АМБ: Трагедія, хайп та видовища, “какая разница”, закриття UATV
Ми живемо в банановій республіці наповненій екскрементними думками заради хайпу різних чмів і чмяток, але какая разница, главное чтобы было заасфальтировано. З вами перший АМБ року,...
Чарівний світ мистецтва
Зараз я розкажу вам про новий спосіб долучення простих українців до чарівного світу мистецтва. Хоп!
Ну як? Мені здається, що уже споглядання однієї цієї фото ніхуйово так наближує кожного з нас до розуміння того, що є, а що не є мистецтвом, але йдемо далі. Нещодавно, всього лиш за якихось 150 гривень будь-який рівненчанин міг на власні очі побачити таїнство народження витвору мистецтва, саме стільки треба було заплатити, щоб потрапити до ресторану, де відбувалося це дійство.
Данон і шансон
Останні два дні відкриваю для себе з нового боку компанію “Данон”. Спочатку вони непогано так покращили станцію метро, покривши її несамовито яскравим блювотинням реклами свого продукту від чого його одразу хочеться побігти і купити.
Хоча тут ще більше запитань до наших товаришів з метро, які уже чого лише не роблять, щоб зробити метро окупним (ха-ха): і пускають потяги з більшим інтервалом, так що навіть у нормальний час почуваєшся там як у консервній банці, і монітори встановлюють, що крутити там кліпи Ангелії (сама бачила), і заклеюють оракалом стіни так, що маєш всі шанси отримати психічне захворювання. Та все ж Данон теж не святий. Мені здається їм теж треба не менше дбати про те, щоб реклама не дратувал, а надихала купити.
Так от, так ніби цього було недостатньо, сьогодні зранку я ще й почула оду Данону у кращих традиціях шансону. О Боже, ці люди є дотичними до постачання нам молочних продуктів?
Как все начиналось Данон Украина from Marmuletka on Vimeo.
Краса і стиль
Хотіла давно написати – чесно-чесно, я не шукаю спеціально рагу.лів, вони самі мене якось знаходять. Ну от, наприклад, я тут побачила у фейсбуку рекламний пост соціального проекту, який обіцяє “Красоту и стиль сделать доступными в жизни реальной женщины, будь-то мама, жена или бизнес леди“.
Ну ви розумієте, логічно, що я зайшла подивитися. Не буду писати назву соціального проектуа, покажу лише фоточки тих, хто вже отримав таємні знання про те, що таке краса і стиль. Слів бракує. Особливо красу підкреслює вишукане оформлення фотографії.
Телезірка: найкращі
Знаєте, чесно, я навіть спробувала подивитися всю церемонію. Не змогла. По-перше, не розумію, хто той клоун, який був ведучим на пару з Ольгою Фреймут і чому він взагалі може бути популярним (інакше як його туди поставили) з такою манерою триматися і промовляти слова. По-друге, “іх-хі, хха-ха, ііі-іі”. Ну ті, хто бачили зрозуміють, ті, хто не бачили, краще й не знати. По-третє, краса. Можна заробити рак очей.
Тож премія переконала мене у тому, що я правильно роблю, що не дивлюся телевізор, а дивлюся веселі картинки без звуку, бо до картинок можна приписати будь-яку озвучку що я зараз і зроблю.
Бідний хлопчик, таке враження, що він іде на Голгофу, з іншого боку, а яким може бути враження, якщо його міцно тримає Кароліна, яка виглядає кремезнішою за хлопчика.
Vivа Найкрасивіші: версія рагу.лів
Церемонія премії “Віва Найкрасивіші” цього року теж не підкачала. Тему цицьок розкрито, хоча я б не сказала, що вдало. Якщо ви морально до цього готові, запрошую читати далі (хоча не впевнена чи я готова морально усе це коментувати).
Ну бо як скажете коментувати такі модні експерименти. Якщо відкинути той фактор, що публіка активно готується до такого плану подій (інакше б у них не виходило так жахливо), то скидається на те, що ж сукнею сталася якась прикрість і її власниця спробувала прикритися слюнявчиком з перлів.
Макак випустили в кіно
Доброго ранку. Сьогодні на вас чекає чимало потрясінь, тому пропоную почати з розминки. Як я вже відмітила у заголовку, в нашій країні в кіно можуть ходити навіть мавпи і це не може не викликати гордості за нашу передову державу!
Пропоную насолодитися фотографіями.
“Вижу сиськи и уверенность возвращается!”
“Тиждень” продовжує досліджувати життя дітей наших слуг народу та і самих слуг народу не оминає. Я вражена. Який геноцид… ой, тобто, генофонд!
Не можу не відмітити дочку комуніста Сергія Топалова: «Когда я теряю уверенность в себе, я просто смотрю вниз. Вижу сиськи и уверенность возвращается». Залишається лише позаздрити. Дивіться і заздріть!
