Вас так багато підписалося на рагу.лі останнім часом, що я хочу знову пояснити свою позицію, бо бачу мотивації мені приписують різні: від банальних заздрощів до глибоких психічних розладів.
Все не так, просто я в якийсь момент зрозуміла, що немає в Україні ресурсів, де сраку називають сракою і навпаки є купа ресурсів, де сраку оспівують хитромудрими епітетами, щоб вкорінити в головах захоплення цією сракою (і це реально працює).
І от коли я це зрозуміла, то взяла і зробила рагу.лі на противагу проектами типу того, картинку з якого я додаю.
Ну це ж їбанутися можна, робити новину з факту, що якась там тьолочка, здобутки якої навіть описати ніяк не можна окрім як “сестра и бывшая жена сына экс-президента” (шо?) святкує своє 30річчя на якійсь там віллі.
Хоча для Ротшильдів це, без сумніву, велика честь, шо там казати, ггг.
Зараз я покажу вам еротику. Еротику в її мінусовому прояві, але що робити, яка вже є.
Так сталося, що час від часу деяким людям з альтернативним відчуттям прекрасного хочеться цим відчуттям поділитися. Причому дуже публічно. І взагалі-то я не маю нічого проти будь-яких девіацій до того моменту, як в ці девіації починають тикати обличчям більшу кількість людей, ніж самі фігуранти. У випадку, про який я розкажу зараз, обличчям в низьке і вульгарне тикали навіть дітей.
Отже, в Миколаєві пройшов фестиваль “Жага до швидкості”. Взагалі-то він про автомобілі, але хто ж їх помітить, якщо тут такий фон.
Дітям сподобалося, гадаю.
Їм же треба готуватися до суворого майбутнього. Ну іншої мотивації приводити свою дитину дивитися на двох лошиць, що труться об машину, я не бачу.
Якщо це і квітка, то якась чорнобильська.
Свято краси торкнулося Києва, короткочасно розпишнившися яскравою квіткою у серці світського життя України. Обрані з обраних зглянулися над нами і зібралися задля того, щоб у єдиному порусі зробити цей світ кращим і обрати найчарівнішу і найпринаднішу з українських білявок. Вершки еліти зустрілися і… збилися в “дохуя масла”, скажу я вам словами класика.
Так, я не могла написати все те, що вище всерйоз, але важко було стриматися після словесної акробатики типу “MISS BLONDE UKRAINE является искрометным и красивым светским мероприятием национального масштаба. Конкурс успел завоевать уважение среди селебрити и представителей прессы”.
Іскромьотним і красівим, понімаєтє лі!
Втім, не буду сперечатися, мене конкурс однозначно завоював. Це ж треба так стабільно, вже 8 років підряд проводити такий парад таких убоїщ, що навіть для цього блогу це занадто. Це якийсь особливий талант, як у царя Мідаса, який перетворював все на золото. Хоча тут інша субстанція, самі вирішуйте яка.
Організатори чомусь вирішили, що “В этот вечер блондинки шокировали публику и доказали всему миру, что именно они способны покорить сердце любого мужчины”.
Ну я не знаю. Можу погодитися лише зі словом “шокували” і заочно співчуваю тим мущинам, чиї серця вдалося здобути такою красою.
Таке явище як журнал “Завидные невесты” з’явилося у нашому досить викривленому просторі (викривленому з огляду на власне існування таких проектів) трохи більше року тому і я одразу зрозуміла, що це мої паціенти.
На перший погляд здається, що це видання про розлади психіки і хвороби хребта – дівчата у ньому позують часом в надзвичайно складних позах (наприклад – http://ragu.li/?p=21027), складається враження, ніби їх заклинило, так само як заклинило і їхні обличчя, що здатні складатися тільки у обмежену кількість “сексуальних” виразів, настільки осмислених, наскільки вони є природніми (тобто зовсім ні). Насправді ж це журнал про дам, які ступили на наступний щабель самореклами.
Найцікавіше, що у “ЗН” є своя аудиторія, тому що днями відбулася презентація аж третього вже випуску і якщо на перші два нашкребли хоч якихось подекуди більш-менш впізнаваних “завідних нєвєст”, то з третім не склалося від слова зовсім. Якийсь кооператив “Силікон і копита”.
Хоча “кому и кобыла невеста”. Зараз я вам їх покажу.
Гадаю, ви легко визначите, хто тут найзавидніша наречена.
Хочеш бути завидною, не так розкарячишся.
Достатньо було б просто повісити на дверях квартири “Тут живе довбойоб”, але деяким персонажам просто життєво необхідно розповісти про свою розумову недостатність якомога ширшому колу людей.
Вдалося.
Якщо ви думаєте, що шоу трансвеститів влаштовують лише в Дубаї, то вимушена вас засмутити.
Не розслабляйтеся, завтра десант страхітливої краси висадиться прямо в Києві, причому в реалі ж вони будуть без фотошопу, як ви розумієте.
Так, пристібайтеся до стільців чи на чому ви там сидите, зараз я вам покажу учасниць конкурсу краси “Міс СССР”.
Почну з плюсів. Плюс таких конкурсів у тому, що вони вчергове нагадують як це чудово, що все-таки СССР розпався. Мінуси у всьому іншому.
Взагалі не дуже зрозуміло чому організатори понабирали якихось відвертих пиздось і замість того, щоб їх по-тихому попродавати якимось напівсліпим і напівглухим (інакше бути не може) любителям краси, роблять це дуже публічно. Чесно кажучи, таку красу і такий цинізм (організаторів) варто було б приховувати, але ними нам трусять просто в обличчя, як перестаркуватий ексгібіціоніст трусить своїми горішками у темному парку.
Та досіть вже ліричних відтупів, перейдемо до діла. Відео я скоротила, бо навряд чи ви будете готові дивитися 10 хвилин, у нарізці не всі колгоспниці, бо мені було просто лінь, але тут найкращі і останньою ви побачите переможницю. До речі, я спеціально залишила відфотошоплені фото, щоб ви розуміли, наскільки реальність відрізняється від реклами.
Україна там теж щось забула, але, дивлячись на нашу, розумієш, що для неї будь-який шанс все може стати останнім. З іншого боку “Я представляю Україну тому що це найкрасивіша країна”, це вже перебір, треба було “Я представляю Україну, бо для цього мені треба було залишити країну і тепер вона найкрасивіша”.
І ще. Поки я монтувала відео, у мене вперше завис iMovie. Він теж не витримував.