В оренбурзькій школі зробили постановку, з темою якої мені важно визначитися. Можливо, це парад перемоги з георгієвськими стрічками, а може ода педоведмедику. У всякому разі видовище варте уваги, хоч воно і не для слабких духом.
Це був тізер, якщо у вас є сили на повну версію, то ось вона.
Великдень – чудовий привід надати своїм співвітчизникам можливість передавити одне одного.
Гівна на лопаті, як виявилося, було не достатньо і тепер “нейвеличніша” і “найдуховніша” нація в світі організовано шикується біля вольєрів, щоб отримати шматок паски на пластиковій тарілочці. Вдавитися готові в усіх сенсах цього слова.
Коли я бачу такі знімки, то мені хочеться бачити ще й симетричну відповідь, де депутата Дубиневича розчепіреного в такій же позі тримає у лапах ведмідь, наприклад.
Ну або уявить собі фото, на якій замість голів тварин голови наших слуг народу. Дуже позитивна картинка вимальовується.
Дмитро Мєдвєдєв додає нових смислів фразі “гарний як намальований”.
Жоден політик РФ не тішить мене своїм виглядом так, як це робить Дмитро Анатолійович, хоча б тому, що далеко не кожен може собі дозволити при таких даних одягатися як персонаж мультфільму.
Ну просто якийсь Капітошка російської політики.
А в Москві тривають модні покази. Вони там намагаються “вивести одяг, що став предметом історії, поза межі політики і поля ненависті, в якому ватник став познакою зарозумілої наруги над пам’яттю та історією окремо взятої країни“.
Це я не придумала, це правда так пишуть.
“Окремо взята країна” немилосердно приголомшує.