А в Москві тривають модні покази. Вони там намагаються “вивести одяг, що став предметом історії, поза межі політики і поля ненависті, в якому ватник став познакою зарозумілої наруги над пам’яттю та історією окремо взятої країни“.
Це я не придумала, це правда так пишуть.
“Окремо взята країна” немилосердно приголомшує.
А в Москве все еще “дают” моду. Они там пытаются “вывести одежду, ставшую предметом истории, из политики и поля ненависти, где ватник стал ярлыком высокомерного оскорбления памяти и истории отдельно взятой страны“.
Это я не придумала, это правда так пишут.
“Отдельно взятая страна” безжалостно поражает.
Мне кажется, по теме девиаций в отношении к еде в России можно написать неплохой научный труд.
Вот это, например, торт декорированный похоронкой. Просто в Красноярске прошел конкурс кондитеров по приготовлению и оформлению тортов к 9 мая. Я не знаю, что еще добавить.
У Москві приготували найбільший в світі холодець. Драглі по-нашому.
По-перше, виглядає очікувано погано. По-друге, цим змаганням за все “найбільше” варто покласти край, з подібними розладами ліпше звертатися безпосередньо до лікаря. По-третє, в світі. Відкрию таємницю, для багатьох у світі желе з м’яса виглядає як незбагненна поїбень, яку навіть спробувати страшно. Його так і сприймають як “желе з м’яса”. І здригаються від одного виду, підлаштовуючись під тремтіння цих самих драглів.
Так що так, у Москві приготували найбільшу незбагненну поїбень.
ЗІ. Мені тут підказують ще й по-четверте. По-четверте, піст.
В Москве приготовили самый большой в мире холодец. Хммм…
Во-первых, выглядит ожидаемо плохо. Во-вторый, с этими “самый большой” стоит завязывать, с этим лучше напрямую к врачу. В-третьих, в мире. Открою секрет, для многих в мире желе из мяса выглядит как неведомая хуйня, которую даже попробовать страшно. Его так и воспринимают как “желе из мяса”. И содрогаются от одного вида, в такт дрожанию этого самого холодца.
Так что да, в Москве приготовили самую большую неведомую хуйню, в общем-то.
ЗЫ. Подсказывают насчет в-четвертых. В-четвертых, пост.
Почну з російського – “В новом сезоне дизайнер выбрала тему ватника, руководствуясь желанием вывести эту одежду, ставшую предметом истории, из политики и поля ненависти, где ватник стал ярлыком высокомерного оскорбления памяти и истории отдельно взятой страны”.
Так от! Де? Де той український дизайнер, що обрав тему “укропа”, невинної рослинки, що стала “стал ярлыком высокомерного оскорбления памяти и истории отдельно взятой страны”.
Однозначно там пороблено.
Від гостей церемонії вручення премії YUNA у мене враження таке ж як від оцих двох фото.
Спочатку просто паморочиться в голові і темнішає в очах…
…а потім хуяк! і втрачаєш свідомість.
Я продивлялася фото і подумала, що мабуть головною умовою для всіх, кого запросили, було виглядати вульгарніше за Камалію. Особливо я втвердилася в цій думці, коли побачила господиню церемонії.
Якщо хто не в курсі, премію заснував Захур. І, здається, зробив він це, щоб переконати усіх, що в українському шоубізі жлобиха не лише його кохана дружина. Визнаю, Захуру непогано це вдається.
Але потім я побачила спину Камалії.
А потім ще й концертний костюм.
Новую антикризисную коллекцию «Бизнес по-русски» на Неделе Моды в Москве представил бренд YanaStasia.
Оуч!
Объясните, почему именно «Бизнес по-русски», а не «Гжель, хохлома и немного ЛСД»?
Блядь, блядь, блядь, блядь!
Помните в советских детсадах особо популярным (если не единственно возможным) было постельное белье “минздрав предупреждает”? Залежи ткани еще где-то остались, а минздраву стоит продолжить предупреждать. Психопатология бессознательного налицо.
Не показ, а набор парадоксов – блондинка, но с бородой, гопота, но в паетках