Зараз буде злий пост і я дуже прошу вас утриматися від боді-шеймінгу (критики дівчат за зайву або не так розміщену по тілу вагу), тому що справа взагалі не в цьому.
Мені надіслали фото з чергового конкурсу, що проходить у Вінниці. Я видихнула і зрозуміла, що ці м’ясофабрики мене дуже виснажують, тому що вони проходять по всій країні ледь не щотижня, тьолочки на них біжать аж підскакують, тому що кожна вірить, що до Голівуду після перемоги рукою подати, а як ні, то пісєчка зростає у вартості з кожним титулом, а проводять ці конкурси їх зазвичай люди… ну ви там побачите на фото.
Це фото для привернення уваги. Ви точно зачепитеся за нього оком тому я його і поставила.
Українські конкурси краси, безглузді та нещадні. В першу чергу тому, що роздягають навіть тих дівчат, яких мали б відсіяти на першому етапі. Чим це пояснити? Окрім як неадекватністю організаторів, я не знаю як.
Коли я дивлюся на знімки відборів на конкурсах краси, я усвідомлюю, що на фото не я, але соромно від видовища чомусь мені.
І тут головне.
Чомусь в жюрі в регіональних конкурсах краси суддями виступають такі прекрасно круглі люди, які чомусь вирішують, що саме вони достойні судити купу юних дівчат у купальниках. Вони погоджуються на суддівство в цьому конкурсі не завжди адекватних представниць слабкої статі і роздягають навіть тих, з ким і в одязі все зрозуміло.
Вони добровільно пробивають дно і переконана, що при цьому почуваються абсолютно нормально – ну а шо такова пасматрєть на тьолочєк в купальнику, щоб потім одній з них дати титул, який за великим рахунком нічого в її житті не вирішить.
Оххохххооо!
Премія “VIVA Найкрасивіші” повертається! Це така премія, у відбір якої запрошують усіх підряд, щоб було достатньо і складался ілюзія вибору, а потім публіці треба вибирати. Публіка вибирає, причому від такого широкого діапазону публіка буває трохи не в собі, тож найкрасивішим може стати хто завгодно. Одного року найкрасивішим навіть став Володимир Зеленський.
Так що з досвіду скажу, що я не дуже вірю в те, що “оні создают красоту жизні”, але все одно конкурс цей дуже люблю. Саме тому я полізла з старі фоточки, накопичені рагу.лями за той період коли конкурс ще існував (а припинили його проводити після еволюційних подій) і вирішила освіжити і свою, і вашу пам’ять про красу яку несе “VIVA Найкрасивіші”. Краси немало.
По-перше, я люблю цей захід за блиск і розкіш.
Руки здогадайтесь чиї. На К починається і чи треба казати, що на Я закінчується.
Важко повірити, але цими ж руками звізда користається відриваючи туалетний папір, наприклад. Ну це я так, для контрасту.
Статуя “Свободи від почуття міри”.
Навіть якщо ви не надто красиві, у вас завжди є шанси виділилися на червоній доріжці, щоб повстати в образі втікачів з курятнику і борделю водночас.
Які тільки бали не виригує з себе Україна!
Астанавітєєєєсь!
У Дніпрі он пройшов Перший ріелторський бал. Фоточку бачила поки що тільки одну, але вона ідеальна для ілюстрації вічного протистояння очікування і реальності.
Додам до попереднього посту, бо не всі зрозуміли посил та й я не змогла його артикулювати, надто була вражена.
Мене приголомшило те, що жінки виставлені як м’ясо (м’ясо і бояришнік, якщо вже бути чесною в оцінці) не бентежили ні учасників процесу, ні самих жінок. Я не ханжа, я знаю, що люди їбуться, ходять в стрип-клуби, що є бляді і чоловіки, яким інакше і не дають. Як на мене, то єбіться хоч з пилососом (головне згода сторін), але трусити цим аж так – верх цинізму і нестача базових людських цінностей, причому простих, типу поваги до себе і інших.
Говорити про те, що це виставляють як професійний захід і що на нього чомусь купують квитки за $270, я навіть не хочу, бо ми живемо в світі, де люди на повному серйозі роблять танки з гімна. Так просто сталося, що в епоху інтернету калоїдів просто стало краще видно. Але це не робить пожирання калу нормою.
А фоточка для привернення уваги. Вона з одного з моїх давніх постів про подію десь того ж штибу.
Так, це петарда в сраці. Повний феєрверк.
Все почалося з того, що залізла читати повідомлення від вас (всім дуже дякую, що пишете) і відкрила один лінк.
Не знаю, що це я таке побачила, але знаю точно, що Одеський бал блякне і тьмяніє поруч з цим, скажемо так, злетом проктологів.
Насправді це зовсім не зліт проктологів, а антиконференція з неочікуваною і оригінальною назвою “Антиконфа”.
Темами заходу оголошено “SEO, CPA, CPI, трафік, CPL, SMM” та інше блаблабла, але насправді це була зустріч чуваків зі спермотоксикозом і тьолочок, які нещодавно відбілили анус і готові це всім демонструвати.
Видовище не для слабких духом.
Щоб ви зрозуміли концепт, я його скопіюю.
“Нам надоело, что целый день приходится ждать афтепати. Поэтому мы решили, что курить кальяны и пить алкоголь можно будет сразу в аудитории. При этом, конечно, придется слушать доклады. Мы знаем, что на первые доклады после препати никто не поднимается, поэтому собираемся с 11:00, а начинаем ровно в 12:00. Но это не все, чем удивит вас первая антиконференция. Целый день и вечер в зале будут работать массажистки для тех, кто сильно устанет слушать, курить, есть и пить. Но уставать на самом деле нельзя, потому как пиво будут разносить прекрасные девушки 🙂Вообще, красивых девушек будет очень много. Мы специально для этого их пригласили“.
Давно я не писала про справжню аристократію, але різдвяно-новорічний період зробив мені подарунок і от в Одесі знайшлися для мене і аристократія, і бал.
“І бал” не те слово. Зосередьтеся, приготуйтеся і тримайтеся.
Хоча що це я? До такого неможливо приготуватися. Така потужна картинка, що на балі були вони, а враження від перегляду такі, ніби психотропи споживала я.
Почну з того, що це був бал-маскарад.
Хоча, правду сказати, мені здається, що це був бал-цицькорад і в очах єдиного чоловіка в кадрі все написано.
Одеса місто морське, тож мені здається символічним і доречним те, що одна з аристократії (не забуваємо про це) вдягла костюм грудей, які от-от вийдуть з берегів.
Хоча більше я переймалася все ж з приводу дами в синьому, надто вже непевно виглядає ця ниточка, що стримує декольте.
Публіка була блискучою в усіх сенсах.
Ну як ви там, друзі? Вийшли на роботу? Важко?
Хоча кому зараз легко? Останні дні я займаюся систематизацією рагулів і готуюся до вручення премії “Рагуль року” у десятку номінацій і скажу вам, що це та ще травма (до речі, якщо у вас є пропозиції щодо номінацій і номінантів, пишіть в коментарях, у вас є кілька днів. Передивитися все за рік можна на сайті звичайно ж – http://ragu.li/).
А поки що хочу показати вам фоточки, які залежалися у мене ще з минулого року. Фоточки про моду і її споживачів. Як завжди красиво.
Український бренд Jeanne презентував капсульну колекцію, яка поєднувала в собі хутро, шкіру (в тому числі пітона) і гіпюр.
Ну ви бачите, все дуже багатообіцяюче. Кожен з цих матеріалів сам по собі дуже непроста штука, щоб не скотитися у вульгарність, але дизайнери вирішили, що якщо вже помирати, так з музикою і максимальним пушапом у моделей.
З іншого боку, подивитися на публіку запрошену на показ і все стає на свої місця. Для таких дійсно треба шити щось надзвичайне, бо інакше одяг ніхто не помітить.
Позашлюбна дочка спрею з рожевою фарбою і швабри Ліля Кіш – найкращий тому доказ.
Останній тиждень року такий останній тиждень: підбиваю підсумки року, ремонтую сайт, перебираю і назавжди видаляю невидане.
Видаляю, щоправда, не все, деякі знімки мають все-таки сюди потрапити.
Вручення Yunа. Це був лютий, рагу.лі тоді “були не ті” і я просто зберегла цю папочку і забула про неї. І ось вона тут як новорічний подарунок. З тих, що не знаєш кому передарувати, бо собі залишати страшно, а іншим не подаруєш, бо піклуєшся про їхню психіку. Втім, в вашу психіку я вірю.
“Твої губи – розтулена рана…”©
Мої очі від цього видовища теж.
Виїзне шапіто-шоу.
Гадаю, що бородата жінка десь поруч, просто не потрапила в кадр.
Ви не знаєте, що вдягнути у новорічну ніч?
Українські “дизайнери” поспішають вам на допомогу!
Завжди дивуюся як люди з мінусовим естетичним смаком влаштовують “академіі совєршенства” імені себе.
Наштовхнулась тут на модний показ “акадємії совершенства Наталі Єгоровой”. Господи, якщо це досконалість, то що ж тоді недосконалість?
На першій фоточці сама Єгорова, щоб ви одразу відчули потенціал.
Досконалість в чистому виді, на рівні різдвяної ялинки, з тією відмінністю, що для ялинки стільки прикрас виправдано.
З іншого боку, головне знайти фон і ти – досконалість!
Навіть якщо на тобі поясом шахіда вдягнені скельця з закосом під бирлянти.
Тепер перейдемо до модного показу.
Так, це вже він, а не візуалізація мультфільму “Мадагаскар”.