Монолог вагіни

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

І звичайно я не можу не згадати монологи вагін.

***

Побачила тільки що потрясну новину по СТБ про те, що дружини бізнесменів, політиків і спортсменів зібралися разом і зіграли у виставі “Територія кохання”. Виставу створено за мотивами таких творів як: “Маркіза де Сад” Юкіо Місіми, “Турандот” Карло Гоцці, “Монологи вагіни” Ів Енцлер, ну і ще кількох. Всі, хто хоче дізнатися більше, може піти на сайт СТБ і почитати коротенький репортаж, який радує фразами типу: “Другие мужья и родственники актрис оказались небогатыми бизнесменами, потому что такова жизнь”.

 Але краще все-таки подивитися відео, яким ми теж завдячуємо каналу СТБ. Не знаю, хто подав їм ту ідею, але виглядає це як стьоб над тією діяльністю, якою вони по життю займаються. Ну і, звичайно, “ДольчєГабана” наше усе!

А ще там чоловік Шнипко веде себе якось дивно, спочатку говорить про якусь дачу, а потім доповнює: “Я скажу, звідкіля беруться гроші. З банківського рахунку”. Бу-га-га. Сказав би ще, що з тумбочки!

Ну і фінальне – “Мы забываем о вагине. Иначе никак не объяснить того, что мы её не ценим”. Геніально.

© за матеріалами stb.ua

“Мое женское либидо так хотело видеть Вас”

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

Ну і щоб там нам не закидали, ми пишемо не лише про шмотки та збіговиська світських мавп, а про високе і чисте, про поезію. Я наведу уривки з постів про видатних поетес сучасності.

***

Нет той прелести и шарма
И не пахнет от Dior
Просто голая пижама,
Стен беззвучный разговор.

На полу лежит убито
Жесткий друг спины – матрас.
Мое женское либидо
Так хотело видеть Вас.

Ще поезії

Сучасне мистецтво на вулицях Києва

Сучасне мистецтво можна побачити не лише в музеях та арт-галереях, завдяки Сергію Пояркову його легко можна знайти на вулицях міста. Причому інсталяції виходять у нього досить випадково, але ж як влучно описують рівень рагульського ставлення до правил дорожнього руху в нашій державі! Даєш ще більше інсталяцій і перформенсів!

фото © autokultura.org

Футбол і мистецтво

Ну раз ми вже почали говорити про мистецтво, то я продовжу цю тему. Тим паче, я знайшла таке мистецтво, яке ще й пов’язане з найгарячішою на сьогодні темою – футболом.

Більше футбольного мистецтва

“Бог дал нам жизнь, способность мыслить”

А чи не почати нам цей чудовий день з поезії?

Меня нет. Нет в твоей жизни.
Я в ней есть, но лишь для себя.
Любовь к матери, может, Отчизне
Волновали в прошлом дитя.
Я готова служить тебе тенью,
За край неба с тобою пойти,
Но и там для меня в своей жизни
Не найдешь ты местечка в пути.

А тепер поясню. Вчора по дорозі додому я побачила лайтбокс з отаким от чудом. Про чудо чула вперше, а ім’я було таким надзвичайним (це ж треба “Ирэн Лэнтиджини”), що довелося собі записати в телефон, щоб не забути її погуглити.

І знаєте що? Тьолку з лайтбоксів на Хрещатику, яка вже встигла засунути анонс про свою “книгу” на УНІАН гугл знає всього лиш 10 раз (плюс-мінус). Але навіть та інформація, яку я знайшла вражає.

По-перше, не можу не процитувати реліз присвячений книзі:  «Мой Мистер Судьба, или 9 месяцев» — это история молодой девушки, которая мечтает встретить свою Любовь. Вглядываясь в лица прохожих, фантазируя и представляя образ любимого, его черты характера, она действительно встречает мужчину, которого рисовала в голове. Через два дня после знакомства с ним, она уезжает в Москву. К чему приводят спонтанные решения и эксперименты по самовнушению? А что если Ваш любимый не совсем тот, за кого себя выдает? Что если из героя девичьих грез и фантазий он превратиться в антигероя? Девушки любят плохих парней, нас притягивает к ним как магнитом. Но стоит ли игра свеч? Каждая из нас ищет и находит свои ответы.

В наше время почему-то многие привыкли жить на полутонах, скрывая свои истинные чувства и эмоции за ложными масками. В погоне за общепризнанными трендами, мы забываем, что счастье не в материальных ценностях, а в желании любить и творить. Жизнь – удивительная вещь и в ней все меньше места должны занимать антигерои…

Але найпекельніше не це! Найпекельніше те, що Ірен вирішила не зупинятися лише на друковоному варіанті книги, а також планує випустити аудіо-версію, що є досить іноваційним підходом для популяризації корисної суспільної літератури. Письменниця також розповіла про те, що передуватиме книзі невеличкий фільм за ії мотивами. А, також, планується подання картини на цьогорічний Бієналє у Берліні.

Ну да Камалія у нас уже їздила на Каннський кінофест з “Мужем моей вдовы”. Хоча ця дама не претендує на славу Камалії (хіба таке можливо), вона збирається стати українською “Оксаною Робськи”. Знаєте, тільки цього нам не вистачало. Маю надію, що у неї менше бабла і це все ненадовго.

Ну і ще вона пише вірші. Один ви вже прочитали, другим я хочу закінчити цей запис.

Бог дал нам жизнь, способность мыслить,
Наполнил красками биение виска.
И лишь от взмаха нашей легкой кисти
Зависит правильность дальнейшего мазка.

Українська натруджена гривня

Музична пауза.

Виявляться, у нас є ледь не гімн присвячений гривні, тільки що його слухала і ридала від пафосу і вміння лизати тих, хто доклав руку до створення цього “шедевру”. Давайте я трохи вам про нього розкажу, перш ніж ви його послухаєте. У одного з виконавців на сайті про цей пісенний доробок написано так: “Українська народна пісня “Наша гривня”, про яку можна прочитати і яку можна прослухати тут, оповідає про українську гривню і прогнозує, що вона ще прославить нашу країну на міжнародній фінансовій арені. Цей патріотичний мотив ми знаходимо досить приємним“.

Ну сам себе не похвалиш, то ніхто не похвалить. А тепер послухайте цей шедевр, який нас ще прославить на міжнародній фінансовій арені (як в тому анекдоті “так ти ще й співаєш!”*).

Полюбив я тебе, ти моя Україно,
ще з дитинства свого і назавжди.
Банки – мужні сини, твоя донечка гривня
Ще прославлять тебе, тільки трохи зажди.

Вони разом працюють старанно й сумлінно,
Служать вірно країні моїй кожен день,
В ці буремні роки повернувши надію
на стабільність життя
і заможність людей.

Приспів:
Ти даруєш добробут, надію,
Ти – подяка старим і турбота малим.
Українська натруджена гривня
хай проллється на Вкраїну
життєдайним цілющим дощем золотим.

У великих містах і містечках маленьких
Гривня стрімко як кров по судинах тече.
Нашу гривню, немов корабель серед течій,
Капітан поміж інших валют проведе.

Корабель той надійний, мілини не знає.
Капітан проведе поміж рифів і хвиль.
Міцно прапор в руці український тримає,
Гривні курс визначає на тисячі миль.

Приспів

Україна моя хай завжди процвітає,
Знаю: гривня ніколи не підведе.
Президентові щиру подяку складаю
За стабільність в державі, а це – головне.

*Анекдот. Приходить хлопчік зі школи, дає татові щоденник почитати. Тато читає: “Українська – 2, математика – 2, фізика – 2,  спів – 5. Господи! Цей дебіл ще і співає!”

Взяла звідси і звідси.

“Горить свіча” чи “Вовкодав”?

“Фоліо” вперто продовжує являти нам чудеса фотошопу на обкладинках своїх книжок. І це при тому, що естетики книжкам ці криворукі витвори не додають. Як і не викликають бажання їх купити.

Рецепт простий: якщо вирізати картинку і загнати її в гугл, то випадає плакат до фільму “Вовкодав”, який задав основний фон.

З іншого плакату прифотошопили жіночий образ.

Але щоб все було не так очевидно, то акторів поміняли. Джесіку Біл я впізнала, а хто цей чувак?

Ну і взагалі доколє “Фоліо” буде так лажати?

via Eliash Strongowski

Сіднички і мораль

Національна комісія з питань моралі переходить на новий рівень. Тепер вони цензурують дитячі книжки (хоча мені здається, що їм просто хочеться отримати смішну книжку на шару).

 

Не знаю, що знайдуть цензори у цій невинній книжці, але мені навіть страшно уявити, якби у нас книжка вийшла з такою ж обкладинкою як у Британії, наприклад. Це б точно прирівняли до розповсюдження дитячого порно.

via Roman Konyk

А.Р.М.І.Я. покаже широкій публіці не лише свої «тили»

Вчора я вам показала як старається не втратити продюсера “Nikita”, а сьогодні покази, наскільки гурт “А.Р.М.І.Я” хоче знайти нового продюсера. Дівчаток так крючить, що їх навіть трошки жаль.

Прес-реліз з цього приводу: “Мы выросли, повзрослели и чувствуем в себе силы самостоятельно принимать решения и творчески реализовывать себя как артистки. Надеемся осуществить нашу давнюю мечту – показать широкой публике не только свои «тылы», но и искренность, не только танцы, но и хороший вокал, «выстрелить» настоящим модным драйвом, которым мы делимся с публикой на наших концертах”.

Гм, дівчата хочуть “показать широкой публике не только свои «тылы»”, але чомусь продовжують показувати саме їх, бо більше нічому не навчилися. І я навіть боюся уявити, чим вони будуть “вистрелювати”.

Особливо зворушливо виглядає дівчина з книжкою на фото в стилі “ранок в борделі”.

фото ©  прес-служба

Лєді

Є такий журнал CosmoLady. Містечкова версія Cosmopolitan. Між іншим, дуже смішна версія – у ній зібране все те, про що мріють так звані “дєвочки-з-села” (а вони необов’язково з села, це просто стан душі у них такий), які живуть не для того, щоб просто насолоджуватися життям, для них важливіше, щоб їхні “здобутки” бачили інші. Інакше ніякого щастя і жодного сенсу.

І от вони купують шпальти журналів оптом, щоб показати, куди сягають їхні мрії про ідеальне існування і водночас похизуватися, що все це з ними уже сталося. Хоча чим хвалитися я не розумію, бо мрії їхні сягають досить низько, приблизно рівня лежання на дивані враскорячку, накшталт Проні Прокопівни.

А ще обов’язково звертайте увагу на назви рубрик там де вони є. Це таке тро-ло-ло.

Ще трохи гламуру і краси

Сторінка 12 з 17« Перша...1011121314...Остання »