“Культурний захід всеукраїнського масштабу”

Сьогодні побачила у продажу довгоочікуваний календар.

Так, дизайнер Марина Асаулюк на ньому саме з таким виразом обличчя.

Це, схоже, такий неординарний дизайнерський підхід.

Календар коштував 49.90.

Монолог вагіни

Побачила тільки що потрясну новину по СТБ про те, що дружини бізнесменів, політиків і спортсменів зібралися разом і зіграли у виставі “Територія кохання”. Виставу створено за мотивами таких творів як: “Маркіза де Сад” Юкіо Місіми, “Турандот” Карло Гоцці, “Монологи вагіни” Ів Енцлер, ну і ще кількох. Всі, хто хоче дізнатися більше, може піти на сайт СТБ і почитати коротенький репортаж, який радує фразами типу: “Другие мужья и родственники актрис оказались небогатыми бизнесменами, потому что такова жизнь”.

Але краще все-таки подивитися відео, яким ми теж завдячуємо каналу СТБ. Не знаю, хто подав їм ту ідею, але виглядає це як стьоб над тією діяльністю, якою вони по життю займаються. Ну і, звичайно, “ДольчєГабана” наше усе!

А ще там чоловік Шнипко веде себе якось дивно, спочатку говорить про якусь дачу, а потім доповнює: “Я скажу, звідкіля беруться гроші. З банківського рахунку”. Бу-га-га. Сказав би ще, що з тумбочки!

Ну і фінальне – “Мы забываем о вагине. Иначе никак не объяснить того, что мы её не ценим”. Геніально.

© за матеріалами stb.ua

“Мое женское либидо так хотело видеть Вас”

Нет той прелести и шарма
И не пахнет от Dior
Просто голая пижама,
Стен беззвучный разговор.

На полу лежит убито
Жесткий друг спины – матрас.
Мое женское либидо
Так хотело видеть Вас.

Ще поезії

Потік свідомості

Есть несколько фраз в ее словарном запасе. Расстаться с ними не под силу грешнице в экстазе. Только с помощью их выживает она на распутье.

 

s59174300

Продовжуємо огляд сучасної поезії. Знаєте, на відміну від Терези Франк Надія Мейхер вирішили провести літературний вечір в Москві, вочевидь українці до її творчості ще не дуже доросли. Ну і не страшно, з обличчя ведучої видно, що росіяни теж не у захваті)

Мені ж просто хочеться ридати від того потоку свідомості, що ллється зі сцени, і від “оперного” вокалу теж, тому спішу поділитися.

Бля, який пафос і возвишеність. Аж страшно. А оці останні слова ведучого “Живітє как ми, живітє лучче нас”. Куда вже лучче?

Ще декілька уривків.

Слепо можешь пройти, не вкусив вечный плод. Ограниченно не одна жизнь пройдет. Быть суфлером – в лучшем случае, оркестровая яма. И, возможно, ты позволишь сыграть себе гамму. А сейчас минорная нота поставит конец. Еще не поздно согрешить – раз-ре-шить. Кушанье подано, не тяни задуманную сцену. Поддавайся как тогда, пусть опустят ниже пояса, Если ты силен и мужествен, Считай, что переписана книга бытия. Я – грешница, но и исповедь мне не помеха. Я знаю, кто есть кто, и он нам бесконечно рад. И только сердцем, и в твоих руках эпоха, Разумом и телом ты чувствуешь гармонию в четырех стенах.

Ты была проституткой, и богиней была. Ты была примадонной, ты в тень ушла. Ты стала просвещаться, как ситец на ветру. Ты стала упиваться – не ждала беду. Ты верила, что будет этот мир пустой И столько в нем говна… Куда там мне С тобой..

Качни густотой словесною Капли слезы напросившейся. Заставь закрыть книгу прошлого Между душой и сердцем скользившиеся. Натяни стрелу, Вонзившую в еще любовь нетронутую. И скажи, что несбывшиеся Мечты затронуты.

фото (с) paparazzi-club.ru вірші з сайтів eg.ru, nadya-mg.ucoz.ru, via-gra.ru відео (с) loveradio.ru, russia.ru

АААААААААААА

Читаю анонс прес-конференцій і бачу: Прес-конференція ректора Київського національного університету культури і мистецтв, народного артиста України Михайла Поплавського з нагоди презентації книги Миколи Ткача <<Родовід Михайла Поплавського, сина Михайла, внука Романового>>

АААААААААААААААААААААААА

Мистецтво

Нещодавно купила для Читанки книгу “Десять міст” Марчелло Арджіллі. Хочу поділитися з вами уривком про ставлення жителів міста Сенсаціонія до мистецтва, бо шось він мені дуже нагадує.

«Щаслива думка, оригінальна вигадка зроблять вас знаменитістю. Маєте шанс утворити моду! Винайдіть, вигадайте те, що сподобається людям! Вас чекає успіх!»

Усі готувалися до конкурсу. Стати знаменитістю — хіба ж не чудово!«А скільки з’явиться нового безглуздя, виникне нових дурниць,— міркував Освальдо.— Та люди проковтнуть геть усе. Чому це так: коли людина приходить до ресторану або кафе, вона замовляє свої улюблені страви, які саме їй особисто до смаку. А от кіно, концерти, навіть телевізійні передачі вона вибирає тільки модні, ті, що подобаються всім…»

У просторому палаці, де відбувався Великий Конкурс, жюрі кожної секції розглядало й ретельно вивчало стоси надісланих творів. Ледве закінчивши роботу, схвильований голова жюрі художників кинувся до голови літературного жюрі:

— Ми відкрили надзвичайного художника! Він матиме гучний успіх — пропонує новий стиль, у живописі! Найоригінальніший стиль! Уявіть, яку чудову картину створено,— чистісіньке біле полотно! Ну геть білесеньке, без єдиного мазка. Яке буяння, яка щедрість фантазії, чи не так? Тільки у генія могла з’явитися подібна ідея.

Але й голова літературного жюрі був теж надзвичайно збуджений:

— Нам також пощастило. Ми щойно отримали видатний рукопис.— І він показав пачку білого паперу.— Подумати тільки: книга, а в ній — лише чисті сторінки. Ніхто за всю історію літератури не спромігся на щось подібне. Читається вона одним духом, сповнена таємничості, розбурхує фантазію. І ніде жодної найменшої помилки.

Обох, літератора й художника, брала нетерплячка поділитися якомога скоріше своїми відкриттями; тому обидва бігцем подалися до голови жюрі кінематографістів, який саме був у переглядовому залі.

— Нагодилися ви вчасно,— зрадів той.— Я ще раз переглядаю фільм, якому ми одностайно присудили першу премію: шедевр! ґНа екрані проектувалося мерехтливе сіре світло.

— Це великий режисер,— палко продовжував кінодіяч.— Фільм відкриває нову еру в кіно: не буде більше зображень, сюжетів, дійових осіб. Бачите? Ця стрічка цілком сіра. Вона матиме колосальний успіх. Її можна дивитися сотні разів, і вона завжди буде новою; глядачам ніколи не набриднуть сюжет та актори, хоча б тому, що їх взагалі нема.

Поздоровивши один одного, три головуючі побігли до колег із жюрі телевізійного та музичного конкурсів. Ті обидва теж аж світилися від щастя: вони відкрили двох надзвичайних митців.

— Їхні роботи, безумовно, справжня революція в мистецтві: годинна телевізійна програма під назвою «Біла тиша» (на екрані нема ні зображення, ні звуку) та німа пластинка.

— Два справжні генії! До того ж, розумієте, під мовчазну пластинку можна й танцювати. Автор цілком певен: мовчазна музика сприятиме розповсюдженню нового танцю «нерухомка», який виконують, не рухаючись. Його танцюватимуть усі, це буде наймодніший танець.

Коли продюсери та видавці довідалися з «поінформованих кіл» про «наслідки конкурсу, їхньому захопленню не було меж:

— Надзвичайні, рідкісні митці! Вони заслуговують найбільшої підтримки, а на рекламу їхніх творів можна не шкодувати грошей…

— А певно! До того ж їхні роботи не коштуватимуть нам нічого: ми заробимо на них мільярди!

— Чого ж ми чекаємо? Нехай швидше називають переможців!

— Правильно! Негайно оголосити імена авторів!

Та коли розкрили конверти з іменами переможців, на всіх чекало приголомшуюче відкриття: всі роботи створені однією особою. Одна-єдина людина перемогла на Великому Конкурсі в усіх галузях мистецтва! Захват годі було стримати:

— Браво! Слава! Неймовірно! Тим вагоміший успіх! Зосередимо всю рекламу на одній особі! Це буде перша, найяскравіша зірка нашої рідної Сенсаціонії!

Мабуть, ви вже самі здогадалися, що переможцем на Великому Конкурсі в усіх галузях мистецтва став не хто інший, як Освальдо. Його нудило від безглуздих модних вихилясів, йому остогидла несамовита реклама Великого Конкурсу до такої міри, що одного разу, особливо розгнівавшись, він вирішив: взяти участь у конкурсі. «Ви хочете дурних ВИХИЛЯСІВ? Я надішлю вам найбезглуздішу з нісенітниць у світі. Принаймні жюрі зрозуміють, що на всю Сенсаціонію знайшлася бодай одна душа, не схибнута на сенсаціях, людина, яка віддає перевагу білим екранам, тиші та чистим полотнам перед нікчемними фільмами, перед брудними картинами чи оглушливою музикою».

Певна річ, Освальдо навіть не думав перемогти.