Навіть не уявляю, як би я сприйняла цей напис, якби не знала української мови, не кажучи вже про мої думки стосовно назви вулиці.
Ми чекаємо на Євро! Аве нам!
фото via sasha2605 надіслане йому t-igor
Disclaimer – Якщо вам здається, що раніше цей текст був про інше видання, ви праві, але то була помилка і тепер я її виправила. Це було затьмарення. Очевидно, що вихідні мене розслабили)
Державні мужі давно вже переоцінюють своє значення в нашій державі. Та ж біда перекинулася на державні видання. “Голос України” вирішив брати гроші за доступ до своїх матеріалів. Я вже уявляю ті мільйони доларів, які це незаангажоване видання буде отримувати завдяки такій вигідній оборудці.
Детальніше написав Віктор Загреба: “На мою спробу прочитати статтю про аварійність на вітчизняних дорогах, датовану 2010 роком, веб-сайт “Голосу України” безапеляційно заявив: “Ви не маєте доступу до матеріалів, позначених червоною крапкою. Для отримання доступу вам потрібно зареєструватися та передплатити користування сайтом”.
Звісно, я не буду ані реєструватися, ані тим більше платити за користуванням сайтом “Голосу України”. І не тільки тому, що я навряд чи знайду щось цінне в статті від 2010 року, і ймовірність мого повернення на цей сайт близька до нуля. А в першу чергу тому, що “Голос України” – це офіційна газета Верховної Ради України! Тобто я, як громадянин, вже і так фінансую цю газету через сплату подактів, і відтак маю мовне моральне і юридичне право читати плоди інтелектуальної праці людей, які за цю працю отримують зарплату з моїх грошей!
Я погоджуюсь платити за паперову газету, оскільки її виробництво вимагає ресурсів (папір, друк, доставка). Але я не збираюсь і не повинен платити за перегляд сторінок на сайті – послугу, яка редакції газети не коштує нічого! (Припускаю, що жоден читач не буде споживати контент сайту “Голосу України” десятками тисяч сторінок на день, що може вплинути на вартість хостингу – а навіть якщо і вплине, то хостинг теж фінансується З НАШИХ ПОДАТКІВ)
Я вважаю, що вимагати з читачів гроші за перегляд статтей на сайті державної газети “Голос України” – неетично, аморально і протизаконно!“
***
Ну і щоб два рази не вставати.
Наш Перший Національний теж ніхуйово відсмалює. Цей ж треба у рекламу програми покращення життя вже сьогодні поставити стільки тексту, що мабуть у самій програмі його буде менше.
фото © Bohdan Kutiepov
Ми чекаємо на Євро, блядь! Зокрема, щоб нарешті навчити тих клятих іноземців англійській мові! “A football” срака-мотика. Я б навіть сказала “е футбол хОутел”!
Нічого не нагадує?
відео з ukraine2012.gov.ua
Update
відео з pl.com.ua
Сьогодні хороший день, тому про погане писати не хочеться. Напишу просто про милий фейл на фейсбуку МЗС.
Тепер я зрозуміла, навіщо вони заводять фейсбуки, щоб себе олюдянити:)
На Андріївському узвозі зруйнували 3 історичні будівлі для того, щоб побудувати на їхньому місці черговий багатоповерховий фалос. Зробили це попередно перекривши узвіз, нібито з метою ремонту, на ділі маємо отаке.
Так реалізуються люди, які намагаючись заховатися від власних комплексів, спотворюють навколишній світ, щоб почуватися не таким лайном, натомість стають лайном іще більшим.
Останній анекдот. Одним із спонсорів цієї виставки (я напишу про неї трошки пізніше) є Головне управління культури КМДА.
У цьому випуску не можу не згадати про один з маразмів української комунальної служби. Дуже добре його підмітив polar-bird і я хочу винести це на рагу.лі. Щовесни комунальники чомусь фарбують білим бордюри, витрачаючи на це достатньо людино-годин і коштів, хоча користі з таких маніпуляцій нуль.
Сенсу в такій побілці я не бачу, але найцікавішим є те, комунальники демонструють фантастичну тупу виконавчу бездумність, фарбуючи білим землю там, де бордюрів немає, але на їхню думку мали б бути.
***
Вищий господарський суд України.
***
Тепер поговоримо про розсилку для преси. Спочатку процитую кінець повідомлення.
“Предусмотрен фуршет.
Мы ценим вашу работу! Будем рады как освещению мероприятия в вашем СМИ, так и медиаподдержке, которая сейчас очень нужна украинской культуре“.
Щоб ви розуміли, українська культура – це Luxury Fashion Show Swimwear De Luxe. Отак показ купальників з пафосною назвою перетворюється на культурну подію)
***
Тисяча чєртєй! Без коментарів.
***
Ну і з логотипом у Судаку, мені здається, погарячкували. Дуже неоднозначно.
фото © polar-bird
Нарешті в Донецькій обласній філармонії почали давати вартісні концерти.
Владимирский централ, ветер северный…
Знаєте, іноді буває натрапляю на новини, про які і писати нічого не напишеш і так все зрозуміло, а на рагу.лі їх не ставлю, щоб не забивати ефір. Відтепер усе інакше! Тепер я буду писати і про таке, просто поєднуючи фактаж в один пост.
Отже.
Читаючи інтерв’ю Бар Рафаелі, я зрозуміла, що та впевнена, що приїхала сюди, щоб допомогти дітям-сиротам (а не тому, що Онищенку треба красиві імениті тьолки на вечірці з приводу дня народження). Одразу згадується:
…увидел пятерых граждан, которые прямо руками выкапывали из бочки кислую капусту и обжирались ею. Ели они в молчании. Один только Паша Эмильевич по-гурмански крутил головой и, снимая с усов капустные водоросли, с трудом говорил:
– Такую капусту грешно есть помимо водки.
– Новая партия старушек? – спросил Остап.
– Это сироты, – ответил Альхен.
Влада Прокаєва теж відсмалює. Розказуючи про “кар’єру” дочки, вона потішила мене такою заявою: “Дочка буде займатися міжнародним піаром в одній з держструктур. Звичайно, я допомогла їй. Ви ж знаєте, як зараз скромним і талановитим дітям важко пробитися – скрізь “свої люди”. Тому я посприяла, щоб Маргарита мала нормальне місце роботи“.
Тха-ха-ха! Боже-боже! Яке несправедливе життя, навкруг лише “свої” і одна Влада вчиняє по совісті. Ну а що, своє гімно не пахне.
Дивовижно, але Ольга Сумська не в курсі, як писати назву міста “Суми”.
Держспоживінспекція України піклується про нас і тому обирає найкраще і рекомендує це на своїй сторінці у фейсбуку. Правда щось не густо з рекомендаціями.