Від народу до гламуру

Багато хто з вас знає, що у мене є ще один проект – Читанка (chytanka.com.ua).

Так от, окрім дитячих книжок ми викладаємо там і дитячі журнали, які є найкращою машиною часу. Зокрема, завдяки ним можна дізнатися про те, як виглядали наші зірки на початку 90. Тоді вони розуміли, що треба бути ближчими до людей, зараз же вони вважають, що ближчими треба бути до гламуру.

Зміни на рагу.лях

Сайт зараз переноситься на інший хостинг і все таке, тому прошу пробачити за тимчасові можливі незручності, а також не дивуйтеся, якщо якісь пости зникатимуть.

Upd. Щодо коментування.

1. Скоро у вас буде можливість зареєструватися і вам буде легше залишати ваші коментарі. Деталі пізніше.

2. Пост “Фурдичко” набрав 194 коментарі на даний момент. Більшіть з них – це відповідь на відповідь на відповідь на відповідь на відповідь. Ви ж дорослі люди, якщо не бачите розуміння з боку опонента чи не краще припинити пусті обмінювання фразами, кожну з яких опонент все одно буде трактувати так, як хочеться саме йому.

3. Якість рагу.лів (особливо в частині коментування) залежить від вас. Ви ж не хочете отримати тут новий Таблоїд?

УРА! УРА! УРА!

нумо привітаєм нашу мармулєтку з тим, що

на конкурсі українських блогів сайт ragu.li переміг в трьох номінаціях:

– краший тематичний блог

– вибір експертів

– блог читацьких симпатій

Дякую!

Це окремий пост для того, щоб виразити мою подяку за вашу підтримку, за те, що ви мене читаєте, любите і даруєте мені натхнення вашими коментарями. Вчора ввечері перед сном полізла читати коментарі, сміялася так, що ледь не впала з ліжка. Дякую! Рагу.лі – це не лише мій проект, але і ваш!

Буба

Рагу.лі беруть участь у конкурсі блогів і тягнуться аж на негарному пятому місці в своїй номінації. Я подивилася на тих, хто мене випереджає – кожен чимось гарний, але ніде немає тої веселої тусні, яка є отутечки отутосєчки, натомість там у коментарях до блогів-кандидатів моїх конкурентів набагато веселіше, ніж у коментарях до кандидатури мого блогу. Так, скажу вам, від цього суууумно. Тому я вирішила, що так як “побиття немовлят” – це те, на чому спеціалізуються рагу.лі, то можна попіарити цей конкурс і мою кандидатуру безпосередньо на самих рагу.лях. А ви вже самі вирішуйте.

Усі кандидати в порядку популярності.

Хфеєрія уробороза

Тим часом довкола столів вирувала далі хфеєрія уробороза. Мокрощєлі плотоядно поглядали на різних пузанів, карликів і збоченців, які накручували кола довкола смаколиків; ось іде якийсь гном, і думаєш: зараз усі три рази зроблять “ку”. Роспроставшись на весь прохід, наче величезний пухир, просунув Ян Табачник з дружиною і ще якоюсь невиразною пані. Тобто, невиразною на фоні однаково розмальованих і перекроєних облич, губ, обтиснутих цицьок. Кільчицька в шкірянці, чорних трикотажних шароварах, розпихаючи всіх сумкою, підходить до столу. Пробіга постійна фуршетна пані Ольга Сумська, композитор Злотник веде за руки онуку, екс-міністр Зленко з дружиною проходять третє почесне коло довкола коньяку, Окунська досі висить на Рибчинському. Здається, проспівай зараз півень, увесь “бомонд” кинеться до вікон та позастрягає там своїми перекривленими від невдалих пластик, пиками. Свят-свят-свят. Хочеться гукнути цьому відьомському шабашу голосом Куравльова-Хоми з фільму “Вій”: “Расступітєсь, бєссмислєнниє!!!”.

Ви просто зобов’язані прочитати весь текст, який знаходиться за цим посиланням. Фоточок до цього посту не буде, бо настільки яскраво описано, що мене вже й без фото засліпило.

Пря здря вля мля

Сьогодня дєнь варєнья у главної антигламурщіци, осуждатєльки безвкусіци і виводітєльки рагулів на чисту воду, широкоізвєсної в не таких уже і узкіх кругах Мармулєтки по цьому поводу остальна часть адміністрації і надєюсь прісоєдінівшиєся читатєлі жилають їй всячєських гараздів і творчєскіх узбєків у цей святковий день хай для неї лунає сама рагульська вітальна пісня.

музика теодора кукурузи слова ізвєсного автора

у кожного є це свято
і у мармулєтки теж
давайте її вітати
бо де ше таку найдеш
шоб про рагулєй без вкуса,
про білик, ахат, байрак
січкар, повалій чи кусю
могла написати так
(пріпів із бокалів, пойом пріпєв)
день народження у тебе
хай збудуцця всі мічти
а нам посміяцця треба
пиши почастіше ти 😉

“В МЄСЯЦ мнє достаточно 3 тищі євро В МЄСЯЦ”

Прочитала тут статтю про простітуток і іх запроси і хочу навести відповіді на одне питання.

Скільки грошей вам необхідно для нормального життя?

Свєта, проститутка, Луганська область: Сєгодня для міня нармальная цифра 10 тисяч доларов.

Юля, менеджер, Славутич: Дєсятка.

Таня, стриптизерка, Київська область: Для нормальной жизні нєобходімо 10 тисяч доларов.

Ярослава, менеджер з продажу, Дніпропетровськ: Ну, 10 тисяч доларов в мєсяц.

Оксана, безробітна, Хмельницька область: Я виросла в дєрєвнє – в мєсяц мнє достаточно 3 тищі євро в мєсяц.

Вот так. Я виросла нє в дєрєвнє, але не знаю, на що б я витрачала гроші, якби мені давали навіть ті самі 3 тищі євро, щоб я їх витрачала на “нормальне життя” (ми зараз не говоримо про те, щоб відкладати гроші, а просто на витрати).

Головна причина такого високого рівня рагулізму в нашій країні полягає у тому, що люди думають, що з появою грошей у них з’явиться смак, мудрість і розуміння того, на що ж витрачати ці гроші, щоб стати щасливішими. На фоні цього прогресуючого маразму проявляється ще й завищена самооцінка, коли за бездарну роботу індивід, що її виконав, просить великі суми не тому, що ця робота якісна і дасть свої результати, а тому, що йому треба багато бабла аби досягти міфічного рівня 10 в місяць. В нашій країні звикли до того, що будь-який, навіть найгімняніший (а часом якраз найгімняніший), продукт повинен багато коштувати, причому ніхто навіть не задумається, що щось якісне можна зробити самому і дешево (ми, наприклад, саме так і зробили Читанку). А ще багато хто вважає, що розум, краса і слава успішно компенсуються баблом. З іншого боку, якби цього не було, ragu.li б так і не виникли. Тут я пишу саме про таких, як оці проститутки, ну хіба що мої паціенти вийшли на трохи вищий рівень матеріально, але ж це не компенсує усього іншого чи не так?

Cекс між лізбіянками відіо

Почитала я тут пошукові запити, за якими люди заходять на рагу.лі. Найбільше сподобались:

“підари” – от і не думала, що мій сайт буде десь там у пошуковиках зверху бовтатися, щоб мене по такому запиту знаходили

“www.ragu.li!!” – зі знаком оклику!

“Василь Онопенко, гей” – я, між іншим, нічого подібного не писала

“взагалому” – цікаво, що хотіли знайти, задаючи таке слово для пошуку?

“кнур у вельоні” – )

“ковбаса” – і наче й не продуктовий магазин

“кожані сапожки” – віє провінційним садо-мазо

“руслана без трусів” – у нас була хіба що з пупком

“секс між лізбіянками відіо” – “відіо” таке прекрасне слово, запишу собі “в молєскін” (с)

“срака” – шукали окремо “срака” і “ковбаса”, але мабуть в обох випадках знаходили Могилевську

“чупакабра” і “чупакабра фото” – маю надію, знайшли і чупакабру, і фото

Мистецтво

Нещодавно купила для Читанки книгу “Десять міст” Марчелло Арджіллі. Хочу поділитися з вами уривком про ставлення жителів міста Сенсаціонія до мистецтва, бо шось він мені дуже нагадує.

«Щаслива думка, оригінальна вигадка зроблять вас знаменитістю. Маєте шанс утворити моду! Винайдіть, вигадайте те, що сподобається людям! Вас чекає успіх!»

Усі готувалися до конкурсу. Стати знаменитістю — хіба ж не чудово!«А скільки з’явиться нового безглуздя, виникне нових дурниць,— міркував Освальдо.— Та люди проковтнуть геть усе. Чому це так: коли людина приходить до ресторану або кафе, вона замовляє свої улюблені страви, які саме їй особисто до смаку. А от кіно, концерти, навіть телевізійні передачі вона вибирає тільки модні, ті, що подобаються всім…»

У просторому палаці, де відбувався Великий Конкурс, жюрі кожної секції розглядало й ретельно вивчало стоси надісланих творів. Ледве закінчивши роботу, схвильований голова жюрі художників кинувся до голови літературного жюрі:

— Ми відкрили надзвичайного художника! Він матиме гучний успіх — пропонує новий стиль, у живописі! Найоригінальніший стиль! Уявіть, яку чудову картину створено,— чистісіньке біле полотно! Ну геть білесеньке, без єдиного мазка. Яке буяння, яка щедрість фантазії, чи не так? Тільки у генія могла з’явитися подібна ідея.

Але й голова літературного жюрі був теж надзвичайно збуджений:

— Нам також пощастило. Ми щойно отримали видатний рукопис.— І він показав пачку білого паперу.— Подумати тільки: книга, а в ній — лише чисті сторінки. Ніхто за всю історію літератури не спромігся на щось подібне. Читається вона одним духом, сповнена таємничості, розбурхує фантазію. І ніде жодної найменшої помилки.

Обох, літератора й художника, брала нетерплячка поділитися якомога скоріше своїми відкриттями; тому обидва бігцем подалися до голови жюрі кінематографістів, який саме був у переглядовому залі.

— Нагодилися ви вчасно,— зрадів той.— Я ще раз переглядаю фільм, якому ми одностайно присудили першу премію: шедевр! ґНа екрані проектувалося мерехтливе сіре світло.

— Це великий режисер,— палко продовжував кінодіяч.— Фільм відкриває нову еру в кіно: не буде більше зображень, сюжетів, дійових осіб. Бачите? Ця стрічка цілком сіра. Вона матиме колосальний успіх. Її можна дивитися сотні разів, і вона завжди буде новою; глядачам ніколи не набриднуть сюжет та актори, хоча б тому, що їх взагалі нема.

Поздоровивши один одного, три головуючі побігли до колег із жюрі телевізійного та музичного конкурсів. Ті обидва теж аж світилися від щастя: вони відкрили двох надзвичайних митців.

— Їхні роботи, безумовно, справжня революція в мистецтві: годинна телевізійна програма під назвою «Біла тиша» (на екрані нема ні зображення, ні звуку) та німа пластинка.

— Два справжні генії! До того ж, розумієте, під мовчазну пластинку можна й танцювати. Автор цілком певен: мовчазна музика сприятиме розповсюдженню нового танцю «нерухомка», який виконують, не рухаючись. Його танцюватимуть усі, це буде наймодніший танець.

Коли продюсери та видавці довідалися з «поінформованих кіл» про «наслідки конкурсу, їхньому захопленню не було меж:

— Надзвичайні, рідкісні митці! Вони заслуговують найбільшої підтримки, а на рекламу їхніх творів можна не шкодувати грошей…

— А певно! До того ж їхні роботи не коштуватимуть нам нічого: ми заробимо на них мільярди!

— Чого ж ми чекаємо? Нехай швидше називають переможців!

— Правильно! Негайно оголосити імена авторів!

Та коли розкрили конверти з іменами переможців, на всіх чекало приголомшуюче відкриття: всі роботи створені однією особою. Одна-єдина людина перемогла на Великому Конкурсі в усіх галузях мистецтва! Захват годі було стримати:

— Браво! Слава! Неймовірно! Тим вагоміший успіх! Зосередимо всю рекламу на одній особі! Це буде перша, найяскравіша зірка нашої рідної Сенсаціонії!

Мабуть, ви вже самі здогадалися, що переможцем на Великому Конкурсі в усіх галузях мистецтва став не хто інший, як Освальдо. Його нудило від безглуздих модних вихилясів, йому остогидла несамовита реклама Великого Конкурсу до такої міри, що одного разу, особливо розгнівавшись, він вирішив: взяти участь у конкурсі. «Ви хочете дурних ВИХИЛЯСІВ? Я надішлю вам найбезглуздішу з нісенітниць у світі. Принаймні жюрі зрозуміють, що на всю Сенсаціонію знайшлася бодай одна душа, не схибнута на сенсаціях, людина, яка віддає перевагу білим екранам, тиші та чистим полотнам перед нікчемними фільмами, перед брудними картинами чи оглушливою музикою».

Певна річ, Освальдо навіть не думав перемогти.

Сторінка 20 з 21« Перша...10...1718192021