Колір доріжки на ОМКФ – єдине, що видавало те, що це була червона доріжка, а так скидалося на те, ніби це виставка досягнень сільського господарства – голови колгоспів зібралися, щоб показати по-перше, розмах своїх гаманців, по-друге, свою невтримну несамовитість у стилі, по-третє те, що наша земля непогано годує (іноді аж занадто).
Думка про “Та шо ж це таке! Пороблено їм чи шо?” мене не відпускала. Наступного року пропоную організаторам разом з квитками роздавати бажаючим пройти червоною доріжкою бодай хоч якусь інструкцію, бо цього року навіть дрес-коду, здається, ніякого не було, ви це побачите з фоточок.
Зараз буде низька і висока поезія. Низька від мене.
Рюші
Кольору хрюші.
Висока від Ліни Костенко про весь чей червонодоріжковий рух:
Так хочеться якоїсь етики.
Пера, і пензля, і струни.
Якоїсь дивної поетики
в шляхетських німбах сивини.
Натомість маєм бздуру модню,
амбіцій вистріпаний рюш.
І чорний викид сірководню
з отруєних століттям душ.
Навіть курей-гриль запросили на закриття ОМКФ, а тебе, юзернейм, ні. От ти і казишся!
Вирішила на ніч вам своїх фаворитів не показувати.
Гадаю, буде досить одного “ока Саурона” (тут я зомліла).
А все інше завтра. Вам сподобається)
От якби я вам сказала, що загуглила тільки шо фразу “разговор с Дали”, ви б мабуть і не здогадалися, що це все заради рагулів, а не через мій інтерес до мистецтва. Просто передивляюся фото з червоної доріжки ОМКФ і переписуюся з другом:
– от нащо ти нагадав, тепер доводиться переглядати.
– знаєш, скільки штор я там бачив? і нічних сорочок. і дакфейсів. і одну бабу в якої губи – без перебільшення, третина обличчя. якщо ти готова сьодні це бачити – скажу ім’я))
– кажи (сказала я, хоча, як виявилося не готова була).
– Разговор с Дали – мені сказали, її так звати)))
І я загуглила. Виявилося, що її звати “Діалог з Далі”. І ось власне.
І мало того, що це жива істота, вона ще й була вчора на червоній доріжці ОМКФ, а отже кого там тільки не було)
Відео спеціально таке коротке, бо якщо довше, то в мозку відбуваються невідворотні зміни і все. Ви ж самі бачите.
Давно не бачила Віталіка Козловського.
Схоже, теперь у нас є своя Кончіта Вурст.
Ви ж не думали, що я закінчила катувати вас фоточками з червоної доріжки ОМКФ?
Почну з цитати однієї з читачок рагулів Ірини Касьянової:
“72 чиновницы, 23 депутатские жены, 15 it-girl, 20 дочек бизнесменов, 37 содержанок у папиков, 8 начальниц жэков, 57 валютных проституток, 45 просто блядей из Аркадии, 0 киноактрис, 0 продюсеров, 0 режиссеров – перед вами численный состав прошедших по красной ковровой дорожке на церемонии открытия одесского кинофестиваля!“
Дні Макдональдса на Одеському кінофестивалі.
Ой!
Мені здається після цієї червоної доріжки ми можемо робити свою локалізовану версію Pokemon Go. Ходиш по світським подіям і відловлюєш надто відверто виставлених напоказ “покемонів”.
Нарешті знайшла час сісти і повивчати публіку на червоній доріжці ОМКФ.
Перше враження таке – справжній переворот минулої п’ятниці стався не у Туреччині. Ось де приховалася міжнародна загроза здоровому глузду та світовій психічній врівноваженості.
Деякі гості неприховано несли свій стиль в маси. Максимально неприховано. Відкрито таким же чином, як і рот фігурантки.
Часом червона доріжка скидалася на випускний у школі дівчат із затримками у розвитку. З затримками тому що вік у дівчат такий, що який вже тут випускний.
Зізнавайтесь, ви теж скучали за неповторним стилем Ірени Реонольдівни?
Я тут дещо підохуїла від того, що деякі дами навіщось розміщають на світських сайтах фотозвіти з дня народження своїх дітей. Я дітей намагаюся не зачіпати, тому писати про це не буду, але амбіції таких мамів засліплюють (амбіції і стриптизерське взуття, якщо точніше, уважніше роздивіться фото).
Додам ще, що темою вечірки було Задзеркалля, тож гостей запросили відповідних (кому цікаво, лінк в коментах).