення витрачається більше коштів, аніж потім збирається по факту;
або, як у випадку, наприклад, з Пінчуком, крадуть достатньо грошей, щоб потім невеличкий відсоток витрачати на благодійність і створювати собі позитивний імідж – купувати індульгенцію одним словом. А потім вони ще й рейтинги найбільших благодійників роблять, щоб в черговий раз насолодитися самими собою.
Доречі, одним з ініціаторів конкурсу “Благодійника Року” є Фонд Катерини Ющенко. Та ще благодійниця, яка вже котрий рік будує “Дитячу лікарню майбутнього” і ніяк її не добудує, зате в конкурси грається.
Або ще цікаве. Кілька років тому перемогу у номінації «За внесок в розвиток благодійництва в Україні» отримав Надра Банк. Хотілося б почути думку тих громадян, які завдяки цьому банку теж стали благодійниками, бо не можуть забрати звідти свої гроші.
Ну і щоб трошки пом’якшити інтонацію посту, викладаю віршик на цю тему:
вакарчука святослава
знає усенька держава
вміє він гарно співати
навіть побув депутатом
зараз йому захотілось
здєлать хорошеє діло
книг назбирати багато
і по дітдомах роздати
звісно не дали пропасти
мислі цій ентузіасти
такшо на празнік рєбьонка
легко була вже тищонка
але від асортимента
втратилась важность момента
в ящику можна побачить
книги не зовсім дитячі
може їх три, може триццять
підуть усі на полиці
“про бєспокойную старость”
книжка – найкращий подарок
от для девятого класу
єсть “гєрой нашого часу”
вдруг є в дітдомі індіго –
їм підійдуть такі книги…
дітям в дитячім будинку
книжку потрібно з картінкой
чи про веселі пригоди,
сказочки разних народів…
пхати не треба їм “ліпу”
думая: “схаває піпл”
діти це й є наше ф’юче
треба готовитись лучче
вірш © diversey_ua
“Гламур”, “Еліта”, “Ексклюзив”
Прекрасне зображення того, про що ми всі тут пишемо.
© Сергій Хохол
via blogkozina.livejournal.com
