Дівчина місяця
Вчора у столичному клубі прости-Господи “Індіго” вибрали дівчину місяця. Як ви розумієте, зараз місяць грудень, тож відомроженість дівчат, мені здається, мала б бути вирішальним фактором. Навіть не знаю, як їм це вдалося зробити, бо дівчата усі були як на підбір.
“Человек, которого я люблю”
Зараз ви прочитаєте про модний показ. Приготуйтеся. Зараджаю вас на мужність цим знімком.
“Человек, которого я люблю”, так називався новий показ колекції від Тетяни Островерхової. Деякі моделі були виконані таким чином, щоб “чєловєк” одразу міг побачити, щ0 його люблять. Не сукня, а костюм “бойові соски”.
І знову йолка
Те, що революція гальмує розвиток країни, це зрозуміло, але, як виявилося, вона завдала просто-таки нищівного удару по бюджету міста! Ще б пак, для новорічної йолки вже все купили, можна сказати кинули основні бюджетні кошти на черговий шедевр, витратили ТРИ МІЛЬЙОНИ і маєте(!) народ не хоче йолку і тепер високотехнологічний каркас стоїть без діла. Три мільйони! Це ж можна було б ше один раз закупити партію каштанів, що висадити їх на Хрещатику під спалахами фотокамер, щоб лиш потім народ дізнався, що каштани ті, але не зовсім ті, та й позасихали за 2 місяці. Або можна було б зробити в 6 разів кращу йолку за минулорічну (хоча куди там краще, стільки фотожаб було, ніяка нова технологічна йолка уже не перевершить).
Але маємо шо маємо, тож ми вирішили увіковічнити цю трагедію у віршах. У якості ілюстрації додаємо зображення ідеальної білоруської ялинки, бо зображення ідеальної української так і не знайшли (пропонуйте в коментах).
на майдані у столиці
там же де обично
стали монтувати йолку
до свят новорічних
з виду тільки риштування
а підійдеш ближче –
кабєлів там кілометрів
сотні, даже тищі
а як краще придивитись –
боже, шо за чудо!
забезпечення програмне
там висить повсюди
вопшем в це зелене диво
вбухали немало
але сталась катастрофа –
прибігли вандали
й почали її ламати
люто, без пощади
бо їм треба, понімаєш,
строїть барикади
повитягували дроти
вкрали купу софту
і повісили натомість
прапор синьо-жовтий
чим нанесли непоправні
матер’яльні збитки
але гроші це дрібниці
найважніше – дітки
та заради тих, що вдома
сиділи з батьками,
тих, шо спали на майдані
беркут бив ногами…
Ну і нагадаю. Йолка – болюча тема. Я про неї минулого року теж трошки писала – http://ragu.li/?p=1370
Місіс Еуропа!
Щоб підтримати євроінтеграційні настрої у суспільстві хочу написати про одну з найєвроінтеграційніших подій минулих вихідних – конкурс краси “місіс Європа”, що пройшов в Одесі.
Одеса вона така. Столиця гумору:) І тому, щоб зняти усі питання, одразу скажу, що конкурс дійсно проходив серед жінок, бо так одразу і не скажеш, що це не конкурс, ну наприклад, трасвеститів.
Бридкі койоти стабільно бридкі
Коли у Київі відкрили “Бридкий Койот” я подивилася на фотозвіт і зрозуміла, що в нашому випадку назва аж надто буквально відповідає дійсності. Пройшло трохи більше 4 місяців і я випадково натрапила на фотозвіт з вечірки у тому ж “Койоті”. Ну що можу сказати. Стабільність вражає.
Міжнародний винний бал
В понеділок я написала про Vogue Cafe, у вівторок цей блог захопили головоногі молюски, тож у середу я хотіла дати вам змогу відпочити. Але ні! Не вийде, бо у нас тут нещодавно пройшов міжнародний винний бал. Міжнародний, мабуть, тому що поєднав народи Троєщини і Борщагівки. Цей стиль ні з ким не сплутаєш. Одним словом, традиційно, бал є бал і єбал. Я б навіть сказала “в’єбал”.
C’mon Vogue! – фотозвіт. Частина 2.
Гадаю, ви переконалися, що у випадку з вітчизняними тусовщиками слова “бомонд” і “еліта” перетворюється на назву хвороби, яка перетікає в цілу епідемію. Втім це не привід зупиняти спостереження і я пропоную вам переглянути другу порцію фото з колгоспної вечірки у Vogue Cafe.
Юлія Магдич – одна з моїх фавориток цього вечора – від одного погляду на неї мігрень на піввечора забезпечена. Та у неї і самої голова болить, хоч як “елегантно” вона не намагається це приховати.
C’mon Vogue! – фотозвіт
Все-таки добре, що в Києві відкрили Vogue Cafe. Це ж треба, вони вже першою вечіркою сковирнули такий пласт гламуру, що не на кожній “міс Україні” стільки побачиш. Правда, не дуже зрозуміло, чому кафе називається саме Vogue, а не, наприклад, Kolgosp. Мені здається, що якби доярок з якогось Червоного дишла запросили на гламурну тусівку, то вони якраз би десь так і вдяглися.
Власне інвестор проекту і подала приклад. З образу видно, що їй насправді хотілося б відкрити недорогий бордель (хоча… кхм) і бути там головною “мадемуазель”, інакше цей розкішний образ і віковий макіяж я пояснити не можу. А їй же всього 26 (+/- 1) років…
Донецькі дні моди. Асорті. Частина 3.
І як би ви не хотіли цього уникнути, я все одно подарую вам естетичний оргазм третьою заключною частиною фото донецької моди.
Донецькі дні моди. Асорті. Частина 2.
Особливої уваги на серед інших показів вартує показ-перформенс організований, вочевидь, за підтримки якогось місцевого меблевого заводу, бо на подіум винесли крісла.
У кріслах красиво сиділи моделі: він у костюмі “зоряного-уже-не-хлопчика”, вона у сукні, з необачливо розміщеною діркою спереду, необачливо тому, що через ту дірку зрадницьки втекли груди. Ну я б на місці грудей теж образилася за такий ансамбль і втекла.
