Про душевну тупість
Вибачте, не було часу на світські хроніки.
Зайшла зараз вранці в стрічку, куди падає все, щоб я не пропустила. Купа заголовків “Фото з похорон” в різних варіаціях.
Ну це не рагульство. Це якась душевна тупість. Причому заради чого? Зарад кліків таких же душевно тупих.
Рубрика “Нічні одкровення”
З того, як ви лайкаєте і поширюєте різні статуси, я бачу, що наші місцеві божевільні ні в яке порівняння не йдуть зі слугами народу.
Відверто недотягують до рівня останніх.
Будьте моїми “рагу.лями”
Три дні думала, що написати, не придумала, тому напишу чесно.
Так, я “ушла в загул”, повернулася три дні тому і пропустила стільки всього, що не знаю, за що першим ділом братися. Всі теми видаються страшним “бояном”, а нове вичленувати після випадіння з інформаційного простору дуже важко.
Побудьте моїми рагу.лями, напишіть мені, що тут сталося.
“Як намалювати Ейфелеву вежу?” (с)
Друзі, хочу сказати, що я всіх вас люблю.
Зайшла почитати, через які запити на рагу.лі заходять читачі і от наприклад є люди, які на рагу.лях шукають “як намалювати ейфелеву вежу”, а є такі, кого цікавить “як дівчата какають”.
Ну і як вас всіх не любити?
Останній день Ради
Продається картина, купивши яку ви, по-перше, матимете візуалізовану мрію всіх українців, по-друге, зробите хорошу справу на підтримку Національної Гвардії.
Купити можна, взявши участь в аукціоні, який завершиться о 14.00 завтра. Зараз ціна підбирається до 90 тисяч (на сайті акуціону, на момент написання посту, стоїть цифра 80, але по суті вже вище), і в ідеалі власники хотіли б отримати 160 для купівлі тепловізіонного прицілу.
Аукціон проходить тут – http://society.lb.ua/life/
ФБ власниці (знаю особисто і ручаюся) тут – https://www.facebook.com/
Разом переможемо!
Coming out
Однією з найбільш розповсюджених фраз, яку пишуть особисто мені всі роки, скільки у мене є рагу.лі, є “а покажи свої фото, перш ніж…” Моя позиція така – кожен виставляє напоказ те, що хоче, хтось – останні туфлі, а я – цей блог, наприклад. З іншого боку, я не те щоб якось особливо ховаюся, просто я не вмію бути публічною і не відчуваю в цьому особливої потреби (точніше жодної взагалі). Але й не ховаюся в підпіллі. Так шо якшо хочете, можете подивитися (там в середині) і реалізувати давню фантазію, написавши, що в мені не так:) Я до розумної критики завжди дослухаюся, бо вона допомагає змінюватися на краще, а мені є ще ого-го куди.
Мама з вами
Всім привіт! Щоразу збираюся повернутися до вас на повну силу після цих уривчастих періодів активності і щоразу мені соромно, що я так вас останнім часом мало бачу через свої пости. Це головна причина, чому я мало пишу останнім часом, бо постійно повернення відкладаю і воно здається все менш і менш природнім. Страхи і рефлексії – це моя біда. Але я вмію біди переступати.
Отже, вибачайте, але зараз на вас поллється “золотий дощ”. Мама знову з вами.
Цьомки!
Правила життя мудака Пояркова
Поки український фейсбук гуде в коментарях до фотографій мудацього паркування Сергія Пояркова на вулицях Києва, хлопці з Українського Щитоносця спільно з художником Георгієм Сагітовим зробили серію плакатів про мудака Пояркова “Ад перфекціоніста або правила життя експерта з паркування Сергія Пояркова”.
машинка в мене дуже ярка
і сам я ахуєть чувак
мене сірожа звать поярков
і я паркуюсь як мудак
Рагу.лі на інстаграмі
Не пройшло і 5 років, як я нарешті почала заливати вуличні фото випадкових радостей рагульства на instagram.com/ragu_li
Там поки що усього мало і хаотично, але, гадаю, буде цікаво.
Ну і ви ж знаєте про функцію посилання повідомлень, тож якщо ви хочете, щоб якась фоточка потрапила на цю сторінку, надсилайте, з задоволенням буду розповсюджувати прекрасне.
Бал є бал
Друзі, дякую за те, що надсилаєте мені лінк на статтю про феєричний бал Допи і Гепи, але навіть сама та стаття посилається на рагу.лі. Я писала цей бал трохи більше року тому, втім логічно, що ті, хто тоді ще не читав рагул.лі пропустили як цей запис, так і той факт, що “Офіцерський бал” став, на думку читачів блогу, подією 2012 року.
Продублюю лінк на той запис ще раз – http://ragu.li/?p=9338
І це не заклик не писати мені з побоюванням, що я вже про щось писала. Я ж все-таки “санітар лісу”, маю бути в курсі справ:)
