Бібліофіл

“Читати не вмів,
але біблію завжди тримав у руках,
дарма, що догори ногами,
і плакав у неї”

Карел Чапек

На сайті у Оксани Білозір є кілька її фото у домашньому інтер’єрі. Так от, дивлюся я на ці помаранчеві і сірі коробочки (чи що це?) і думку гадаю, а книжки це уже не модно? Чи книжки так зіпсують продуманий інтер’єр (“ялинка” у вазоні підібраному під колір блузки і сріблястий ангел на поличці), що краще їх замінити оцими незрозумілими конструкціями. Чи може це футляри для книжок, адже в книжках головне не зміст, а те, як вони поєднуються з інтер’єром і самою господинею? Гламурненько, одним словом, нічого не скажеш.

Як на презіка іменіни

Погляд вольовий,
і ноги пружні,
прикмети безусловні
соратниці по службі

Затмєва народний зір,
Це Оксана Білозір!
Маками укрита грудь,
Прихилився б хто-небудь

Хоч прикид і мімо каси
Но зато є віник класний!
У кульку мабуть компьютер,
Не чужіє всьо же люді

Кружева, рожеві рюші,
Одягнулася як хрюша
Щей зпереду щось стирчить..
Треба наш бомонд лічить

Ось у норкових воланах
Якась баба з самовара
Прижима к груді пакета
Ну а презіка всьо нету

фото Дмитро Амідов ТаблоID (tabloid.pravda.com.ua)

Багатосерійний серіал ДПС-Рагулі

Даішники іноді схожі на людей. Але дуже рідко. Найчастіше вони є прототипами наших парламентарів і зірок – тобто рагулями звичайними.

Фільм 1. Гриценко заплутався в усьому, в чому тільки міг заплутацця.

“Так я не поняв, ви штраф нєхотітє платіть ілі што?”

Манера розмови даїшника дуже нагадує нашого нового Президента. Смакуймо! 🙂

І український, і поет!

Ганна Герман про Чехова знає не з підручників.

Поки лідер обіцяв львів’янам геноцид, його тепер вже київська бойова подруга, а ще женщіна-пупок і навіть більше – женщіна-сосок, пояснила нетямущому електорату, чому з Фьодричем сперечатись не треба. Тому що літературу вчити треба не в школі. І тому що Чехов – він завжди був поетом. І завжди – українським. Слова пані Ганни варто чути – вона просто ідейниця, натхненниця і комсомол по ній досі плаче.

ТОМУ ЩО ЛІДЕР

Як справедливо помітив товарищ KONTROLFRIK, після цієї пісні Гринджоли повинні тіха завити в куточку. ТОМУ ЩО Ольга, яку шановне панство має змогу послухати нижче, вона: “тьолка ушлая, запроси прілічниє. расуждаіт как бландінка, но в прінципі лахічна”. Так от, Ольгине “вийду замуж толька за тібя – Я-Януко-овіч!” – це заявка на пабєду. І Ольгіну, і Фьодрича. І вона, Ольга, гідний кандидат на євробичення (якщо Ілащука технічно замінять після виборів, то і Васильку Лазаровичу буде гідна зміна).

ДАЙОШ ОЛЬГУ ЯНУКОВИЧ НА ЄВРОБИЧЕННЯ!

І тоді на Євробиченні Ользі складе конкуренцію лише Лава із її хітом “Вова, я люблю тібя любова!” дворічної давнини.

Танцюйте!

Я вже досить давно здогадувався що в нашому світі існує значно більше ніж три звичні виміри. Сьогодні отримав чергове підтвердження цієї гіпотези.

Укрпошта почала доставку електронних листів

Укрпошта почала доставку листів, відправлених в електронному вигляді. Компанія роздруковує їх і відправляє за вказаною адресою.
Принцип послуги наступний: охочий відправити листа на папері може зайти на сайт Укрпошти, заповнивши необхідні поля, ввести текст листа, і після оплати повідомлення лист буде доставлено за вказаною відправником адресою вже в друкованому вигляді. Для користування послугою потрібно мати банківську картку для електронних платежів, повідомляється в прес-релізі Укрпошти.
Ціну одного слова при цьому Укрпошта встановила на рівні 45 копійок, при цьому в повідомленні повинно бути не менше 30 слів.
(Кореспондент.net)

Немає жодних сумнівів, подібне нововедення вигадали люди, що існують в якомусь паралельному вимірі до всього іншого людства.

Насправді, ця феєрична ідея анонсувалася вже досить давно, але тоді, якщо мені не зраджує пам’ять, ціна послуги була значно гуманнішою і складала одну гривню за надрукований аркуш. А тут, певно, гроші сильно знадобилися і тепер лист відправлений по новомодній технології обійдеться в 15 гривень. (За тестового листа з тридцяти високоякісних матюків сайт Укрпошти запросив з мене 16 гривень 20 копійок.)

Тепер, запевняє нас Укрпошта, в нас є чудова можливість прямо з дому відправляти листи по Інтернету. Для цього нам потрібно лише декілька дрібничок: комп’ютер, Інтернет, смарт-картка “Національної системи масових електронних платежів” (що це?), кард-рідер, програмне забезпечення для проведення електронних платежів і трішечки грошей. Як бачите, все просто.

До сліз розчулив редактор тексту повідомлення, який турботливо розраховує кількість слів у тексті, і навіть має щось типу захисту від_економних_любителів_писати_без_пробілів. 😉

Проте в цього сервісу є і величезний плюс. Якщо допустити, що доставку організують не “як завжди” і лист буде друкуватися безпосередньо в поштовому відділенні отримувача, то нарешті цивілізовано вирішиться споконвічна проблема цікавих сільських листонош – їм більше не треба буде розпечатувати чужі листи для того щоб прочитати що в них пишуть. Але чомусь я майже переконаний, що по причині банального “людського фактора” напівелектронні листи будуть друкувати лише в певних відділеннях, а вже звідти як завжди – на собаках.

Боже, не дай їм довідатися про існування аськи.

P.S.
Рекомендую відвідати сайт Укрпошти і помилуватися тим, який маразм фінансується на державному підприємстві.

P.P.S.
Особисто я зміг придумати тільки одне раціональне виправдання існуванню цього сервісу – треба було якось освоїти фонди виділені на впровадження інформаційних технологій. А от вигадати хоча б один спосіб, як цим витвором можна користуватися з власної волі – вище моїх здібностей.

Руслана: тому що Баграєв (відео)

В продовження теми За кого вони не співали, публікую тут розмову Мустафи Наєма із Русланою Лижичко, що відбулась в ефірі ТВІ в рамках проекту ВИБОРИ-2010. Руслана як раз співала. І не просто співала – активно посміхалася до нас з рекламних плакатів маючи Україну в… серці. Колись вона співала ТАК! і ТОМУ ЩО. Саме тому, представляючи Руслану глядачам, Роман Скрипін анонсував її як “співачку, яка агітувала за Януковича”.

В студії Мустафи Наєма Руслана виглядала більш, ніж органічно – цей довірливий тон, ці емоційні звороти, ці активні жести руками, ці захопливі погляди – і все підкреслено майже інтимною атмосферою студії.

Емоційність проходить рефреном крізь всю розмову. Перше питання – скільки Руслана заробила на цій кампанії. І перша відповідь: “Ми зрозуміли, що фінансовий аспект не може існувати в цій кампанії… Ми будемо чекати на свої бонуси, дивіденди. Це буде у вигляді ефіру на телеканалах, радіо. Це, ми сподіваємося, що буде і подальший розвиток, і концертна діяльність. Але в цьому турі, ми домовилися, що фінанси не присутні “. А присутній в цьому лише “абсолютно емоційний аспект”.

Отака от відверта Руслана. Януковича вона не хоче бачити президентом – теж через “…свої людські мотивації…” Бо у 2004 році, коли після перемоги на Євробаченні її призначили радником Януковича, їй погрожували, що привезуть на зустріч з ним у багажнику, оскільки вона відмовлялася їхати.

І Ющенко її теж “кинув”. Бо використав її віру “найнеправильнішим, найнижчим, низьким способом”. Після чого Руслана більше не вірить  красивим словам і, як бачимо з її поведінки, вірить лише політтехнологам та депутату Баграєву, який і організував для Юлії Володимирівни цю співочу кампанію. А ще вірить Тимошенко. Бо та не боїться бути (!) скромною.

Чудова, одним словом, вийшла розмова, аж поки Скрипін таки не пригадав Руслані “спят кургани тьомниє”.

UPD: МОЯ ВІДПОВІДЬ УСІМ АНОНІМАМ – ОДНА НА ВСІХ, ЩОБ СТО РАЗІВ НЕ ПОВТОРЮВАТИСЬ

У політика прекрасним має бути все

Сьогодні досить прифигіла від бігбордів Людимили Супрун.

Питання – нащо так фотошопити собі усе (окрім волосся, яке і в оригіналі не схоже на справжнє), якщо всі і так знають, як ти виглядаєш?

 

Фото © zaks.ru, 10sotok.com

Україна сильна!

Гігантоманія наших кандидатів у президенти протягом кампаніїї  2009-2010 сягнула небувалих висот, і мені здається, що можна вже зав’язувати з пафосними закликами і лозунгами на бордах, а просто вішати свою фоточку (для краси) і дописувати “А у мене он скільки бабла є!”

Цю фотографію я взяла з дуже цікавого поста в жеже. Раджу зайти почитати будівлю, на якій Юля розмістила свою політичну агітку. Це будівля Львівського Автобусного заводу, фасад якого, за рахунок освітлення білборда виглядає пристойно, а от середина – отак:

Кльово мабуть почувати себе достойним кандидатом, розвішуючи плакати на руїнах (і в прямому, і в переносному значенні цього слова).

фото © tak-gena.livejournal.com

Гость із будущєго

Благодійність творить людину – людина творить благодійність.

Знаєте, яка держава, така й благодійність. Богдан написав цікавий пост про благодійника Святослава Вакарчука (хоча я б концентрувала увагу не на Вакарчукові, а на тих, хто працює на його проект). Він започаткував ініціативу “Люди майбутнього” (ну це стара новина) і, незважаючи на пафосність назви, саму ініціативу пересрали виконанням – діти з дитячих будинків отримуютьу подарунок такі перлини літератури як “Клокотала Україна” Петра Панча і “Беспокойная старость” Леоніда Рахманова, а якщо простіше, то нікому не потрібну букіністику, яку легко можна придбати кілограмами за п’ять копійок.

А взагалі благодійність на вищих (так би мовити елітних) рівнях у нас відбувається найчастіше за трьома сценаріями:

або, як у випадку з “Людьми майбутнього”, жертвують щось недороге, а якщо чесно, то нікому не потрібне (простіше подарувати, аніж викинути);

або, як у випадку з Губською чи Січкар, проводять безглузді акції, типу “Монологів вагіни” та продажу розмальованих свиней, які перш за все передбачають фактор “себе показати”. Відмінною рисою подібних акцій, мені здається, є те, що на їхнє поведення витрачається більше коштів, аніж потім збирається по факту;

або, як у випадку, наприклад, з Пінчуком, крадуть достатньо грошей, щоб потім невеличкий відсоток витрачати на благодійність і створювати собі позитивний імідж – купувати індульгенцію одним словом. А потім вони ще й рейтинги найбільших благодійників роблять, щоб в черговий раз насолодитися самими собою.

Доречі, одним з ініціаторів конкурсу “Благодійника Року” є Фонд Катерини Ющенко. Та ще благодійниця, яка вже котрий рік будує “Дитячу лікарню майбутнього” і ніяк її не добудує, зате в конкурси грається.

Або ще цікаве. Кілька років тому перемогу у номінації «За внесок в розвиток благодійництва в Україні» отримав Надра Банк. Хотілося б почути думку тих громадян, які завдяки цьому банку теж стали благодійниками, бо не можуть забрати звідти свої гроші.

Ну і щоб трошки пом’якшити інтонацію посту, викладаю віршик на цю тему:

вакарчука святослава
знає усенька держава
вміє він гарно співати
навіть побув депутатом

зараз йому захотілось
здєлать хорошеє діло
книг назбирати багато
і по дітдомах роздати

звісно не дали пропасти
мислі цій ентузіасти
такшо на празнік рєбьонка
легко була вже тищонка

але від асортимента
втратилась важность момента
в ящику можна побачить
книги не зовсім дитячі

може їх три, може триццять
підуть усі на полиці
“про бєспокойную старость”
книжка – найкращий подарок

от для девятого класу
єсть “гєрой нашого часу”
вдруг є в дітдомі індіго –
їм підійдуть такі книги…

дітям в дитячім будинку
книжку потрібно з картінкой
чи про веселі пригоди,
сказочки разних народів…

пхати не треба їм “ліпу”
думая: “схаває піпл”
діти це й є наше ф’юче
треба готовитись лучче

вірш © diversey_ua