Щосереди мені хочеться писати про наших no name тусовщиків, що я і почну робити просто зараз. Час від часу я бачу у фотозвітах безіменних дівуль, яких потім бачите ви, бо вони настільки в форматі, що потрапляють до підбірок на рагу.лях. З часом ми дізнаємося як їх звати і завдяки цьому вони отримують ім’я і стають повнозначними учасниками світського бурлєнія говн, куди так прагнуть проправится. Тож почну цю нелегку діяльність, яка допоможе мені замість тегу “гломурне кісо” заводити ярлик з черговим іменем.
Отже зустрічайте, мій новий кумир – Кароліна.
Вчора регіонал Єфремов сказав, що його фракція сама не проти відмовитися від ряду депутатських пільг. Цитую: “К примеру, бесплатная парковка, бесплатный провоз багажа, бесплатный проезд в общественном транспорте“.
З огляду на такий цинізм мені хотілося б насправді, щоб депутатам прописали примусове користування пільгами, особливо це стосується користування громадським транспортом.
* * *
У рамках проекту Харковская Cрєнь Добкін відкрив меморіальну дошу з відбитком долоні Бельмондо. Не будемо звертати уваги на те, що текст написаний не українською, так ще й на дошці пропущено букву “з” у слові “французский” (це мабуть нова мода, тому я теж пропустила одну букву).
Натрапивши на фото з вечірки Лєни Лєніної, я впевнилась, що нашим рагуликам ще є до чого прагнути.
Цей перфоманс відома російська письменниця(?), співачка і свійська левиця влаштувала для того, щоб відзначити зірок за благодійність, і обрала невмирущу тему:
Сьогодні Таблоїд порадував мене два рази. Перший раз новиною про те, що нарешті голос Ольги Горбачової буде задіяно там, де йому і місце.
А по-друге, дуже влучниv підписом під фото чувака, який пхає свої фото з біцепсами у різних варіаціях куди тільки можна.
Насправді, я взагалі не цікавлюся сусіднім шоубізом, бо фріків і тут мені вистачає. І фотозвіт з останнього вручення “Золотого грамофону” пройшов би повз мене, якби я не побачила фото Ірини Білик і не пішла дивитися, що ж вона там робила. Знаєте, не вірю, що я це пишу, але на тій події Ірина Білик була однією з найстриманіших дам. Принаймні на те скидається чисто візуально. Ось вам стримана Ірина Білик, а далі тримайтеся!
Нещодавно у нас тут пройшла церемонія luxury lifestyle awards і от я дивлюся на деяких тьоть з події і розумію, що насправді не знала, що таке luxury. А luxury – це оце:
Поняття театрів в нашій державі все більше знецінюється. Оперний потерпає від нашої еліти вже давно, ось уже й у театрі імені Івана Франка проводять презентації музичних журналів, маскуючи театр під середньостатистичний нічний клуб. Чим їх не влаштовували нічні клуби?
“Помню, мне поручили связать трусики под ажурное льняное платье. Ещё не совсем разбирая схему вязания, они вышли достаточно дырявые. Руководительницы других кружков сбежались посмотреть и восторженно обсудить мой шедевр. Времени на переделку не оставалось, и моё детище повезли на показ. Я боялась, что ни одна манекенщица не согласится выйти в ажурном платье, да ещё и в прозрачном белье. Всё-таки нашлась отважная модель, которая после показа в них и убежала. Из всей коллекции домой не вернулся именно мой шедевр“.
Так почався творчий шлях изайнера, про якого я сьогодні пишу. Знаєте, багата все-таки Україна на таланти, нічого не скажеш.Не кожен зможе настільки вирости почавши всього-навсього з якихось там дірявих трусів. Тепер дівчина творить і створюєще багато чого дірявого. І на це варто подивитися.
Анастасія Волочкова і раніше демонструвала, що їй нема чого приховувати від громадськості, але остання поява на вечірці потрапляє за межі добра і зла:
На дні народження бару B-Hush було показано ексклюзивну колекцію прикрас від Тетяни Мітус. Не знаю, хто придумав, що на напівголих дівчатах в рюшах і бантах прикраси можна краще роздивитися, бо як на мене у деяких моделей так випинаються лобки, що вже не до прикрас.