КДРК – компанія для тих, хто думає
Ухти! У нас виявляється є державна компанія для тих, хто думає!
“Київська державна регіональна – це компанія для тих, хто думає. Це енциклопедія життя столиці та столичного регіону. Головні події – оперативно та об’єктивно. Головні проблеми – глибоко та компетентно”.
Лажова “Українська культура”
Коротка передісторія звідси: Оксана Гайдук, про яку більшість з нас раніше і не чула, стала героїнею десятків статей і заміток. 23-річну дівчину призначили шеф-редактором журналу “Українська культура”. І все б нічого аби не підозріло юний вік, сумнівні компетенції та родинні зв’язки: дівчина – племінниця міністра культури, у підпорядкування якого і знаходиться видання. У нормальному світі всі ці фактори зіграли б не на користь кандидатки, проте ми живемо в українських реаліях. У відповідь на критичні висловлювання тих, хто відверто здивувався новому призначенню почали з’являтися бурхливі протести з боку однокашників Кулиняка. Вони “передбачувано” дивувалися незадоволеності публіки і казали, що дівчині треба дати шанс довести свою професійність. Чому хтось має доводити свою професійність одразу на керівній і досить відповідальній посаді, не дуже зрозуміло, навіть незважаючи на те, що такі “кар’єрні” експерименти для нашої країни не в новину.
Як і варто було очікувати, 1001ий номер “Української культури” вийшов надзвичайно лажовим і про це дуже добре написали на “ДУСІ”.
Це була всього-навсього одна сторінка, а зацініть увесь перелік тем:
- Рецензия на новый спектакль про «Пирамиды» Анны Герман (на фото – девушки в вышиванках).
- Состояние кофейных автоматов и прочих благ цивилизации в аэропорту Борисполь с заголовком «Борисполь: прилет нормальный». И на фото девушки в венках с хлебом-солью (я не шучу).
- Интервью с домристом-виртуозом. Заголовок «Справжній як сама музика». (После этого я еще ждала “Его Величество Евро”, но, видно, не додумались.)
- И интервью с автором «хита» – «Вболівай», который назван неофициальным гимном Евро-2012. Тут же, в красной рамочке, текст официального гимна в исполнении… В общем, вы же знаете? А я не болельщик.
- История про яблоневый сад – 2, сад, посвященный Довженко. На фото – мальвы и колиски.
- Неожиданный материал на разворот о том, что в Киево-Печерской лавре «триває реставраційний бум» – ой, что-то мне подсказывает, что бум это не здраво. Во времена моей молодости бум бывал только строительный и тот не всегда к лучшему…
- Неизбежный при таких раскладах материал о том, что посмотреть в городах, где будет проходить Евро. Между прочим, на фото Львова подписка «львівські пані” – видимо, являющаяся с точки зрения автора подписки, особой достопримечательностью города, которую стоит рекомендовать туристам и болельщикам.
- Два(!) разворота об “Арсенале”. Вместе с двумя разворотами(!) об Анише Капуре, выставленном в “ПинчукАртЦентре” (из статьи о котором я с удивлением и восхищением узнала о существовании «кольорового пігмента”), эти материалы призваны продемонстрировать читателю, что и у нас есть современное искусство. И оно занимает достойное место в культурной жизни страны.
- Дальше – кино: Трускавецкий кинофестиваль, и участие в Каннах Украины. Репортаж писала сама Оксана Гайдук, ездившая туда посмотреть, как развевается флаг над нашим павильоном. Фото – просто прелесть: тот самый флаг, много затылков, смотрящих кино, и «отдых» – со спящим на пляже неопознанным телом.
- Статья про Мерилин Монро. Ну, она же была символом этого фестиваля в Каннах!
- Интервью с Ирэной Карпой, а за ним – с Русланой! Бусинка наша, про нее как-то давно ничего не слышно.
- Материал про казаков, я не шучу. На фото – лошади, казаки и вышиванки, разумеется.
- Особенно тронул фоторепортаж с фестиваля «Сходи до неба», где на фото из восьми крупных украинских академических музыкантов есть только Кочерга, зато имеется два больших портрета министра культуры: в одиночестве и с Азаровым.
- Завершает все это разнообразие «звездный прогноз»: Фалеса, Влад Дарвин, один мальчик из группы “ДиОФильмы”, Тимофей Нагорный и Жанна Бадоева рассказывают, что они сами будут делать, и куда пойти гостям столицы во время чемпионата.
за матеріалами © dusia.telekritika.ua
Шо це, діти, за корова?
День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.
Ну і звичайно ж ми запалюємо зірки. Причому у віршованій формі!
***
Дуся неймовірно порадувала однією з останніх статей, а особливо тим, що відкрила до цього моменту невідому мені звізду міра VIP – Анну-Вікторію Воронцову, головного редактора журналу VIP. Знайомтесь:
шо це, діти, за корова?
це анюта воронцова
і редактор, і дізайнєр
і вопше, панянка файна
вся по модньому одіта
і в перчаточках копита
на башкє сидить лєхко
шляпа від шанель коко
спросиш “дірки нафіга?”-
через них ростуть рога
на фудболці черепок
в черепках же й поводок
но сама мадам главрєд
ніпахожа на скєлєт
да, не всьо іще уміє
щас пластична хірургія
Кароліна Колєда – богиня шопінгу і не тільки
Ви вже знаєте, як я люблю передачу “Богиня Шопінгу”, але випуск з Кароліною Колєдою – це просто чисте задоволення помножене на тисячу.
Якщо з іншими я вирізала щось найцікавіше, то тут нічого такого робити не довелося, бо Кароліна прекрасна від і до.
Продовження можете дивитися просто на каналі ТЕТ, але я все одно не втрималася і вирізала два шматочки. Один про “луївьютон”:)
А інший про майбутнє української журналістики.
відео (с) ТЕТ
Трендсеттерші
Зараз дуже легко потрапити на обкладинку журналу, тому що по-перше, є такі персони як Анна-Вікторія Воронцова і її Vorontsova International Podium і якщо оплатити друк журналу, то обкладинка гарантована. А ще можна навіть без друку, просто випускати щось у електронному вигляді. Саме таким виданням є Fashion Post, у них вийшло всього 4 номери, але на обкладинках 2 з них фігурує добре відфотошоплена Каріна Сафарова. Навіть починаєш вірити у те, що інших трендсеттерів у нашій країні і не має, окрім цієї курочки гриль.
Втім ще у нас є інша трендсеттерша, як мені здається. Ольга Навроцька презентувала “нову” колекцію, але скидається на те, що вона просто дізналася про існування Уляни Сєргєєнко і вирішила повторили її успіх у нас. Ось вам для порівняння Навроцька зі “своїми моделями” нещодавно і Уляна Сєргєєнко рік тому.
фото © e-motion
Одкровення від Богословської
Друзі, ну ви в курсі, мабуть, про маразматичний текст від Інни Богословської, який виглядає так, ніби це тролінг, якщо не знати, що це Богословська. Та й на кемпінг на Трухановому, маю надію, ви вже встигли помилуватися. А ми для вас про це написали у віршах!
пише в блозі наш політик
богословська інна
як чудово стало жити
у рідній країні
при новеньких автобанах
стрижені узбіччя
у кафе і ресторанах
веселі обличчя
і вагітних ходить много
у селі, і в місті
і корови круторогі
ухожені й чисті
за одне лиш огромадне
коровяче вим’я
треба вічно прославляти
президентське ім’я
працювали недаремно
два останніх роки
і туристи іноземні
прєбивают в шокє
***
особливо в шоці будуть
із швеції гості
як приїдуть в халабуди
на труханів острів
лишать прямо на порозі
високі манери
туалет – діра в підлозі
душові з фанери
вражень їх чекає маса
свіжих і яскравих
в них таких не було з часу
битви при полтаві
вірш © diversey_ua
фото © tabloid
Я чекаю на Євро. З острахом.
Рекомендую до перегляду відео ТСН про київський кемпінг на Трухановому острові. З острахом чекаю, що ж відбудеться коли приїдуть вболівальники і побачать різницю між рекламою і українською реальністю. Можете самі порівняти.
Душові.
Спортивний майданчик.
Ну і взагалі думаю, що різниця між відпочинком і реальністю буде десь така.
за матеріалами TCH, kiev.pravda.com.ua
Футбол і мистецтво
Ну раз ми вже почали говорити про мистецтво, то я продовжу цю тему. Тим паче, я знайшла таке мистецтво, яке ще й пов’язане з найгарячішою на сьогодні темою – футболом.
Анальна пробка
У Козловського така жахлива криза жанру, що він уже піариться на тому, що у наступному кліпі він зніматиметься в стрінгах. Ба більше! Він ще й піариться на тому, що йому купує ці стрінги його “партнерка по співам”.
Віталіку, що далі? Анальна пробка?
Лєді
Є такий журнал CosmoLady. Містечкова версія Cosmopolitan. Між іншим, дуже смішна версія – у ній зібране все те, про що мріють так звані “дєвочки-з-села” (а вони необов’язково з села, це просто стан душі у них такий), які живуть не для того, щоб просто насолоджуватися життям, для них важливіше, щоб їхні “здобутки” бачили інші. Інакше ніякого щастя і жодного сенсу.
І от вони купують шпальти журналів оптом, щоб показати, куди сягають їхні мрії про ідеальне існування і водночас похизуватися, що все це з ними уже сталося. Хоча чим хвалитися я не розумію, бо мрії їхні сягають досить низько, приблизно рівня лежання на дивані враскорячку, накшталт Проні Прокопівни.
А ще обов’язково звертайте увагу на назви рубрик там де вони є. Це таке тро-ло-ло.
