“Мое женское либидо так хотело видеть Вас”

День ностальгії з нагоди 3-річчя рагу.лів.

Ну і щоб там нам не закидали, ми пишемо не лише про шмотки та збіговиська світських мавп, а про високе і чисте, про поезію. Я наведу уривки з постів про видатних поетес сучасності.

***

Нет той прелести и шарма
И не пахнет от Dior
Просто голая пижама,
Стен беззвучный разговор.

На полу лежит убито
Жесткий друг спины – матрас.
Мое женское либидо
Так хотело видеть Вас.

Ще поезії

Сучасне мистецтво на вулицях Києва

Сучасне мистецтво можна побачити не лише в музеях та арт-галереях, завдяки Сергію Пояркову його легко можна знайти на вулицях міста. Причому інсталяції виходять у нього досить випадково, але ж як влучно описують рівень рагульського ставлення до правил дорожнього руху в нашій державі! Даєш ще більше інсталяцій і перформенсів!

фото © autokultura.org

Футбол і мистецтво

Ну раз ми вже почали говорити про мистецтво, то я продовжу цю тему. Тим паче, я знайшла таке мистецтво, яке ще й пов’язане з найгарячішою на сьогодні темою – футболом.

Більше футбольного мистецтва

“Бог дал нам жизнь, способность мыслить”

А чи не почати нам цей чудовий день з поезії?

Меня нет. Нет в твоей жизни.
Я в ней есть, но лишь для себя.
Любовь к матери, может, Отчизне
Волновали в прошлом дитя.
Я готова служить тебе тенью,
За край неба с тобою пойти,
Но и там для меня в своей жизни
Не найдешь ты местечка в пути.

А тепер поясню. Вчора по дорозі додому я побачила лайтбокс з отаким от чудом. Про чудо чула вперше, а ім’я було таким надзвичайним (це ж треба “Ирэн Лэнтиджини”), що довелося собі записати в телефон, щоб не забути її погуглити.

І знаєте що? Тьолку з лайтбоксів на Хрещатику, яка вже встигла засунути анонс про свою “книгу” на УНІАН гугл знає всього лиш 10 раз (плюс-мінус). Але навіть та інформація, яку я знайшла вражає.

По-перше, не можу не процитувати реліз присвячений книзі:  «Мой Мистер Судьба, или 9 месяцев» — это история молодой девушки, которая мечтает встретить свою Любовь. Вглядываясь в лица прохожих, фантазируя и представляя образ любимого, его черты характера, она действительно встречает мужчину, которого рисовала в голове. Через два дня после знакомства с ним, она уезжает в Москву. К чему приводят спонтанные решения и эксперименты по самовнушению? А что если Ваш любимый не совсем тот, за кого себя выдает? Что если из героя девичьих грез и фантазий он превратиться в антигероя? Девушки любят плохих парней, нас притягивает к ним как магнитом. Но стоит ли игра свеч? Каждая из нас ищет и находит свои ответы.

В наше время почему-то многие привыкли жить на полутонах, скрывая свои истинные чувства и эмоции за ложными масками. В погоне за общепризнанными трендами, мы забываем, что счастье не в материальных ценностях, а в желании любить и творить. Жизнь – удивительная вещь и в ней все меньше места должны занимать антигерои…

Але найпекельніше не це! Найпекельніше те, що Ірен вирішила не зупинятися лише на друковоному варіанті книги, а також планує випустити аудіо-версію, що є досить іноваційним підходом для популяризації корисної суспільної літератури. Письменниця також розповіла про те, що передуватиме книзі невеличкий фільм за ії мотивами. А, також, планується подання картини на цьогорічний Бієналє у Берліні.

Ну да Камалія у нас уже їздила на Каннський кінофест з “Мужем моей вдовы”. Хоча ця дама не претендує на славу Камалії (хіба таке можливо), вона збирається стати українською “Оксаною Робськи”. Знаєте, тільки цього нам не вистачало. Маю надію, що у неї менше бабла і це все ненадовго.

Ну і ще вона пише вірші. Один ви вже прочитали, другим я хочу закінчити цей запис.

Бог дал нам жизнь, способность мыслить,
Наполнил красками биение виска.
И лишь от взмаха нашей легкой кисти
Зависит правильность дальнейшего мазка.

Українська натруджена гривня

Музична пауза.

Виявляться, у нас є ледь не гімн присвячений гривні, тільки що його слухала і ридала від пафосу і вміння лизати тих, хто доклав руку до створення цього “шедевру”. Давайте я трохи вам про нього розкажу, перш ніж ви його послухаєте. У одного з виконавців на сайті про цей пісенний доробок написано так: “Українська народна пісня “Наша гривня”, про яку можна прочитати і яку можна прослухати тут, оповідає про українську гривню і прогнозує, що вона ще прославить нашу країну на міжнародній фінансовій арені. Цей патріотичний мотив ми знаходимо досить приємним“.

Ну сам себе не похвалиш, то ніхто не похвалить. А тепер послухайте цей шедевр, який нас ще прославить на міжнародній фінансовій арені (як в тому анекдоті “так ти ще й співаєш!”*).

Полюбив я тебе, ти моя Україно,
ще з дитинства свого і назавжди.
Банки – мужні сини, твоя донечка гривня
Ще прославлять тебе, тільки трохи зажди.

Вони разом працюють старанно й сумлінно,
Служать вірно країні моїй кожен день,
В ці буремні роки повернувши надію
на стабільність життя
і заможність людей.

Приспів:
Ти даруєш добробут, надію,
Ти – подяка старим і турбота малим.
Українська натруджена гривня
хай проллється на Вкраїну
життєдайним цілющим дощем золотим.

У великих містах і містечках маленьких
Гривня стрімко як кров по судинах тече.
Нашу гривню, немов корабель серед течій,
Капітан поміж інших валют проведе.

Корабель той надійний, мілини не знає.
Капітан проведе поміж рифів і хвиль.
Міцно прапор в руці український тримає,
Гривні курс визначає на тисячі миль.

Приспів

Україна моя хай завжди процвітає,
Знаю: гривня ніколи не підведе.
Президентові щиру подяку складаю
За стабільність в державі, а це – головне.

*Анекдот. Приходить хлопчік зі школи, дає татові щоденник почитати. Тато читає: “Українська – 2, математика – 2, фізика – 2,  спів – 5. Господи! Цей дебіл ще і співає!”

Взяла звідси і звідси.

“Горить свіча” чи “Вовкодав”?

“Фоліо” вперто продовжує являти нам чудеса фотошопу на обкладинках своїх книжок. І це при тому, що естетики книжкам ці криворукі витвори не додають. Як і не викликають бажання їх купити.

Рецепт простий: якщо вирізати картинку і загнати її в гугл, то випадає плакат до фільму “Вовкодав”, який задав основний фон.

З іншого плакату прифотошопили жіночий образ.

Але щоб все було не так очевидно, то акторів поміняли. Джесіку Біл я впізнала, а хто цей чувак?

Ну і взагалі доколє “Фоліо” буде так лажати?

via Eliash Strongowski

Сіднички і мораль

Національна комісія з питань моралі переходить на новий рівень. Тепер вони цензурують дитячі книжки (хоча мені здається, що їм просто хочеться отримати смішну книжку на шару).

 

Не знаю, що знайдуть цензори у цій невинній книжці, але мені навіть страшно уявити, якби у нас книжка вийшла з такою ж обкладинкою як у Британії, наприклад. Це б точно прирівняли до розповсюдження дитячого порно.

via Roman Konyk

А.Р.М.І.Я. покаже широкій публіці не лише свої «тили»

Вчора я вам показала як старається не втратити продюсера “Nikita”, а сьогодні покази, наскільки гурт “А.Р.М.І.Я” хоче знайти нового продюсера. Дівчаток так крючить, що їх навіть трошки жаль.

Прес-реліз з цього приводу: “Мы выросли, повзрослели и чувствуем в себе силы самостоятельно принимать решения и творчески реализовывать себя как артистки. Надеемся осуществить нашу давнюю мечту – показать широкой публике не только свои «тылы», но и искренность, не только танцы, но и хороший вокал, «выстрелить» настоящим модным драйвом, которым мы делимся с публикой на наших концертах”.

Гм, дівчата хочуть “показать широкой публике не только свои «тылы»”, але чомусь продовжують показувати саме їх, бо більше нічому не навчилися. І я навіть боюся уявити, чим вони будуть “вистрелювати”.

Особливо зворушливо виглядає дівчина з книжкою на фото в стилі “ранок в борделі”.

фото ©  прес-служба

Лєді

Є такий журнал CosmoLady. Містечкова версія Cosmopolitan. Між іншим, дуже смішна версія – у ній зібране все те, про що мріють так звані “дєвочки-з-села” (а вони необов’язково з села, це просто стан душі у них такий), які живуть не для того, щоб просто насолоджуватися життям, для них важливіше, щоб їхні “здобутки” бачили інші. Інакше ніякого щастя і жодного сенсу.

І от вони купують шпальти журналів оптом, щоб показати, куди сягають їхні мрії про ідеальне існування і водночас похизуватися, що все це з ними уже сталося. Хоча чим хвалитися я не розумію, бо мрії їхні сягають досить низько, приблизно рівня лежання на дивані враскорячку, накшталт Проні Прокопівни.

А ще обов’язково звертайте увагу на назви рубрик там де вони є. Це таке тро-ло-ло.

Ще трохи гламуру і краси

Арт-хуйарт

Я вже писала про “Апокаліпсис і Відродження“. Ось одна з інсталяцій проекту. Що думаєте?

фото via The Village Киев

Сторінка 12 з 17« Перша...1011121314...Остання »