Ой, ти русява наречена, сяйво смутку золочене…
Ну що ж! Зранку одразу ж хочеться вас освіжити і розбудити “свіжим” і “яскравим” образом сіверодонецької нареченої.
Так-так, вона взяла участь параді наречених, тому ким же їй ще бути. Дама примудрилася ніхуйово виділитися з натовпу, хоча в натовпі було ще доста цікавих персонажів. Чекайте, зараз про них напишу.
фото © severodonetsk.io.ua
Пиздаускас року
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Ну і на завершенення давайте згадаємо пиздаускас року і зрозуміємо, що нічого не змінюється і це сумно.
***
“Видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться, і такий звичай дозволяє носити крадену назву. Але я, щиро кажучи, дивлюся на такі речі трохи інакше. Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину“. Це Мольєр і до сучасного українського бомонду вищенаведені рядки можна застосувати хіба що вибірково – “видавати себе за шляхетного тепер ніхто не соромиться“.
Уже 15-й рік поспіль всі ті, кого природа обділила елементарною порядністю і нагородила неприродним марнославством та рівноцінним йому баблом, мають змогу купувати собі звання “Людини року”, щоб додати його до постійно поповнюваного переліку регалій. Чи ригалій (?), тут же навіть не у правописі справа. Я не хочу сказати, що прямо кожен отримує цю нагороду виключно завдяки грошовим внескам в 100 тисяч чи близько того, втім глибоко співчуваю тим виключенням, яких вписують в історію, ставлячи на один щабель з абсолютними пиздаускасами…
Ті, хто цікавляться буквами, можуть продовжити читати тут, а для прихильників картинок я викладу весь квітник в ілюстраціях просто на рагу.лях.
Несамовите українське необароко
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
В принципі закінчення на “-алія” стало для рагу.лів фатальним. Ось ми згадали про Камалію, а ще є Карнавалія.
***
На днях відбулася подія, яку деякі дурналісти називають “українським необароко”, я ж це назву традиційно несамовито жахливим видовищем (про Карнавалію ми вже писали раніше). В даному випадку тішить лише те, що з будівлі КМДА подію перевезли до будівлі залічничного вокзалу і це дає нам надію на те, що наступну Карнавалію вивезуть за межі Києва і таким чином зникне ще один привід червоніти за столицю.
дєвіца в …дє, а коса на уліце
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Одною з найепічніших вечірок я і зараз вважаю вечірку в Патіпа.
***
Я давно не була в нічних клубах і мабуть дарма, тому що – як я сьогодні побачила – рівень видовищності перформансів, які продумують, щоб розважити і привабити відвідувачів, вражають. В принципі, найчастіше ми намагаємося написати про рагульство, а тут проста розпустність і брак адекватності, але втім я хотіла б, щоб і ви ознайомилися з тим, як на думку власників клубу Патіпа виглядають вдалі вечірки.
Що можна робити з цією штукою? Прошу прибрати дітей від екранів.
Сучасний аристократизм
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Потроху рагу.лів обростають різними темами, але головною все одно залишається питання “сучасного аристократизму”, бгг.
***
Отже, Glam Classic Fair або простими словами “об’єднання нового соціального прошарку успішних, спроможних людей загальною ідеєю сучасного аристократизму”.
Глінка з сумом дивиться на сучасний аристократизм і я до нього приєднуюся. У нас дуже люблять організовувати “грандіозні статусні заходи світового масштабу”, які на ділі виходять величезним пшиком, тому що насправді є нічим іншим як ярмаркою марнославства. Від подібних подій я нічого не очікую, окрім хіба що можливості написати черговий пост на рагу.лі, от і Glam Classic Fair абсолютно заслужив своє місце на сторінках цього блогу.
Конкуср краси
Сьогодні у мене ранок почався не дуже добре, випадково надибала на конкурс краси “Міс Ірпінь”. Гм, ніби Ірпінь, а скидається на те, що це міс Чорнобиль, так все похмуро, страшно і дівчинку, у якої радикуліт, жаль.
Хоча, в принципі, фото дуже непогано відображає справжню сутність українських конкурсів краси.
Між іншим, поки писала цей пост, два рази ледь не написала “конкуСР”. І знаєте, це слово ілюструє реальність навіть краще!
фото © anturazh
Гольф на шпильках
У нас все вміють перетворити в “блядство”, в прямому чи переносному стилі. От і гольф у нас не просто гольф, а “гольф на шпильках”. Символом “турніру” є жіночик рот з м’ячиком, що вже ніхуйово принижує жінок. На всяк випадок додам, Віктор Павлік, до символів “гольфу на шпильках” не належить, він просто вліз в кадр.
Ще один очоєбний показ
Як я бачу, Айсіна вам сподобалася, але не Айсіною єдиною живе українська мода – ще є таке явище як Олена Вінярська, жінка, яка помітна в багатьох планах.
Скажи мені, хто твої клієнти, і я скажу, який ти дизайнер
Юлія Айсіна творить уже 10 років і ось нещодавно вона вирішила відсвяткувати цей ювілей зі своїми найкращими клієнтами. Вийшло непогано. Скажи мені, хто твої клієнти, і я скажу, який ти дизайнер.
