Паразити свідомості

Тут нещодавно відбулося відкриття виставки “Паразити свідомості” і гостей однозначно запрошували відповідно до назви – назбирали всю вошву, яка тільки готова прийти і принести свою мозкову гусінь, щоб разом з нею посвітити їблами на світському заході.

Деякі з гостей вдягали своїх паразитів свідомості у якості аксесуарів.

Більше рагу.лів

Фільм Олексія Залевського

Їбала жаба гадюку.

Це композиція з нового фільму Олексія Залевського. Я про нього і не писала б, бо все в стилі дизайнера Олексія, очі витікають на стіл від одного лише перегляду трейлера…

…але як же мене вхарило розмноження в геометричній прогресії інформації про “номинации на пять наград Лондонского международного фестиваля кинопроизводителей мирового кино и две награды – за лучшую режиссуру и лучшую музыку к фильму”.

Одним словом, я пішла почитати, що ж це за “International Filmmaker Festival of World Cinema”, бо я не люблю коли інформацію про наші міжнародні перемоги можна знайти виключно в українськомовних джерелах (а це дуже легко перевіряється). Причому ну ок, про Залевського іноземні джерела могли б і не писати, але про таку визначну подію як “Festival of World Cinema” мали б.

Що вам сказати, масштабність події на рівні “Хацапетівський конкурс талантів”. Якщо вже дізнаєшся про існування цього кінофесту, то не отримати там нагороду дуже важко – її можна давати вже за те, що ти в курсі, що є така подія.

Сайт кінофестивалю дуже промовистий, неможливо навіть подивитися історію попередніх років, а гугл при пошуку видає, наприклад, такі результати як “Svt And Azithromycin. Order one pill of antibotics of azithromycin“, що теж промовисто.

Але слава про міжнародну перемогу шириться українськомовними ресурсами. Так ніби від цього цей “фільм” стане кращим.

Ви можете звинуватити мене в тому, що я бачила лише трейлер. Я посперечаюся: тухле яйце можна і по запаху розпізнати. Втім, для очистки совісті я попросила поділитися враженнями від шедевру свого друга, якому не пощастило бачити його повністю. Далі просто цитую: “Шашлик із шаблонів у найгіршому їх виконанні. По суті, це міг бути просто хуйовий відеокліп, але чомусь його розтягнули на години. Інквізиція могла б катувати людей, змушуючи їх переглядати це кіно знову і знову. Я б здався після першого перегляду”.

Спілка письменників ДНР

У фейсбуку новий філіал міських божевільних “Спілка письменників ДНР”. Якщо вам недостатньо картинки, процитую:

Поэзия случается со всеми,
как например, простуда, отравленье,
разбитый нос, разбитые колени, –
проходит быстро, пара пустяков!..

Але все-таки  сторінка “Спілки письменників ДНР” – це таке відчайдушне трололо, що я вже втомилася реготати.

“Кошкін дом”

Тусівочка прихильників таланту Соні Кошкіної – найкраще свідчення того, що можна було б і не писати ніякої книжки, а просто влаштувати таку тусівочку.

Такого грайливого об’єднання в єдиний хоровод я давно не бачила. Раптом їм всім стало нормально шоркатися в ясна.

Було б, до речі, концептуально, якби там під обкладинкою і не було ніякої книжки. Але таке можливо не з цими фігурантами.

Фоточку вибрала таку, бо про любов. Інші дивіться безпосередньо на сайті – http://lb.ua/news/2015/02/17/295822_kieve_sostoyalas_pervaya.html

Мемуари Азарова

“У сраці був гівно видів” – так коротко можна назвати мемуари Азарова.

Ось, наприклад, його враження від Німеччини. Що він робив в “громадних районах публіних дамов” історія замовчує.

Перший кримський бойовик – безглуздий і нещадний

“В Крыму сняли первый после воссоединения с Россией полнометражный фильм-боевик – работница Совета министров республики пытается сохранить папку с документами, за которой охотятся иностранные спецагенты. Они хотят с помощью этих данных отключить в Крыму связь, электричество, создать транспортный коллапс“.

Судячи з усього, знімали на телефон.

А фраза “я что должен искать игрока среди первого встречного” доводить, що російської мови в Криму все-таки не знають. А захищали ж “русскоязычных”. Парадокс.

Жовтень закінчується. В усіх сенсах.

Кінотеатр “Жовтень” підпалили в залі, але зараз горить він весь причому активно.

А все тому що пожежна частина знаходиться непристойно далеко в 800 метрах від будівлі.

Нє вєрю!

Донецький драматичний театр.

Якшо ви ще не ніколи бачили пизду в кокошнику, то ось.

Пиздатий митець!

Ви вже знаєте, що віднедавна я почала писати про те, що мені дійсно подобається (а не просто про вершки як тут) на КАЛЧА. Але! Якщо художник особливо пиздатий, то місце йому тільки тут.

Знайомтесь, це Аліна Клейтман, митець, як самі бачите.

фото m17.kiev.ua/klejtman-alina/

Останній день Ради

Продається картина, купивши яку ви, по-перше, матимете візуалізовану мрію всіх українців, по-друге, зробите хорошу справу на підтримку Національної Гвардії.

Купити можна, взявши участь в аукціоні, який завершиться о 14.00 завтра. Зараз ціна підбирається до 90 тисяч (на сайті акуціону, на момент написання посту, стоїть цифра 80, але по суті вже вище), і в ідеалі власники хотіли б отримати 160 для купівлі тепловізіонного прицілу.

Аукціон проходить тут – http://society.lb.ua/life/2014/08/18/276518_lbua_provodit_auktsion_prodazhe.html

ФБ власниці (знаю особисто і ручаюся) тут – https://www.facebook.com/photo.php?fbid=762390983801971

Разом переможемо!