Знаєте, якщо ви любите і цінуєте кіно, не обов’язково їхати в Канни, у нас у D’Lux не гірше ніж у них там у Франції. Нещодавно у цьому клубі пройшов конкурс краси “Актриса року” з підзаголовком “Не гірше ніж в Каннах”. І не посперечаєшся! Куди вже там Каннам до таких величин як ці.
Доброго ранку! Пропоную вам почати його з думки про те, що ви ніколи не станете Місіс Росією. І це, в принципі, не найгіршій варіант. Дивіться відео і самі зрозумієте чому. Наших поки що не опитують, наших просто обирають, але, гадаю, у нас все теж десь на такому ж рівні.
От, між іншим, нарешті проходить конкурс, за яким цікаво поспостерігати. Це вам не закритий день народження Олександра Онищенка чи недолугі копирсання у регіональних нічних клубах. Це український конкурс травесті!
Так от, чим прикметні конкурсантки цього змагання це тим, що незважаючи на те, що пародіюючи жінок вони часом просто один в один повторюють ті жахіття, що ми маємо щастя бачити на світських заходах, де їх демонструють на повному серйозі.
Отже, жінки, увага! Дивіться і не повторюйте! Не сприймайте пародію за заклик до дії, бо в нашій країні здається хтось вважає гламурністю вміння переплюнути drag queens. А це не так:)
Виявляється цього року конкурc “Міс Украина” проходить у закритому форматі без доступу преси. Ну в принципі це правильно, бо навіть минулого року не було що показати, але от чого я не розумію, так це навіщо закритий конкурс вперто називати “Міс Україна”? Та проводьте його хоч не виходячи з сауни, але не називайте цей процес такими гучними словами як “національний конкурс”.
Тож давайте проведемо мініреферендум просто зараз. Хто за те, щоб в Україні більше ніколи не згадувал про цей конкурс (хач за лаштунками собі роблять що хочуть), а пожиттєвою “місукраїною” став головний меценат і організатор конкурсу Олександр Онищенко? А що, красивий!
А переможницею цьогорічного конкурсу стала Анна Заячківська. Хочеться спитати, гарна дитино, нащо ти туди лізеш?
У більш природньому вигляді.
фото © tabloid
Продовжу вас тішити, розкажу про святкування 8 березня у Миколаєві (не стільки, щоправда, про святкування, але про це трохи згодом).
Отже у Миколаєві з нагоди свята провели конкурс чоловічої краси. Вийшло як завжди дуже придуркувато.
А у Києві знову вибрали найкрасивіших. Навіть не знаю, з чого починати.
Світлана Вольнова, на превеликий жаль, найкрасивішою не стала, але це не заважало їй радіти життю.
За версією одного миколаївського клубу королева зими (ну що це за манера називати все як не vip чи еліт, так королевським?) має виглядати приблизно так, тобто вдягнути на себе все найдешевше, найблискучіше і найвульгарніше і прийти змагатися за титул “королеви” у затрапезний нічний клуб.
Ну раз вже я щодня цього тижня пишу про моду, напишу і сьогодні.
Друзі, хочу показати вам інтерпретацію українського національного костюму. Ну а шо? Так його бачить одна донецька дизайнерка.
Взагалі-то я просто провтикала конкурс “Donbass Open”, а то б написала про ці костюми ще півроку тому, бо тоді конкурсантки виходили на сцену саме в них. На щастя, дизайнерка нещодавно вирішила організувати окремий показ своїх дизайнів і мені все-таки впали в око ці прекрасні роботи. Це фото з цього показу.
Є такий театр “Академия Движения” (АД скорочено і це скорочення себе зараз виправдає) і от його активісти вирішили організувати перформенс-оду красі. Назвали все це, як би не було важко в це повірити, “Грація”. Пропоную “грацію” зацінити.
Як пояснює заслужений діяч мистецтв України Олександр Бєльський: «Это первый подобный эксперимент в нашем театре. Мы использовали возможности наших актеров, и соединили театр с демонстрацией моделей (модельное агентство «Подиум») в одну тему, создавая таким образом гимн красоте. Тут нет доминанты ни с какой стороны. Одно действие вплетается в другое».
Угу, гімн красі у виконанні целюлітних срак. Ну і взагалі.