Все-таки є в Росії такі персонажі, які з легкістю затьмарюють нашу місцеву еліту і показують справжній розмах. Лєна Лєніна, якраз така. Я б могла ще щось про неї написати, але навіщо?
фото (с) Експрес-газета
Традиційна реклама національних косметичних експериментів під умовною назвою “Розвернемо хід еволюціїї у зворотньому напрямку”. Дивіться, заздріть і жадайте!
Надибала сьогодні на прекрасне. З першого погляду може здатися, що вони там втратили глузд, але я розкрию вам таємницю – це новий спосіб боротися з демонстраціями та протестами. Протестують? Хуяк! І накрили всіх гламурною коробкою, нічого не видно, а ті хто ззовні одразу забувають про протест і починають фотографуватися на фоні для своїх інстаграмів.
Маю надію, що наша влада теж скоро перейме це передовий досвід, адже ми завжди переймаємо наймаразматичніші ідеї Великого Брата. Крім того, ну що у нас за технології? На Майдані ставлять йолку і хочу залити все ковзанкою. Якось несерйозно.
фото © ottenki-serogo.livejournal.com/312832.html
В понеділок я написала про Vogue Cafe, у вівторок цей блог захопили головоногі молюски, тож у середу я хотіла дати вам змогу відпочити. Але ні! Не вийде, бо у нас тут нещодавно пройшов міжнародний винний бал. Міжнародний, мабуть, тому що поєднав народи Троєщини і Борщагівки. Цей стиль ні з ким не сплутаєш. Одним словом, традиційно, бал є бал і єбал. Я б навіть сказала “в’єбал”.
Все-таки для мене кінець десятих і початок двадцятих запам’ятається зокрема тим, наскільки дівки поз’їжджали з глузду в гонитві за красою. Причому краса, в даному випадку, це останнє, що можна досягти з допомогою тих процедур, що вони проходять.
Гадаю, ви переконалися, що у випадку з вітчизняними тусовщиками слова “бомонд” і “еліта” перетворюється на назву хвороби, яка перетікає в цілу епідемію. Втім це не привід зупиняти спостереження і я пропоную вам переглянути другу порцію фото з колгоспної вечірки у Vogue Cafe.
Юлія Магдич – одна з моїх фавориток цього вечора – від одного погляду на неї мігрень на піввечора забезпечена. Та у неї і самої голова болить, хоч як “елегантно” вона не намагається це приховати.
Таааак, видовище я вам уже сьогодні показала, зараз покажу ще й хліб. Все-таки як добре, що наша найкраща партія не забуває про народ і регулярно шось таке цікавеньке для нього організовує. От, наприклад, у неділю в Тернополі під блакитними прапорами розкидалися хлібом, святкуючи День сільського господарства.
Ну не знаю, треба було ще тиждень почекати і організувати таку акцію з день пам’яті жертв Голодомора. Вийшо б ще концептуальніше.
Все-таки добре, що в Києві відкрили Vogue Cafe. Це ж треба, вони вже першою вечіркою сковирнули такий пласт гламуру, що не на кожній “міс Україні” стільки побачиш. Правда, не дуже зрозуміло, чому кафе називається саме Vogue, а не, наприклад, Kolgosp. Мені здається, що якби доярок з якогось Червоного дишла запросили на гламурну тусівку, то вони якраз би десь так і вдяглися.
Власне інвестор проекту і подала приклад. З образу видно, що їй насправді хотілося б відкрити недорогий бордель (хоча… кхм) і бути там головною “мадемуазель”, інакше цей розкішний образ і віковий макіяж я пояснити не можу. А їй же всього 26 (+/- 1) років…
Ну слава Богу, тепер в Україні є ще один символ духовності – шахтарська каска з чистого срібла, латуні та унікальних чорних діамантів та ще й з 16 барельєфами з історії видобутку вугілля. Ба більше, там ше й барельєф Святої Варвари і молитва. Одним словом цілий вінегрет намішано в унікальному витворі, який, і я цитую – “как мозоли на натруженных руках шахтера, расскажет о трудностях шахтерского труда”.
Ніколи б не подумала, що про труднощі шахтарського життя треба розповідати таким способом. Але автор шедевру так не вважає “Основная идея – создание каски-оберега как символа связи между прошлым и будущим наиболее мужской и героической из мирных профессий. Эта каска – это объект для понимания перспектив цивилизации. Основная задача – передать всем опыт памяти глазами барельефов”. Не цитата, а просто продукт генератора випадкових слів. Ну як каска може вплинути на розуміння перспектив цивілізації. Ну але це цитата. В них ніколи ніхто не вчитується, просто розмножують.
Ну вітаю, тепер у нас є не лише символ духовності, а й практично заявка на свого українського Херста. Що далі? Мозолі шахтарів у формаліні? Теж було б дуже ефектно.
via dn.vgorode.ua, unian.net