Дякую за те, що ви зі мною!
Раптом захотілося подякувати всім, хто мені пише. Читаю невчасно, відповідаю через раз, пишу не про все, але дуже ціную і хочу, щоб ви про це знали. Це перше.
Друге. Все насправді страшніше, ніж вам здається. В моє поле зору потряпляє лише якась частина нашого національного спадку, з цієї частини (хоч я і зберігаю запасливо всі фоточки) відсотків 80 так до вас і не доходить. От навела тільки що порядок у папках (видаливши назавжди деякі з пластів місцевої культури рагульства) і маю надію, що з цього до вас дійде хоча б відсотків 30.
Зате то будуть відбірні. Ті, що в саме серце.
ГОЛОДОМОР: треба пам’ятати
Не хочеться на цю тему писати неприємне, але може це шось змінить.
Нашим політикам час зрозуміти, що останнє, що треба робити у сумні річниці, це вивішували свої фото з сумними обличчями, навіть якщо ви сходили до меморіалу. Вивісіть фоточку меморіалу, а не себе на фоні, раз вже так хочеться. Такі зйомки в нашій країні ще не навчилися робити добре навіть на рівні президента, не те, що на рівні починаючих політичних рухів. Виходить так неоковирно і неприродньо, що тепер я у стрічці бачу більше хіхіксів, ніж згадок про Голодомор.
Хоча нам треба пам’ятати, які страшні випробування пережила наша нація. Знати більше про селянські повстання, про Голодомор, як спосіб їх придушити, про 37 рік, який був не менш жахливим навіть на фоні недавнього 32-33, про людей, які до смерті мали мішок сухарів на горищі, хоча й жили вже в незалежній Україні, про те, що у 89 році у деяких областях, серед тих, хто досягнув пенсійного віку майже не було тих, хто народився на цій землі. Це не минуле, це частина нас зараз, інакше бути не може.
“В людей від голоду наставали глибокі зрушення психіки, здоровий глузд залишав їх, меркли природні інстинкти. Люди переставали бути людьми. Люди їли людей. Їли своїх дітей!!! Про це не раз розповідали нам дорослі, заклинаючи берегтися, не даватися нікому, не заходити в чужі хати, нікому не вірити…
За зиму 1932-1933 року в селі з’їли всіх собак, котів і щурів. Переловили ворон і горобців. Корови, свині, кози ще раніше були забрані й вивезені начисто. Щодня на цвинтар відвозили мертвих десятками. Нас, малих, це вже не лякало”.
Це уривок з книжки, яку тато дав мені коли мені було 10 років. В той момент бабуся вже трошки розповідала мені про те, що до них приходили якісь люди і забирали їжу, коли вона була маленька. Я не розуміла як це. Я досі не розумію як це, коли читаю цю книгу зараз, я просто про це знаю. І це страшний біль, але він необхідний.
Вся книга тут – goo.gl/cBDT8i
Революція гідності
Для мене Революція Гідності почалася з паралізуючого відчуття абсолютної безсилості і безпорадності і закінчилася вірою в дух і силу народу.
Друзі, продовжуємо лупати сю скалу кожен на своєму місці, змінюючи країну на краще навіть у незначних (вам може здаватися, що незначних) деталях. Ми вже знаємо, що можемо покладатися тільки на себе, але і останнє слово теж за нами.
Нагадаю вам про старий пост від 30 листопада 2013 року.
Євроінтеграційний курс Україні засяяв новими кольорами. Гадаю, більшість з вас уже бачили репортажі і ще подивиться не один.
Я ж хочу щоб ви подивилися просто цей маленький епізод і зробили для себе висновки. Мені здається, що не в натовпі, поведінка товстомордих мальчиків з кийками є набагато більш промовистою.
“А остальноє додумайтє самі”
Повне відео можете подивитися тут – https://www.facebook.com/
Почую кожного
Все, що ви хотіли спитати і соромилися спитати тут. Почую кожного.
UPD.
Дякую за питання друзі. Мені було цікаво. Фаворит – питання про груди, однозначно%)
На чиї питання не встигла відповісти продублюйте їх сюди, будь ласка, якщо вам критично.
“Перша українська хвойдарня”
Побачила, що у Львові відкривається “Перша українська хвойдарня” ну і там перепис мудаків, які тішаться, що жінкам не надто сподобалася ця назва, що це клятий фемінізм підняв голову і так далі.
Так от.
У хвойд статі немає, тож я дивуюся, чому ці мужички не приміряли образ на себе. Тим більше, якшо вже говорити про блядство, у деяких чоловіків це часто виходить краще навіть ніж у жінок, подивіться хоча б на наш парламент.
Картинок і лінків не буде.
Е-декларування
Чи можна якось описати ті почуття, які ти проживаєш, коли тобі серуть на обличчя?
Не думаю.
Сиджу читаю хаотично все підряд, шукаючи за словами “Ferrari”, “голова облради”, “кліп на пісню”. Наприклад, ввела кілька разів по черзі слово “благодійний”, “благодійна”, “благодійні” і “депутат” щоб дізнатися про благодійну діяльність наших депутатів. На диво, результати були, але у 99% випадків формулювання “благодійні внески” згадувалося саме як джерело доходу самих депутатів, а не їхні видатки. 1 останній відсоток – очевидне відмивання бабла.
Ragu.li в гостях у Old Fashioned Radio
Друзі, знаю, що цей блог можна трактувати по-різному, тому ось наговорила майже годину про те, для чого це все і взагалі.
Вмикайте і слухайте, принаймні там в паузах музика прекрасна.
І якщо є додаткові питання, то пишіть їх сюди. Я фізично не встигаю читати всі ваші коменти (хоча деякі ну дуже смішні), але до цього посту прочитаю всі.
Читанка
Вас на фейсбуку раптом стало понад 50000. Це вражає. Так от, тепер у мене традиція, кожні +10 тисяч надихають мене зробити якийсь камінг аут. Минулий був у купальнику (what has been seen cannot be unseen), тож цей буде не такий цікавий.
Я пишу на рагу.лі 7 років, але це не найстаріший проект, яким я займаюся. Найстаріший з’явився за півроку до рагу.лів. Це Читанка, сайт з повністю відсканованими дитячими книжками виданими переважно до 90-го року.
Навіщо я це роблю? Тому що більшість з цих книжок вже ніде не знайти, а вони цікаві як ілюстративно, так і за змістом. Навіть відвертий совок цікавий, тому що непогано демонструє, що виробляли з дитячими мізками в ті часи. Тож Читанка це такий собі зріз, пласт нашого минулого, можливість згадати давно забуте, іноді згадати і залитися сльозами щастя.
Тож коли ви тут в коментах просите пост про добре, розумне, вічне, то ось цей пост. Просто подумайте про свою улюблену дитячу книжку і пошукайте її на chytanka.com.ua, переконана, що вона там є) Якщо немає, то пишіть, знайдемо!
До речі, моя головна партнерка по Читанці не схвально ставиться до моїх Рагу.лів, але це не завадило нам спільно зібрати, відсканувати і викласти на сайт 2349 книжок.
Камінг аут
Сьогодні вас тут стане 40 тисяч і я вирішила зробити coming out. Так, це я. Рік тому і вчора.
Я часто читаю коментарі про те, що сама залишаюся анонімною, при цьому активно критикуючи недоліки інших. Так от, повторюся, кожен виставляє напоказ те, що хоче – хтось ходить по тусівочках в потворному одязі, я пишу свої думки з цього приводу, це мій “напоказ”.
Втім, про свої недоліки я теж в курсі, як бачите. І знаєте, до певного моменту, мало що з деякими з них робила. Не було у мене моїх приватних “рагу.лів”, які розкритикують і дадуть добрячого копняка, але півроку тому копняка я таки отримала і вам теж рекомендую. Приходьте в L sektor TRX training club і з вас зроблять людину здорової людини, як зробили з мене. Можливо навіть постогнемо разом на сусідніх карематах. Це так зближує)
Мені охуєнно страшно натискати кнопку post, але я це роблю. Тому що критика і копняки дозвляють нам рухатися вперед і цей блог про це в тому числі (ви не повірите, мені іноді дякують фігуранти деяких постів).
А ще тому що хочеться поділитися досвідом.
І тому що, блін, навіщо взагалі заводити собі цілий ресурс і не писати на ньому про себе:)
Називаймо сраку сракою
Вас так багато підписалося на рагу.лі останнім часом, що я хочу знову пояснити свою позицію, бо бачу мотивації мені приписують різні: від банальних заздрощів до глибоких психічних розладів.
Все не так, просто я в якийсь момент зрозуміла, що немає в Україні ресурсів, де сраку називають сракою і навпаки є купа ресурсів, де сраку оспівують хитромудрими епітетами, щоб вкорінити в головах захоплення цією сракою (і це реально працює).
І от коли я це зрозуміла, то взяла і зробила рагу.лі на противагу проектами типу того, картинку з якого я додаю.
Ну це ж їбанутися можна, робити новину з факту, що якась там тьолочка, здобутки якої навіть описати ніяк не можна окрім як “сестра и бывшая жена сына экс-президента” (шо?) святкує своє 30річчя на якійсь там віллі.
Хоча для Ротшильдів це, без сумніву, велика честь, шо там казати, ггг.
